ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2014 рокуСправа №827/1577/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Козько М.М.,
за участю сторін:
представника позивача Логутева Віктора Миколайовича, довіреність № б/н від 12.06.2013, Приватне підприємство "Соріус";
представників відповідача - Медведевої Ірини Григорівни, довіреність № 781/9/10-039 від 15.04.2013, Летючої Діани Геннадіївни, довіреність № 480/9/10-039 від 06.03.2013, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби;
представника третьої особи - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Соріус" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби, третя особа: дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Соріус" (далі - ПП "Соріус") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби України (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2013: № 0000342210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 417 723,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 303 512,75 грн., № 0000352210 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 40 335,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 10 056,25 грн., № 0000362210 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість у сумі 2 230 373,00 грн., від 06.06.2013 р. № 0001122210 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 40 225,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача надав до суду розрахунок розподілу податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями, зазначав про скасування на момент розгляду справи податкового повідомлення-рішення № 0000352210 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 40 225,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 10 056,25 грн. за наслідками процедури адміністративного оскарження, наполягав на вимогах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0001122210 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 40 225,00 грн., часткову протиправність рішень та скасування : № 0000362210 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість у сумі 2 230 373,00 грн., № 0000342210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 417 723,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 303 512,75 грн. Зазначені вимоги обґрунтовані протиправністю висновків перевірки щодо заниження податку при отриманні:
- консалтингових (маркетингових) послуг від нерезидента при виконанні договорів комісії;
- рекламних послуг у 2010 році та послуг, пов'язаних із влаштуванням виставок, у 2010 та 2011 роках, отриманих від нерезидентів;
Представник підприємства підтримав уточнені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з мотивів, наведених у позовній заяві.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, з підстав, викладених у запереченнях та доповненнях до заперечень.
Третьою особою - Дочірнім підприємством Державною Компанією з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечено, письмові пояснення з викладенням правової позиції не надали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши інші докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС у період: з 12.02.2013 по 12.03.2012 було проведено планову документальну виїзну перевірку ПП «Соріус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період: з 01.01.2010 по 31.12.2012 р.
За результатами перевірки було складено акт перевірки №23/22-1/22285658 від 19.03.2013, у якому зафіксовані порушення чинного законодавства України, зокрема ті, що стосуються предмету оскарження: п.3.1 ст.3, п.4.3 ст.4, п.6.5 ст.6, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» за період до 01.01.2011, п.п.187.1.1 п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України за період після 01.01.2011 року.
Не погодившись з висновками акту, ПП "Соріус" до податкового органу були надані заперечення від 22.03.2013 на акт перевірки № 23/22-1/22285658 від 19.03.2013, які розглядалися у присутності представників підприємства. За наслідками розгляду заперечень ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя ДПС надано відповідь № 44/10/22-1 від 29.03.2013.
На підставі акту перевірки з урахуванням результатів розгляду заперечень платника керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 03.04.2013: №0000342210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 417 723,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 303 512,75 грн., № 0000352210 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 40335,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 10 056,25 грн., № 0000362210 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість у сумі 2 230 373,00 грн.
Не погодившись з зазначеними рішеннями, платник оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби у м.Севастополі.
За результатами розгляду скарги 04.06.2013 рішенням ДПС у м.Севастополі вимоги скаржника задоволені частково: залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 03.04.2013: №0000342210 та № 0000362210, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000352210 в частині застосування фінансової санкції у розмірі 10 056,25 грн., в інший частині залишено без змін.
06.06.2013 ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя ДПС виставлено податкове повідомлення-рішення № 0001122210 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 40 225,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із зменшенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зменшенням від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, збільшенням грошового зобов'язання з цього податку за результатами встановленого контролюючим органом у ході перевірки заниження платником податкового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" при отриманні консультаційних послуг від нерезидента, пов'язаних з виконанням договорів комісії у періоді: березень-грудень 2010 року. Також відповідачем встановлено заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що призвело до зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, збільшення грошового зобов'язання контролюючим органом внаслідок отримання позивачем від нерезидента рекламних послуг з просування товарів (послуг) у лютому, квітні-травні, вересні, листопаді, грудні 2010 року, липні, вересні, грудні 2011 року, березні-квітні, грудні 2012 року.
