РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. Справа № 19/906/62-б/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області (смт.Любар) на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 р. у справі № 19/906/62-б/13-г (суддя Макаревич В.А. )

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області (смт.Любар)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (с.Меленці, Любарський район, Житомирська область)

про визнання банкрутом

за участю представників:

скаржника - не з"явився

боржника - не з"явився

арбітражний керуючий -не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 р. у справі № 19/906/62-б/13-г (суддя Макаревич В.А.) серед іншого визнано вимоги Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі згідно заяви №2545/06 від 03.05.2013р. в розмірі 5927,87грн. основного боргу, які включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів. В решті вимог в сумі 1609,26 грн. відмовлено. Відмовлено в задоволенні заяви УПФУ в Любарському районі Житомирської області №4417/06 від 27.08.2013р. про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 6437,04 грн. Відмовлено в задоволенні заяви УПФУ в Любарському районі Житомирської області №5845/06 від 11.11.2013р. про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 3218,52 грн.

Не погодившись в цій частині з ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 р., Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 р. у справі № 19/906/62-б/13-г в частині відмови у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі №2545/06 від 03.05.2013р. про визнання кредиторських вимог до боржника за квітень 2013р. на суму 1609,26грн. та заяв Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі №4417/06 від 27.08.2013р. про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 6437,04 грн., №5845/06 від 11.11.2013р. про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 3218,52 грн. та прийняти нове рішення, яким вимоги УПФУ в Любарському районі до боржника визнати повністю.

Скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Учасники провадження правом на участь в судовому засіданні не скористались, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином (докази повідомлення долучені до матеріалів справи).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у матеріалами оскарження ухвали.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.01.2013р. за заявою Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області порушено провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013р.).

Постановою господарського суду від 02.04.13р. визнано банкрутом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч", відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Вербила Ю.В.

Після винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом до господарського суду Житомирської області від УПФУ в Любарському районі надійшли:

- заява №2545/06 від 03.05.2013р. про визнання кредитором у справі з грошовими вимогами до боржника на суму 7537,13 грн. за період з січня по квітень 2013 року. В обгрунтування заяви кредитор долучає: довідку №2496/03 від 03.05.2013р., яка підтверджує факт реєстрації боржника як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; довідку №2497/03 від 03.05.2013р. про заборгованість боржника перед ПФУ в Любарському районі в сумі 155200,18 грн.; розрахунок суми заборгованості СТОВ "Світоч" станом на 03.05.2013р. за період з червня 2004 року по червень 2009 року; копію постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.13р. у справі №806/1403/13-а; копію постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.13р. у справі №806/2281/13-а; копію розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з копією доказів направлення боржнику;

- заява №4417/06 від 27.08.2013 року з грошовими вимогами до боржника на суму 6437,04 грн. заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з травня по серпень 2013р. Заяву кредитор обґрунтовує посиланням на розрахунок заборгованості станом на 27.08.2013р.;

- заява № 5845/06 від 11.11.2013р. з грошовими вимогами до боржника на суму 3218,52 грн. заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з вересня по жовтень 2013р. Заяву кредитор обґрунтовує посиланням на розрахунок заборгованості станом на 07.11.2013р.

У заявах №4417/06 та № 5845/06 кредитор посилається на розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі №2545/06 від 03.05.2013р. на суму 5927,87грн. основного боргу, які включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, в задоволенні вимог на суму 1609,26 грн. відмовив. В задоволенні заяв УПФУ в Любарському районі №4417/06 від 27.08.2013р. про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 6437,04 грн. та №5845/06 від 11.11.2013р. про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 3218,52 грн. судом першої інстанції відмовлено повністю.

Відмову у задоволенні грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі, що виникли за період з квітня по жовтень 2013 року, суд першої інстанції мотивував тим, що дані вимоги не мають характеру поточних.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується та зазначає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю, тому після звільнення працівників підприємства - банкрута фонд оплати праці не формується і не сплачуються витрати на виплату і доставку пенсій.

Виходячи зі змісту вказаної норми, кредитори у ліквідаційній процедурі можуть звернутися з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Однак вимоги за зобов'язання боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства можуть пред'являтись тільки в межах ліквідаційної процедури. Під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону.

Тому на заявлені вимоги розповсюджується дія норм, які передбачені ч. 1 ст. 23 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 30 Закону, кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам, у порядку, передбаченому ст. 31 Закону, з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі, інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Що стосується платежів до Пенсійного фонду України, то виходячи з встановленого в п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, то відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

Отже, в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку статей 14, 23 Закону про банкрутство.

У зв'язку з цим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури. (Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.02.2014р. у справі № 14/906/10-Б/13-Г (прийнятої за результатом перегляду постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р.) та у постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2013р. у справі №5021/321/12).

Враховуючи викладене, вимоги до боржника в розмірі 5927,87грн., які виникла за період з січня по березень 2013 року підтверджуються судовими рішеннями та правомірно визнані судом першої інстанції.

Вимоги, що виникли за період з квітня по жовтень 2013 року, які підтверджуються розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, не мають характеру поточних, оскільки відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені вимог в зазначеній частині.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 р. у справі № 19/906/62-б/13-г залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 р. у справі № 19/906/62-б/13-г в частині вимог Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.