АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/3185/2014 Головуючий в 1 інстанції - Богінкевич С.М.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Іванченко М.М.
при секретарі Онищенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року та на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 січня 2014 року про виправлення описки в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 13.12.2009 року вона уклала договір позики (безпроцентної цільової) з ОСОБА_1, поручителем по зобов'язанням останнього виступив відповідач ОСОБА_3 Вказує, що відповідно до п. 2.3. вказаного договору вона зобов'язана була передати ОСОБА_1 130 000 гривень, а позичальник згідно п.4.3. повинен був повернути позику в два етапи -до 05.01.2010 року в сумі 40 000 гривень (п.4.3.1.), та до 05.02.2010р. в сумі 90 000 гривень п .4.3.2).
Зазначала, що вона належним чином виконала умови вищезазначеного договору та особисто передала ОСОБА_1 64 000 гривень та через його представника ОСОБА_4 -44 000 грн. . Так як відповідач умови договору позики не виконав, вона просила суд стягнути з нього борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 127 906 грн. та судові витрати.
Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики від 03.12.2009 року недійсним, оскільки його не укладав, позивачку за первісним позовом та ОСОБА_4 не знає. Договір позики на який посилається позивачка є удаваною угодою.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09.12.2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) суму заборгованості за договором позики в розмірі 45 640 (сорок п'ять тисяч шістсот сорок) гривень, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 6 038 (шість тисяч тридцять вісім) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір в сумі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним - відмовлено.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 січня 2014 року виправлено описку у вищезазначеному рішенні, а саме: в другому абзаці його резолютивної частини правильно зазначено «Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) суму заборгованості за договором позики в розмірі 121 868 (сто двадцять одну тисячу вісімсот шістдесят вісім) гривень, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 6 038 (шість тисяч тридцять вісім) гривень».
Не погодившись з таким рішенням та ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
В скарзі вказував на те, що рішення та ухвала суду прийняті при неповному з'ясуванні судом всіх обставин, які мають значення для справи, за невідповідності висновків суду обставинам справи, при недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що суд, визнавши обов`язковою до суду, явку позивача, розглянув справу за її відсутності. Суд не врахував, що позивач не довела, що нею передавались кошти відповідачу, не представила суду свідків для підтвердження цієї обставини. Суд також безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача з приводу удаваності договору позики, не вірно застосував норми ст.ст. 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник доводи скарги підтримали.
Позивачка до апеляційного суду не з`явилась, про день і час розгляду справи повідомлена.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частина перша статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.526, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено , що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що 03.12.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір позики (безпроцентної цільової) (а.с.5).
Відповідно до п. 3.1. договору строк надання позики становить два календарних місяці від дати передачі коштів. Пунктом 4.3. договору передбачено, що позичальник здійснює повернення коштів в два етапи : 40 000 грн. до 05 січня 201 року, та 90 000 грн. до 05 лютого 2010 року.
Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. вказаного договору позикодавець ОСОБА_2 зобов'язана була передати позичальнику ОСОБА_5 130 000 гривень протягом трьох банківських днів з моменту його підписання.
Задовольняючи частково позовні вимоги, ОСОБА_2, суд вважав встановленим, що позивачка передала відповідачу на виконання умов вказаного договору в позику 108 000 грн.
Разом з тим дана обставина, в повній мірі не підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до актів передачі грошових коштів (а.с.6,7), на яких міститься підпис відповідача, позивачка 10.12.2009 року передала відповідачу в два етапи 64 000 грн.
Вказані акти є належними письмовими доказами передачі коштів і правомірно були прийняті судом. Доводи відповідача про те, що ні він ні позивач ці акти не підписували є не доведеними.