В обґрунтування позиції за першим епізодом ПП "Соріус" у позовній заяві зазначав про протиправність податкових повідомлень-рішень, мотивуючи це тим, що: підприємство як комітент не було отримувачем послуг від третіх осіб, комісіонером-третьою особою самостійно від власного імені укладалися зовнішньоекономічні договори з нерезидентом про надання йому послуг за межами території України, податок на додану вартість є внутрішнім податком на споживання, а тому ним не оподатковуються послуги за межами України. Позивач посилається на норму п.п. "г" п.10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначаючи, що місцем надання послуг у спірному випадку не була територія України. Також платник зазначив про думку ДПА України, викладену у листі від 04.12.2009 року № 27085/7/16-1517, яка відповідає його правовій позиції, та про недослідження в ході перевірки договорів, укладених комісіонером з третьою особою-нерезидентом, актів, які мають суттєве значення для справи.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що при отриманні послуг від нерезидента саме позивач мав намір одержати економічний ефект від проведених операцій, а не його комісіонер. Щодо наявності об'єкту оподаткування представники податкового органу посилалися на норми п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.5 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" та обставину поставки послуг на території України. Вказали, що така правова позиція узгоджується з думками ДПА України, незалежних аудиторів та судовою практикою суду касаційної інстанції.
В судовому засіданні встановлено, що на запит перевіряючих в ході планової виїзної перевірки посадовими особами ПП "Соріус" надавалися документи, підтверджуючи результати діяльності платника за період, що підлягав перевірці. Зокрема, відповідачем вивчалися договори комісії, звіти комісіонерів, з яких вбачалося укладення та виконання позивачем (Комітент) з Дочірнім підприємством Державної Компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" (Комісіонер) договорів комісії. Документів про виконання консалтингових (маркетингових) послуг фірмою "Trident Global Trading" поза межами митної території України, про що зазначається у звітах комісіонера, до перевірки надано не було. ПП "Соріус" пояснено про відсутність у нього документів та наданий лист від Комісіонера, згідно якого копії зазначених документів не надаються Комітенту, а пред'являються в установленому порядку уповноваженими податковим та контрольно-ревізійним органам при наявності відповідної форми допуску.
Згідно з п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Відповідно до п.85.3 ст.85 документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа органу державної податкової служби та платник податків (його представник).
Статтею 44 закріплені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. За змістом п.44.1 ст.44 для цілей оподаткування платник податків зобов'язаний вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Проаналізувавши зазначені норми, суд зазначає, що недослідження в ході перевірки договорів, укладених комісіонером з третьою особою-нерезидентом, актів було викликане ненаданням платником документів до перевірки.
Перевіряючи правомірність рішень органу владних повноважень щодо визначення сум грошових зобов'язань, зменшення бюджетного відшкодування та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість при отриманні консультаційних послуг від нерезидента, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи слідує, що у періоді: березень-грудень 2010 року ПП "Соріус" здійснювало експортні операції з постачання товару - запасних частин для військових суден в адресу нерезидента - Міністерства оборони Індії.
Зазначені операції здійснювалися позивачем шляхом укладення договорів комісії з Дочірнім підприємством Державної Компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт".
Відповідно до аналогічних за змістом умов п.1 договорів комісії Комісіонер зобов'язався за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з поставки комплекту запасних частин на умовах СІР а/п Мумбай/СІF порт Мумбай від свого імені за рахунок Комітента. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду (Контракт) з третьою особою (Покупцем).
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 "обов'язки сторін" договорів передбачено, що Комісіонер у відповідності до договору зобов'язався : здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на продукцію Комітента, виконати переддоговірну роботу, укласти з покупцем контракт. В разі необхідності вчинити інші правочини, спрямовані на забезпечення виконання наданого Комітентом доручення. Відповідно до п.п.3.1.2 п.3.1 договорів Комісіонер зобов'язався у термін 30 днів по виконанні доручення надати Комітенту звіт.
