154/3696/13-ц

2/154/16/14

заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

при секретарі Павлович Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із даним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення. Позовні вимоги мотивує тим, що 24.07.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 27000 доларів США у вигляді зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.07.2010 року.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_2 станом на 17.10.2013 року становить 60412,88 доларів США, з яких: 17030,92 доларів США -заборгованість за кредитом, 23275,52 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом,17208,42 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина), 2875,74 доларів США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20.07.2007 року укладено договір застави рухомого майна, згідно якого надано у заставу автомобіль «Фольксваген LT-46», 1998 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2

В ході здійснення моніторингу даного кредиту, позивачем було встановлено, що 20.08.2008р. ОСОБА_2 в порушення умов ст.17.7 договору застави, ч.2 ст. 586 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про заставу» реалізував вказаний заставний автомобіль ОСОБА_1

Позивач просить у позовній заяві вилучити у ОСОБА_1 та передати в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави - автомобіль «Фольксваген LT-26», 1998 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належиь на праві власності ОСОБА_1 та комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «Фольксваген LT-46», 1998 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0707/61 від 16.08.2007 року в сумі 60421,88 доларів США, звернути стягнення на предмет застави автомобіль «Фольксваген LT-26», 1998 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належний ОСОБА_1, шляхом його продажу.

За клопотанням позивача суд ухвалою від 16.01.2014 р. залучив до участі у даній справі співвідповідачем ОСОБА_2

В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав заяву в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить проводити розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, із заявою про розгляд справи за їхньої відсутності до суду не звертались, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, проти якого у поданій заяві не заперечив представник позивача.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, тому згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі банк) та ОСОБА_2 20.07.2007 р. укладено кредитний договір №0707/61.

Згідно умов договору банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 27 000 доларів США.

Із змісту п.1.1 договору встановлено, ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит до 15.07.2010 р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконав зобов»язання по кредитному договору у строк, встановлений цим договором, що підтверджується наступним.

Так, із дослідженого судом розрахунку встановлено, що у ОСОБА_2 існує заборгованість за кредитним договором в сумі 60412,88 доларів США, з яких: 17030,92 доларів США -заборгованість за кредитом, 23275,52 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом,17208,42 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина), 2875,74 доларів США - штраф (процентна складова), котра не спростована жодними належними та допустими доказами.

В силу ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 6.6. кредитного договору сторони визначили, що при порушенні позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк встановлений кредитним договором, тобто до 15.07.2010 р., тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за даним договором і зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн., що становить 31,38 долари США, а також 5 % від суми позову, що становить 2875,74 долари США.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватись заставою.

З метою забезпечення виконання даного зобов"язання ОСОБА_2, 20.07.2007р. укладено договір застави №0707/61/ТЗ/2, згідно якого заставодавець ОСОБА_3 надав в заставу транспортний засіб марки «Фольксваген LТ 46», № шасі (рами) НОМЕР_2, 1998 р.в., котрий належить йому на праві приватної власності.

Заборона відчуження предмета застави (обтяження) внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 24.07.2007 року за № 5357997.

За змістом ст. 1 Закону України «Про заставу» та ст. 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його у користування іншій особі вбо іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, у п.13, 17.7 договору застави сторони визначили, що заставодавець вправі відчужити, передати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншими особами предмет застави, або іншим чином розпоряджатись майном лише за письмовою згодою заставодержателя, тобто банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (чч. 1, 2 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України, за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

За ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, реалізація майна, яке є предметом застави, що проведена особою, котра не мала права його відчужувати, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення у порядку ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Із довідки Нововолинського ВРЕР ДАІ вбачається, що транспортний засіб, котрий є предметом застави, на підставі біржової угоди від 15.05.2008 р. №125409 відчужений ОСОБА_1, котра згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є його новим власником.

Проте, судом встановлено, що даний транспортний засіб відчужений без письмової згоди заставодержателя, за наявності обтяжень на це майно, що суперечить вимогам ч.2 ст. 586 ЦК України та вимогам договору застави.

Оскільки автомобіль, котрий наданий у заставу в забезпечення виконання кредитних зобов»язань ОСОБА_2, без припинення обтяження на це майно та згоди заставодержателя, в подальшому перейшов у власність ОСОБА_1, тому в контексті вищенаведених норм, застава зберігає силу і для нового власника цього майна, котрим є ОСОБА_1

Так як ОСОБА_1 придбала заставлене майно за відплатним договором, однак відчуження предмету застави було здійснено особою, яка не мала права його відчужувати без згоди заставодержателя та за наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, тому з урахуванням вимог ч.1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вона є недобросовісним набувачем, тому позивач має право вимоги до неї щодо передачі йому цього майна.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 порушив зобов"язання по кредитному договору, котре забезпечене заставою, та беручи до уваги, що після переходу права власності на предмет застави до ОСОБА_1 застава продовжує зберігати силу і для нового власника, тому позивач має право одержати задоволення вимоги за рахунок предмета застави, котрим є автомобіль марки «Фольксваген LT-46», 1998 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк», з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям даного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Оцінивши всі докази в скупуності з точки зору належності та допустимості, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону, є доведеними, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212,215,224,226 ЦПК України, ст.ст.1,27 Закону України «Про заставу», ч.3 ст. 9, ч.1 ст.10,12,23,24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»ст.ст. 526, 572,ч.2 ст. 586, ч.1 ст. 589, ч.1,2 ст.590,610, 611,1049,1054 ЦК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Передати в заклад публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк», шляхом вилучення у ОСОБА_1 заставлене майно за договором застави від 20.07.2007 р. №0707/61/ТЗ/2 - транспортний засіб марки «Фольксваген LT-46», 1998 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 разом із комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на даний автомобіль.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0707/61 від 20 липня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 в розмірі 482952 грн. 09 коп., що еквівалентно 60421,88 долари США, ( в тому числі 17030,92 доларів США -заборгованість за кредитом, 23275,52 доларів США -заборгованість по відсотках за користування кредитом,17208,42 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина), 2875,74 доларів США - штраф (процентна складова), звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки «Фольксваген LT-46», 1998 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом продажу транспортного засобу марки «Фольксваген LT-46», 1998 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям даного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по 1720 грн. 05 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя А.А. Каліщук