Разом з тим прийняття судом акту прийому передачі грошей, на підтвердження факту отримання відповідачем суми 44000 грн. через представника ОСОБА_4, колегія суддів вважає не вірним, так як на вказаному документів відсутній підпис відповідача ОСОБА_6 Крім того в цьому акті зазначено, що кошти передавались за договором в якому позичальником виступав не відповідач, а ОСОБА_4 Наявність напису, зробленого ОСОБА_3, на цьому акті про отримання від ОСОБА_2 10 000 доларів США не свідчить про те, що саме відповідач ОСОБА_6 отримував ці кошти.
Таким чином , колегією суддів встановлено, що за договором позики, укладеним між сторонами в даній справі 03.12.2009 року, позивачка передала відповідачу гроші в сумі 64 000 грн., а не 108 000 грн., як встановив суд першої інстанції.
Висновок суду про наявність підстав, для стягнення з відповідача цієї суми борги відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, які правильно були застосовані судом.
Доводи апеляційної скарги відповідача, про те, що між сторонами не існувало позикових зобов`язань спростовуються змістом договору позики, в якому встановлені строки повернення грошей та з якого чітко вбачається, що кошти передавались в позику.
Посилання відповідача на те, що між сторонами існували інші правовідносини , а договір є удаваним, жодними доказами не підтверджені. Та обставина, що в договорі зазначено мету передачі грошей в позику, фінансування юридичних послуг, не свідчить про те, що між сторонами договору не існувало зобов`язань, передбачених, змістом підписаного ними договору. Відповідач не надав суду доказів, що підпис на договорі зроблений не ним. Ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді ні відповідач ні його представник клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляли. Представник відповідача пояснив, що таке клопотання ним не заявлялось, так як вони вважають, що підпис підроблений дуже якісно, а тому експерти не встановлять цю підробку.
За таких обставин, та виходячи зі змісту договору позики, суд дійшов правильного висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути борг, так як відповідач не довів суду, що борг позивачу був повернутий в будь-який спосіб.
Суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють позикові зобов`язання.
Враховуючи, що позивач довела передачу нею, суми 64 000 грн., то з відповідача на її користь підлягає стягненню вказана сума, та на підставі ст. 625 ЦК України, індекс інфляції нарахований на цю суму за період з 05 лютого 2010 року(дата повернення боргу вказана в договорі позики) до 19 січня 2012 року (дата в межах заявлених позивачем вимог), що складає суму 7872 грн., та 3% річних за цей же період, що становить суму 3 755 грн. 84 коп.
Таким, чином, рішення суду першої інстанції, в частині визначення суми боргу, яка підлягає стягненню з відповідача підлягає зміні, так як ті обставини справи, які суд вважав встановленими, доведені не повністю.
Виходячи з вимог ст. 88 ЦПК України, змінено має бути рішення і в частині суми судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача, пропорційно до суми задоволених вимог. Так на користь позивача з відповідача стягненню підлягають судові витрати в сумі 756 грн. 28 коп.
Рішення суду, в частині вирішення зустрічного позову відповідача, ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи відповідача про те, що суд розглянув справу не допитавши позивача на правильність ухваленого рішення не впливають. Доводи відповідача про не представлення позивачем свідків на підтвердження передачі нею коштів відповідачу не приймаються, тому, що факт передачі коштів підтверджений письмовими доказами - актами передачі грошей, підписаними відповідачем. Інші доводи апеляційної скарги, як вже зазначено вище є недоведеними та спростовуються наявними в справі письмовими доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
Враховуючи, що ухвала суду про виправлення описки в судовому рішенні, яка стосувалась визначення суми стягнення, ухвалена без врахування вищенаведених обставин, вона підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача на ухвалу про виправлення описки підлягає задоволенню .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 312-315, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 січня 2014 року про виправлення описки скасувати.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року - змінити виклавши його резолютивну частину в наступній редакції
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) суму заборгованості за договором позики в розмірі 64 000 (шістдесят чотири тисячі) гривень, індекс інфляції - 7 872 ( сім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. та 3 % річних від простроченої суми - 3 755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 84 коп., а всього 75627 грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір в сумі 756 (сімсот п'ятдесят шість) гривень 28 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: