ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" грудня 2006 р. Справа № 03/6009а
Господарський суд Черкаської області, в складі: головуючого - судді Єфіменко В. В.,
з секретарем судового засідання Макарченко Н.П;
за участю представників сторін:
від позивача: Беленкова В.В., Райнов Г.С., за довіреністю,
від відповідача: Демиденко Г.В. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом Одеської залізниці, м.Одеса
до Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), м. Черкаси
про визнання частково недійсним рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про визнання недійсним рішення відповідача від 30.10.2006 р. № 2261 в частині стягнення фінансових санкцій у розмірі 110591 грн. та донарахованих сум внесків у розмірі 5294 грн. 01 коп. за порушення відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці –Локомотивним депо ім. Т. Шевченка законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на те що витрати з надання безкоштовного проїзду своїм працівникам на його ж транспортних засобах, не є витратами на оплату праці. Відповідно такі витрати не можуть бути базою для нарахування внесків до фондів загальнообов’язкового соціального страхування.
Відповідач у відзиві на позов і його представники в судовому засіданні позов не визнали мотивуючи тим, що вищезазначене рішення є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, через те, що відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування тимчасової втрати працездатності та витрати, зумовлені народженням та похованням, регулюються Законом України від 18.01.2001 р. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” і прийнятими відповідно до нього іншими нормативно-правовими актами.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 10-20 жовтня 2006 р. відповідачем проведено перевірку позивача з питань правильності нарахування, сплати страхових внесків та використання коштів відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці – Локомотивного депо ім. Т. Шевченка за період з 01.07.2005 р. по 01.07.2006 р. і складено акт про виявлені порушення № 514 від 20.10.2006 р.
30 жовтня 2006 р. відповідачем винесено рішення № 2261,яким посилаючись на п.п.6 п.1 ст.28, ст.30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі-Закон) визначено суму платежу і вирішено стягнути з відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці – Локомотивного депо ім. Т. Шевченка донараховані внески, пеню, неправомірні витрати на допомоги, а також інших платежі та штрафні (фінансові) санкції в розмірах:
- штраф за неповну сплату страхових внесків в розмірі 110591 грн.;
- донараховані страхові внески в сумі 5294,01 грн.;
- штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду в розмірі 288 грн.;
- не прийняті до зарахування витрати у розмірі 575,14 грн.;
а всього 116748,15 грн.
Позивач вважає, що висновок відповідача в акті про порушення відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці – Локомотивного депо ім. Т. Шевченка п.3 ст.35 Закону та п.1 ст. Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного страхування” щодо нарахування сплати внесків та використання коштів Фонду з надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту є необґрунтованими і безпідставними.
23.10.2006 р. позивач направив відповідачу заперечення за № 2010/ПУ-5 на складений відповідачем акт № 514 від 20.10.2006 р.
16.11.2006 р. за № 3500/06-18 відповідачем надіслано позивачу відповідь на заперечення позивача по акту перевірки від 20.10.2006 р. № 514, в якій відповідач вважає, що витрати пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту належать до фонду додаткової заробітної плати, і підстав для перегляду акту перевірки у нього немає.
П.4.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачає, що базою для нарахування збору до фондів загальнообов’язкового соціального страхування громадян є заробітна плата цього платника податку.
Ст.1 Закону України “Про оплату праці” визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Ст.2 Закону України “Про оплату праці” встановлено, що до заробітної плати відносяться інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Наказом Укрзалізниці від 13.04.04 р. № 86-Ц затверджено Тимчасовий порядок обліку (далі-Порядок) виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб її працівників.
Цим Порядком визначено, що при отримані працівниками залізничного транспорту додаткового блага у вигляді вартості безкоштовного проїзду залізничним транспортом за разовими квитками для особистих потреб та приміськими квитками утримується податок з доходів із заробітної плати такого працівника. При цьому, вартість безкоштовного проїзду не включається до складу фонду заробітної плати і не являється базою для нарахування та утримання внесків до Пенсійного фонду, інших фондів загальнообов’язкового соціального страхування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ці витрати не являються фактичними витратами на оплату праці і підпадають під визначення терміну “додаткового блага”, передбаченого п.4.2.9 Закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб” наданого позивачем своїм же працівникам відповідно до Закону України “Про залізничний транспорт”.
Згідно Порядку, вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою”.
Відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що п.2.2 Інструкції із статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5 передбачено, що витрати, пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту включаються до фонду додаткової заробітної плати.
Проте, у п.1 цієї Інструкції зазначено, що вона застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об’єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Суд приходить до висновку, що у даному випадку є конфлікт інтересів і має бути застосована спеціальна норма, передбачена чинним законодавством.
П.4.4.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зобов’язує, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення має прийматися на користь платника податків.
З огляду на викладене, суд вважає, що вартість безкоштовного проїзду залізницею її працівника не може включатись до складу фонду заробітної плати, не є складовою заробітної плати, не є базою для нарахування та утримання внесків до фондів загальнообов’язкового соціального страхування. Ці витрати не є фактичними витратами на оплату праці та згідно Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб»підпадають під визначення «додаткового блага», і відповідно вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою».
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що безкоштовний проїзд є додатковою соціальною гарантією для працівника залізниці, встановлена відповідно вимог Кодексу законів про працю України, умов колективної угоди працівників залізничного транспорту та Закону України “Про залізничний транспорт”.
Суд приходить до висновку, що рішення відповідача № 2261 від 30.10.2006 р. в частині стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 110591 грн. та донарахованих сум внесків у розмірі 5294 грн. 01 коп. за порушення позивачем законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці – Локомотивного депо ім. Т. Шевченка є недійсним.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3 грн.40 коп.
Керуючись ст. ст.94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення № 2261 від 30.10.2006 р. в частині стягнення сум штрафних фінансових санкцій у розмірі 110591 грн. та донарахованих сум внесків у розмірі 5294 грн. 01 коп. за порушення позивачем законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Стягнути 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору з Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 18, код 21355026 на користь Одеської залізниці, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, код 01071315.
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.В. Єфіменко
Постанову оформлено
та підписано 28.12.2006 р.