ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2014 року справа № 919/1399/13
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
(бул. Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01030)
в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
(вул. Ген. Петрова, 15, м. Севастополь, 99011)
до Військової частини А 2355
(вул. 4-та Бастіонна, 5, м. Севастополь, 99007)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Нахімовському районі міста Севастополя
(вул. Р.Люксембург, 50, м. Севастополь, 99001)
про стягнення 5445,51 грн,
за участю представників сторін:
позивача - Михайлюк Ю.В., довіреність № 1129 від 11.12.2012;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився;
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Військової частини А 2355 про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №858107/13-20 від 09.04.2013 у розмірі 4644,58 грн, з яких: 4500,00 грн - основна заборгованість, 117,45 грн - пеня, 26,38 грн - 3% річних, 0,75 грн - інфляційні витрати.
Позовні вимоги з посиланням на статті 11, 14, 509, 525, 526, 530, 623, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 174, 193, 216, 224 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати.
Ухвалою від 05.12.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
У судовому засіданні, яке відбулося 13.01.2014, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав суду клопотання про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором у розмірі 5445,51 грн, з яких: 5250,00 грн - основна заборгованість, 158,57 грн - пеня, 35,44 грн - 3% річних, 1,50 грн - інфляційні витрати (арк..с.74).
У пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Пунктом 3.10 Постанови Пленуму визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
З урахуванням викладеного, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Ухвалою від 13.01.2014 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Управління Державної казначейської служби України у Нахімовському районі міста Севастополя.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки Військова частина А2355 є бюджетною організацією і несвоєчасно фінансується, що в свою чергу не дає змоги належним чином виконати свої договірні зобов'язання. Крім того відповідач наголошує, що його вини у несвоєчасної сплати рахунків позивача немає, оскільки документи на оплату були ним своєчасно подані до Управління Державної казначейської служби України у Нахімовському районі міста Севастополя. Проте, орган казначейства повідомив, що оплата за надані послуги буде проведена в порядку черговості згідно чинного законодавства (арк.с.68-69).
Третя особа у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не інформувала.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
09.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (Орендодавець) та Військовою частиною А2355 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №858107/13-20 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину технологічного приміщення (далі - майно), яке розташоване у місті Севастополі, на другому поверсі технологічного корпусу чотириповерхової будівлі №13 по пр.Ген.Острякова (у кімнаті операторів), загальною площею 1,0 кв.м. технологічних приміщень.
Приміщення використовується для розміщення телекомунікаційної шафи з обладнанням Орендаря.
Згідно з пунктом 2.1 Договору передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна, вказаного в пункті 1.1 цього Договору.
Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно фіксованого розміру місячної орендної плати, з урахуванням відшкодування витрат за електроенергію, становить 750,00 грн з ПДВ 20% - 125,00 за 1 кв.м. технологічних приміщень.
Орендна плата не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.
Сума договору за період з 01.03.2013 по 31.12.2013 складає 7500,00 грн з ПДВ 20% - 1250,00 грн.
Згідно з пунктом 3.3 Договору витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги, витрати на електроенергію та інші включені до розміру фіксованої орендної плати.
Пунктом 3.4 Договору сторони погодили, що Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом із рахунком та податковою накладною надає його орендарю.
Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною (пункт 3.5 Договору).
Пунктом 6.1.3 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.
Договір набирає чинності від дати підписання його Сторонами і діє з 01.03.2013 до 31.12.2013 (пункт 12.1 Договору).
Актом приймання-передачі від 01.03.2013 Орендодавець передав, а Орендар прийняв об'єкт оренди, про що свідчать підписи уповноважених представників сторін та відповідні печатки (а.с. 17, зворотній бік).
Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті орендної плати і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5445,51 грн, з яких: 5250,00 грн - основна заборгованість, 158,57 грн - пеня, 35,44 грн - 3% річних, 1,50 грн - інфляційні витрати.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина перша статі 760 Цивільного кодексу України).
З положень статті 762 Цивільного кодексу України вбачається, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наявних в матеріалах справи актів №858107/13-380 від 30.04.2013 на суму 1500,00 грн, №858107/13-507 від 31.05.2013 на суму 750,00 грн, №858107/13-639 від 30.06.2013 на суму 750,00 грн, №858107/13-761 від 31.07.2013 на суму 750,00 грн, №858107/13-893 від 31.08.2013 на суму 750,00 грн, №858107/13-1007 від 30.09.2013 на суму 750,00 грн, підписаних уповноваженими представниками сторін, вбачається, що позивач надав, а відповідач прийняв послуги з надання в оренду приміщення за договором № 858107/13-20 від 09.04.2013 (а.с 28-33).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання умов Договору позивачем своєчасно виставлялися відповідачу рахунки на оплату наданих послуг із зазначенням розміру належної до сплати орендної плати (арк.с.88-96).
03.10.2013 за вих. №2707-08-1 позивач звернувся до відповідача із письмовою претензією, відповідно до якої вимагав сплатити заборгованість із орендної плати у повному обсязі.
Відповідно до гарантійного листа відповідача за вих. № 350/174/300/11/369 від 09.10.2013, останній визнав існування заборгованості станом на 30.09.2013 у сумі 5250,00 грн, однак через нестачу коштів немає можливості погасити заборгованість (арк.с.27).
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення зазначених норм відповідач не надав суду належних та допустимих доказів погашення заборгованості з орендної плати за Договором за період з 01.03.2013 по 30.09.2013 у загальній сумі 5250,00 грн.
До того ж, згідно з актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5250,00 грн (а.с. 25).
На підставі викладеного, та враховуючи положення пункту 3.7 Договору, яким передбачено, що орендна плата за перший місяць обчислюється згідно пункту 3.1 з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта приймання-передачи орендованого майна, беручи до уваги, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Військової частини А2355 заборгованості по орендній платі за період з 01.03.2013 по 30.09.2013 в розмірі 5250,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з Військової частини А 2355 пеню у розмірі 158,57 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
З огляду на наведене та домовленість сторін, пеня за порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань повинна стягуватися у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, при цьому розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 158,57 грн такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 35,44 грн та інфляційні витрати у сумі 01,50 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, наданий позивачем, суд визнав їх розрахунки вірними, тому позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 35,44 грн та інфляційних витрат у сумі 01,50 грн, підлягають задоволенню.
Доводи відповідача щодо відсутності його вини у порушенні строків сплати орендних платежів, оскільки Військова частина А2355 є бюджетною організацією і фінансується несвоєчасно, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина друга зазначеної статті).
Відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, будь - які застереження щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за Договором з підстав, зазначених відповідачем в відзиві та наданих поясненнях, в Договорі відсутні, за наявності реальної можливості їх передбачення під час укладання зазначеного договору.
Згідно з частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина друга статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Таким чином, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Управління Державної казначейської служби України у Нахімовському районі міста Севастополя.
Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 5445,51 грн, з яких: 5250,00 грн - основний борг, 158,57 грн - пеня, 35,44 грн - 3% річних, 01,50 грн - інфляційні витрати.
Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини А 2355 (вул. 4-та Бастіонна, 5, м. Севастополь, 99007; код ЄДРПОУ 24980776, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (бул. Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01030) в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (вул. Ген. Петрова, 15, м. Севастополь, 99011; код ЄДРПОУ 01190103, р/р 2600613647 в Кримській Республіканській дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) заборгованість у розмірі 5445,51 грн, з яких: основний борг - 5250,00 грн, пеня - 158,57 грн; 3% річних - 35,44 грн, інфляційні витрати - 01,50 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.02.2014.
Суддя О.О. Єфременко
919/1399/13/3766/14