Згідно з п.п. 3.2 п.3 договорів Комітент зобов'язався : передати на комісію відповідно до умов договорів продукцію в упаковці згідно із розділом 7 разом із технічною експлуатаційною документацією (п.п.3.2.1); відшкодувати витрати, які здійснив Комісіонер в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених розділом 5 цього договору, у тому числі : банківські витрати, витрати за п.п.3.1.1, витрати на декларування та митне оформлення, а також витрати, пов'язані з наданням послуг вантажними митними терміналами, витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади, витрати на легалізацію документів, витрати на відрядження, витрати на транспортування, страхування (п.п.3.2.3); сплатити Комісіонерові комісійну плату на умовах, визначених розділом 5 договору (п.п.3.2.4); самостійно здійснити взаєморозрахунки з бюджетом по сплаті податку на додану вартість та будь-яких інших податків та/або зборів стосовно імпорту послуг від нерезидента у рамках виконання договорів (п.п.3.2.5).
Пунктом 5 договорів закріплені фінансові зобов'язання сторін та порядок розрахунків.
Відповідно до п.п.5.1 погоджена Комітентом ціна Продукції наводиться у додатку № 1 до договору та сформована з урахуванням безпосередньо вартості Продукції, а також: вартості комплекту технічної експлуатаційної документації в експортному варіанті англійською мовою; пакування, маркування, консервації Продукції; транспортування до місця передачі на комісію; гарантійного супроводження; пов'язаних з Продукцією та її передачею, сплатою податків, зборів і інших обов'язкових платежів; комісійних плат. Ціна продажу Продукції встановлюється Комісіонером самостійно. Окремим п.п.5.2 сторони передбачили, що за виконання доручення, зазначеного у договорі, Комісіонер отримує комісійну плату, у розмірі різниці між ціною продажу Продукції, встановленою Комісіонером самостійно та за якою він укладає Контракт, погодженою Комітентом ціною Продукції, а також понесених Комісіонером витрат (п.п.3.2.3). Визначений таким чином розмір комісійної плати включає в себе ПДВ.
Особливими умовами договорів (п.11) сторони передбачили також, що якщо Комітент має заперечення по звіту (п.п.3.1.2), він зобов'язаний повідомити про них Комісіонера протягом 30 днів з дня одержання звіту. В противному разі звіт, при відсутності іншої угоди, вважається прийнятим (п.п.11.5).
У матеріалах справи наявні звіти Комісіонера, складені ним за наслідками виконання договорів комісії, узгоджені з Комітентом - ПП "Соріус".
Зі змісту звітів слідує, що Комісіонер виконав, а Комітент прийняв послуги з виконання умов договорів комісії згідно умов контракту з Міністерством оборони Індії. Зазначаються реквізити контрактів та вантажно-митних декларацій.
Пунктом 4 звітів сторони встановили, що згідно умов п.3.2.3 договору комісії Комісіонером здійснено за рахунок та за дорученням Комітента: оплату вартості декларування та митного оформлення вантажу; оплату консалтингових (маркетингових) послуг, що надані нерезидентом та використані за межами митної території України, фірмі "Trident Global Trading" згідно протоколів та актів виконаних робіт платіжними дорученнями; оплату за страхування вантажу; оплату за обслуговування акредитиву; віднесення комісії банку-кореспонденту за обслуговування акредитиву; оплату вартості фрахту контейнерів та транспортно-експедиційних послуг; оплату за маркування ящиків.
Відповідно до п.5 звітів за виконання доручення, зазначеного у договорі, Комісіонер отримує комісійну плату згідно з п.5.2 договору, у розмірі різниці між ціною продажу продукції та понесених витрат згідно з п.п.3.2.3, погоджених Комітентом.
Комісіонер та Комітент претензій один до одного не мають (п.7).
Судом досліджені умови Консультаційної угоди № STE-1-12-DK-05 від 22.07.2005, укладеної між Державним зовнішньоторгівельним госпорозрахунковим підприємством "Спецтехноекспорт" ("Компанія", Україна, в подальшому реорганізовано у Дочірне підприємство Державної Компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт") та фірмою "Trident Global Trading"("Консультант", ОАЕ).
Відповідно до ст.2 Угоди від 22.07.2005 № STE-1-12-DK-05 обов'язками Консультанта було проведення реклами можливостей та видів діяльності компанії, зокрема : відпрацювання можливості реалізації продукції, у тому числі збір запитів та замовлень потенційних замовників, проведення попередніх переговорів по узгодженню цін, умов, строків, переклад документів, організація вистав, інформування про законодавство країни, організація прийому делегації, відкриття акредитивів.
