Справа № 2-а-28/2008р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2008 року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Димитрова В.I., при секретарі Наумкіній І.М. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва про визнання дій незаконними та стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2007 року ОСОБА_13вернулася до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва про визнання дій відповідача по нарахуванню щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій такими, що не відповідають діючому законодавству та стягнення з відповідача недоотриманих ним коштів в сумі 3 497 грн. 50 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона є учасником бойових дій і відповідно до частини 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» держава повинна виплачувати щорічно до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, однак зазначена допомога виплачувалася у значно меншому розмірі, ніж це передбачено наведеною нормою Закону.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги, а саме: просив стягнути на користь позивачки 4 725 грн. 00 коп. - недоплачені кошти за період з 2005 року по 2007 рік, а представник відповідача в судове засідання не заявився, у наданих суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, суд доходить до наступного.

Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.04.2000 року ОСОБА_1).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року за № 3551 -ХП із змінами, позивач має право отримувати щорічно до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.

Протягом 2000 - 2006 років зазначена допомога виплачувалась позивачу у наступних розмірах: у 2000р. - 40 грн., у 2001р. - 90 грн., у 2002р. - 80 грн., у 2003р. - 90 грн., у 2004р. - 120 грн., у 2005р. - 250 грн., у 2006р. - 250 грн., у 2007р. - 280 грн.

Відповідно до діючого на момент проведення виплат законодавства, позивач мав право на отримання разової грошової допомоги:

у 2000 році - в розмірі 124 грн. 50 коп. (24, 9 х 5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в 24, 9 грн., встановленого Законом України від 15 липня 1999 року «Про підвищення мінімального розміру пенсії»;

у 2001 році - в розмірі 170 грн. (34 х 5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в 34 грн., встановленого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 року за № 1686/2000 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам»;

у 2002-2003 роках - в розмірі 236 грн. 50 коп. (47, 3 х 5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в 47, 3 грн., встановленого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2001 року за № 1706/2001 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

у 2004 році - в розмірі 250 грн. (50 х 5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в 50 грн., встановленого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2003 року за № 544/2003 «Про підвищення розмірів трудових пенсій»; у 2005 році - в розмірі 1 660 грн. (332 х 5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 332 грн., встановленого відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року та ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19 жовтня 2004 року;

у 2006 році - в розмірі 1 795 грн. (359 х5), виходячи з розміру

мінімальної пенсії за віком в 359 грн., встановленого відповідно до

Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Таким чином, позивачу було не доплачено щорічну разову грошову допомогу:

у 2000р. - в розмірі 84 грн. 50 коп.; у 2001р. - в розмірі 80 грн. (170 грн. - 90 грн.); у

2002р. - в розмірі 146 грн. 50 коп. ( 236 грн. 50 коп. - 90 грн.); у 2003р. - в розмірі

146 грн. 50 коп. (236 фн. 50 коп. - 90 грн); у 2004р. - в розмірі 130 грн. (250 грн. -

120 грн.); у 2005р. - в розмірі 1 410 грн. (1 660 грн. - 250 грн.); у 2006р. - в розмірі

1 545 грн. (1 795 грн. - 250 грн.), а всього, у розмірі 3 497 грн. 50 коп.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача недоплачену позивачу щорічну разову допомогу за період з 2005 року по 2007 рік - у розмірі 4 725 грн. 00 коп.

На підставі положень ст. 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини.

Відповідно до ст. 8 КАС України людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та і визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і ч.1енів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Таким чином, суд вважає що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 8, 198, 202-207 КАС України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва щодо нарахування ОСОБА_1щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій неправомірними.

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва на користь ОСОБА_1 недоотриманні кошти в сумі 4 725 фн. 00 коп. (чотири тисячі сімсот двадцять п'ять грн. 00 коп.).

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва на користь держави судовий збір у сумі 51 грн. 00 коп.

постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через місцевий суд шляхом подання заяви протягом 10 днів з дня її проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.