Пунктом 4.1 ст.4 Угоди визначено, що комісійна винагорода виплачується Консультанту у валюті, отриманої від Замовника Компанії впродовж 30 днів після отримання платежів Замовника Компанії за відповідні послуги.
Виконання договірних зобов'язань сторонами Угоди підтверджується актами виконаних робіт, отриманими на запит суду від Дочірнього підприємства Державної Компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт".
З аналогічних за змістом п.1 актів слід, що "Консультант" надав, а "Компанія" прийняла наступні послуги, пов'язані з укладенням "Компанією" при сприянні "Консультанта" Контракту на постачання корабельних вузлів та агрегатів (зазначений конкретний реквізит), а саме: проведення передконтрактних переговорів відносно узгодження цін, умов та строків постачання, умов транспортування, форм та умов оплати, контроль виконання "Інозамовником" контракту, узгодження з "Інзамовником" процедури та порядку прийняття технічного приймання продукції, переклад документів "Компанії", пов'язаних з виконанням контракту за вимогою "Інозамовника", контроль своєчасності та повноти платежів.
Суд не приймає доводи позивача стосовно того, що оскільки Комісіонером від власного імені укладалися зовнішньоекономічні агентські договори з нерезидентами, податковий обов'язок зі сплати податку на додану вартість у Комітента не повинен виникати, керуючись наступними нормами чинного законодавства.
Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Статтею 1014 цього Кодексу встановлено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.
Згідно ч.ч.1,3 ст.1016 Цивільного кодексу України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).
Статтею 1018 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Як вбачається з обставин адміністративної справи, для реалізації договору з Міністерством оборони Індії Комісіонером за рахунок Комітента придбавалися консультаційні послуги у фірми "Trident Global Trading" у межах раніше укладеної Угоди від 22.07.2005 р. № STE-1-12-DK-05. Сторонами визнається такий факт.
На час виникнення спірних правовідносин поняття господарської діяльності платника податків було закріплене п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого господарською діяльністю визнавалася будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Для оцінки досягнення економічного ефекту від здійсненої господарської операції та визначення бази оподаткування необхідним є встановлення зв'язку витрат платника податків з господарською діяльністю при придбанні активів та мети отримання доходу як кваліфікуючої ознаки господарської діяльності при здійсненні кожної господарської операції. Економічним ефектом вважається приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Суд немає підстав вважати отримані від фірми "Trident Global Trading" послуги такими, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача, адже їх придбання обумовлено необхідністю проведення комерційно-маркетингової роботи, передбаченої умовами договорів комісії з Дочірнім підприємством Державної Компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт". Отже, витрати, пов'язані з перерахуванням Комісіонером коштів фірмі-нерезиденту, конкретні суми яких зазначені в актах виконаних робіт, звітах комісіонера, понесені правомірно.
Разом з цим, судом встановлено, що внаслідок понесення витрат на оплату консалтингових (маркетингових) послуг, що надані нерезидентом, ПП "Соріус" не отримало частину платежів від Покупця товару - Міністерства оборони Індії, оскільки грошові кошти, що надходили Комісіонеру від продажу товару та не є його власністю, перераховувалися з урахуванням утриманих раніше витрат на сплату послуг.
Вказане свідчить про свідоме понесення витрат платником податків для одержання економічного ефекту у власній господарській діяльності та має суттєве значення для податкового обліку.
Відповідно до п.п. "г" п.10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, при наданні послуг нерезидентом є його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.
Згідно з п.п.4.7 ст.4 у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
У податковому обліку за датою надання звіту комісіонером Комітент відображує доход від реалізації товарів та витрати, сформовані за рахунок собівартості реалізованого товару, послуг, пов'язаних з його реалізацією, сплаченої комісійної винагороди. Комісіонер за датою підписання акту здачі-приймання послуг відображує доход від реалізації комісійних послуг та витрати собівартості реалізованих послуг.
Згідно з п.п. 6.2 п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N 290, суми надходжень від інших осіб, отримані за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо, не визнаються доходами.
Відповідно до пп. 9.1 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати.
Проаналізувавши зазначені норми, суд погоджується з доводами відповідача, що для цілей податкового обліку комітент є особою-отримувачем послуг у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", у якої виникає податкових обов'язок щодо сплати податку на додану вартість у разі отримання послуг від нерезидента, пов'язаних з виконанням зовнішньоекономічних угод.
Правову позицію позивача стосовно відсутності об'єкту оподаткування з податку на додану вартість суд оцінює, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
За змістом п.п. "г" п.10.1 ст.10 особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, при наданні послуг нерезидентом є його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 у редакції, яка набула чинності після внесення змін Законом України від 04.06.2009 р. N 1451-VI, встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Поняття поставки послуг закріплене п.1.4 ст.1 Закону, згідно якого це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг) (ст.4 Закону).
Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Визначенню місця поставки послуг присвячені спеціальні норми п.6.5 ст.6 Закону "Про податок на додану вартість".
Місцем поставки послуг, зокрема, вважається:
а) за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д" - "е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.
д) місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з: надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства); надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті.
Обставинами справи підтверджується, що послуги позивачу, пов'язані з продажем його Продукції Міністерству оборони Індії, надавалися фірмою "Trident Global Trading" у межах виконання Консультаційної угоди № STE-1-12-DK-05 від 22.07.2005 р. та договорів комісії.
У матеріалах справи відсутні докази наявності у нерезидента представництва на території України або резидента, який виконує агентські (представницькі) функції.
Отже, за загальним правилом місцем поставки згідно п.п."а" п.6.5 ст.6 Закону "Про податок на додану вартість" вважається місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.
Поряд з цим, матеріалами справи, а саме: Консультаційною угодою, актами, договорами комісії, звітами комісіонера, які містять посилання на протоколи, акти виконаних робіт до Угоди, платіжні доручення, підтверджується особливий характер послуг, наданих нерезидентом. Зазначені послуги віднесені до консалтингових (маркетингових).
Визначення місця поставки послуг при наданні рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства), наданні послуг консультантами здійснюється за п.п. "д" п.6.5 ст.6 Закону. Таким місцем вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання.
Доводи представника позивача про те, що місце надання послуг знаходилося поза межами митної території України, не мають значення для визначення факту наявності або відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість.
Для цілей оподаткування місце поставки рекламних, консультаційних та інших подібних послуг не залежить від місця фактичного виконання послуг, форми надання або способу оформлення результатів, а визначається згідно п.п. "д" п.6.5 ст.6 місцем реєстрації покупця.
Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України при розгляді справ №9/162 у постанові від 15.08.2012, № 2а-10986/11/2670 в ухвалі від 14.06.2012.
Посилання позивача на позицію ДПА України, викладену у листі від 04.12.2009 року № 27085/7/16-1517, суд не приймає до уваги, адже частині листа, на яку посилається позивач, розглядаються випадки надання послуг, відмінних від тих, що перелічені у п.п."д" п.6.5 ст.6 Закону "Про податок на додану вартість", які є виключенням з загального правила. У цьому ж листі ДПА України також зазначено, що умовою для визначення об'єкта оподаткування та бази оподаткування податком на додану вартість при наданні постачальником-нерезидентом послуг, зазначених у підпункті "д" пункту 6.5 статті 6 Закону, отримувачу-резиденту, місцем поставки таких послуг є митна територія України, а тому особа - резидент України, отримувач таких послуг від нерезидента, зобов'язана визначити податкові зобов'язання.
У листі від 23.12.2008 р. № 26903/7/16/1517, на який є посилання у вищезазначеному листі, ДПА України зазначила, що при наданні постачальником - нерезидентом послуг особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги.
Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов до висновку, що місцем реєстрації покупця - ПП "Соріус" у даній справі є територія України, тому поставка послуг нерезидентом є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а позивач повинен був виступати податковим агентом стосовно обчислення та перерахування податку до бюджету. Зазначене обумовлює правомірність нарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання за наслідками перевірки.
Перевіряючи правомірність рішень органу владних повноважень щодо визначення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість за другим епізодом за наслідками встановленого перевіркою заниження податку на додану вартість при отриманні рекламних послуг від нерезидента у 2010 році, суд зазначає наступне.
До набрання чинності нормами Податкового кодексу України 01.01.2011 року діяв Закон України «Про податок на додану вартість», правила норм п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.5 ст.6 якого в частині оподаткування рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства) були аналогічними правилам оподаткування при наданні послуг консультантами.
Правові позиції позивача та відповідача також тотожні тим, які зазначено вище : позивач стверджує про відсутність об'єкту оподаткування, адже місце надання послуг не знаходиться на митній території України; відповідач заперечує проти позову, зазначаючи про необхідність застосування до спірних правовідносин спеціальних норм п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п."д" п.6.5 ст.6 Закону "Про податок на додану вартість".
З матеріалів справи вбачається, що ПП "Соріус" у 2010 році мав господарські правовідносини з нерезидентами: ТОВ «Видавнича група «Бедретдінтов і Ко» (РФ, м. Москва) на підставі договорів № 08/01/2010АФО від 15.01.2010, № 04/Г/2010АФО від 07.04.2010 з приводу підготовки та розміщення інформаційно-аналітичних матеріалів замовника в журналі "Огляд армії та флоту"; ТОВ "РА Корабел.ру" (РФ, м.Санкт-Петербург) на підставі договорів № 977598-2 від 25.03.2010, № 977598-3 від 18.08.2010, № 1077598-4 від 01.11.2010 з приводу розміщення інформації у журналі, інформаційно-пошуковій системі "Корабел.ру"; ТОВ «Мега Експо» (РФ, м.Москва) на підставі договору № 100054/МИ-10 від 24.03.2010 з приводу здійснення послуг з організаційно-методичного та інформаційного забезпечення участі замовника у Міжнародному форумі "Морська індустрія Росії".
Фактичне надання послуг підтверджується належним чином складеними актами : від 12.02.2010 № 00000019, від 28.04.2010 №101, від 09.11.2010 № 450, від 26.11.2010 № 472, від 26.04.2010 № 200, від 16.12.2010 № 731, від 07.09.2010 № 414, від 21.05.2010 № 05-0104.
За змістом вищезазначеного підпункту "д" пункту 6.5 статті 6 Закону місцем поставки рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства) визначається місцем розташування покупця.
Виходячи з зазначеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що ПП "Соріус" при отриманні у 2010 році послуг рекламного характеру від нерезидентів здійснювало операції, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та мало податковий обов'язок з нарахування та сплати податку на додану вартість до бюдежету.
Щодо зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, здійсненого контролюючим органом за наслідками висновків про заниження об'єкту оподаткування платником у 2011-2012 роках судом встановлено наступне.
Впродовж 2011-2012 років ПП «Соріус» були укладені договори з нерезидентами : ТОВ «Видавнича група «Бедретдінтов і Ко» (РФ, м. Москва), ТОВ "РА Корабел.ру" (РФ, м.Санкт-Петербург), ЗАТ "Морський салон" (РФ, м.Санкт-Петербург).
Представник позивача у судовому засіданні не підтримав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість № 0000362210 у повній сумі за цим епізодом - 43902,00 грн. Наполягав на задоволенні вимог лише у частині зменшення від'ємного значення за наслідками встановленого перевіркою заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість при здійсненні господарської операції ПП «Соріус» з ЗАТ "Морський салон". Сума зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість згідно розрахунку позивача, узгодженого з відповідачем, склала 18 769,03 грн..
Обставини справи свідчать, що підставою виникнення правовідносин позивача з ЗАТ "Морський салон" став укладений 27.04.2011 року договір № 20138.
Відповідно до його предмету ПП "Соріус" ("Учасник") замовлює та сплачує, а ЗАТ "Морський салон" ("Влаштувач") здійснює комплекс послуг учаснику в період підготовки та проведення експозиційно-виставочного розділу ("експозиції") Міжнародного військово-морського салону (МВМС-2011).
Підпунктом 1.4 пункту 1 Договору сторони погодили перелік обов'язкових платежів та послуг, які Учасник замовляє, а Влаштувач зобов'язався надати : реєстраційний збір з Учасника виставково-експозиційного розділу, розміщення відомостей про учасника в офіційному каталозі, оренда 1 кв.м. необладнаної виставкової площі в павільйоні 7, тип стенда : кутовий, в період з 26.06 по 04.07.2011, надання додаткового пропуску для персоналу на весь період роботи виставки, надання VIP-пропуска для керівника підприємства на весь період роботи виставки, витрати електроенергії на 1 кв.м. Виставкової площі, підключення до джерела електропостачання до 5 кВт.
За змістом п.2 Договору "Права та обов'язкі сторін" Учасник зобов'язався, зокрема, не здійснювати на стенді розміщення рекламних матеріалів або експонатів підприємств, які не є учасниками МВМС-2011 (п.п.2.2.4), самостійно укладати договори страхування на період проведення експозиції МВМС-2011 експонатів та майна Учасника (п.п.2.2.5), своєчасно провести монтаж та демонтаж, ввіз та вивезення обладнання та експонатів (п.п.2.2.6).
Виконання послуг між сторонами підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 04.07.2011.
Доводи позивача обґрунтовані тим, що послуги, які підприємство отримало від нерезидента, пов'язані з його участю у платній виставці міжнародного салону, надавалися за межами митної території України, їх оподаткування визначається згідно п.п.186.2.3 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України.
Відповідач, посилаючись на норми Закону України "Про рекламу", зазначив, що участь ПП "Соріус" у виставці здійснювалася з метою просування послуг на ринок, отже, спеціальні виставкові заходи є рекламними послугами, наданими нерезидентом. Визначення місця поставки повинно здійснюватися згідно п.п. "б" п.186.3 ст.186 Податкового кодексу України.
З пояснень представника позивача у судовому засіданні слід, що ПП "Соріус" на виставці презентував себе як професійного виконавця послуг у сфері ремонту суден, а на стендах розташовувалася наглядна інформація про контактні дані, його потужності та виробничі можливості.
В ході розгляду справи позивачем не надано доказів вивезення експонатів, які підлягали б оформленню у режимі тимчасового ввезення відповідно до Розділу IX Наказу Державної митної служби України від 28.03.2000 № 173, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2000 за № 250/4471 «Про затвердження Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення)».
Поясненнями представника позивача підтверджується, що виставлення експонатів для демонстрації, передбачене Договором № 20138 від 27.04.2011 року, позивачем не здійснювалося.
Нормами матеріального права встановлено наступне.
Відповідно до п.п.186.2.3 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України місцем поставки послуг є місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.
Згідно з п.186.3 п.186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать рекламні послуги (п.п. «б» п.186.3 ст.186).
З аналізу цих норм Податкового кодексу України слід, що рекламні послуги та послуги для влаштування платних виставок віднесені законодавцем до окремих пунктів, тобто при оцінці обставин справи ці заходи необхідно розмежовувати.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про рекламу" рекламою визнається інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Рекламними засобами визнаються засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; а заходами рекламного характеру - заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.
Спеціальними виставковими заходами є заходи, які здійснюються з метою просування відповідного товару на ринок, проводяться організовано у певному приміщенні або на огородженому майданчику (у тому числі в місцях реалізації товару) у визначені строки, розраховані на зацікавлених та/або професійних відвідувачів, організатор яких обмежив відвідування заходу тими особами, яким відповідно до законодавства дозволяється продавати товар, що демонструється.
Отже, у розумінні Закону "Про рекламу", спеціальні виставкові заходи є заходами рекламного характеру, які здійснюються для просування товару/послуг на ринку.
Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд погоджується з висновками представників відповідача про те, що для цілей оподаткування визначати місце постачання згідно п.п.186.2.3 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України слід при отриманні платником податків послуг, що надаються для влаштування платних виставок у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг з метою, відмінною від рекламування.
Визначення місце постачання рекламних послуг, незалежно від форми та способу їх надання, здійснюється згідно п.п. «б» п.186.3 ст.186 Кодексу.
Враховуючи обставини адміністративної справи, участь ПП «Соріус» у платній виставці з метою демонстрації виробничих можливостей, просування власних послуг на ринок, залучення нових клієнтів є отриманням рекламних послуг, місця поставки за які визначається за п.п. «б» п.186.3 ст.186 Кодексу. Вказане свідчить про виникнення об'єкту оподаткування податком на додану вартість при здійсненні господарських операцій з нерезидентом та обов'язку нарахування та перерахування податку позивачем до бюджету.
Відповідно до ч.1 статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 статті 71 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином обґрунтовано підстави прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, їх законність.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 17.02.2014.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги у строки і порядку, передбачені ст. 186 КАС України
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя підпис О.В. Гавура
З оригіналом згідно
Постанова не набрала чинності
Суддя О.В. Гавура