ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2014 року (13:11 год.) Справа №801/11099/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 3666 від 13.12.2013,
від відповідача: Шилін В.С., довіреність № 69/10 від 27.01.2014,
свідок: ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_2;
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим, в яком просить визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим про застосування фінансових санкцій від 27.11.2013р. № 0013822103/2208.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено відсутність акцизної марки на тетрапаку вина, однак, як зазначає позивач, це не відповідає дійсності, оскільки на вказаному тетрапаку вина була частина акцизної марки, а її частину, яку згодом відшукали, було відірвано при транспортуванні. Даному факту перевіряючими не надано жодної оцінки як під час проведення перевірки та і після перевірки під час прийняття рішення, з урахуванням чого позивач вважає неправомірним застосування абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95ВР від 19.12.1995р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки дана норма передбачає відповідальність у разі відсутності марок акцизного збору.
В судовому засіданні 29.01.2014р. представник позивача надав додаткове обґрунтування позовних вимог, в яких зазначив, що з прийняттям Податкового кодексу України відсутні правові підстави для застосування позивачем норм постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв'язку з чим, як зазначає позивач, рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій повинне викладатися у формі податкових повідомлень - рішень, які є єдиною уніфікованою формою прийняття рішень всіма органами Міндоходів за результатами податкових перевірок.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, про що надав суду письмові заперечення (а.с.31-33), в яких зазначив, що перевіркою встановлений факт відсутності марки акцизного податку на вині «Напівсолодке ординарне столове біле» об'ємом 1 літр, дата розливу 26.07.2013р., виробник ТОВ «Сандора», вміст спирту 9-13 %, чим порушено статтю 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за що до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 8500грн. Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 13.10.2005р., про що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.6).
Судом встановлено, що 07.11.2013р. посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим на підставі наказу № 796 від 01.11.2013р. (а.с.57) та направлень на перевірку від 05.11.2013р. № 154/21.1, № 155/21.1 та № 156/21.1 (а.с.58, 59, зворотній бік а.с.59) проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами господарської одиниці - магазину (відділу), розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Радіщева, 86, господарську діяльність в якому здійснює ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт перевірки № 267/01/09/22 від 18.11.2013р. (а.с.60-61).
Перевірка проводилась в присутності продавця ОСОБА_5, про що зазначено в Акті перевірки.
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 11 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями, а саме: на полиці в реалізації та на зберіганні знаходилось вино «Напівсолодке ординарне столове біле» об'ємом 1 літр, дата розливу 26.07.2013р., виробник ТОВ «Сандора», вміст спирту 9-13 %, 1 тетрапак без марки акцизного податку (акцизної марки).
Акт перевірки підписаний та примірник акту отриманий продавцем ОСОБА_5, що підтверджується підписом на Акті перевірки (зворотній бік а.с.61).
На підставі Акту перевірки № 267/01/09/22 від 18.11.2013р. ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0013822103/2208 від 27.11.2013р., яким до відповідача на підставі абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовані фінансові санкції в розмірі 8500,00 грн. (а.с.64).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій № 267/01/09/22 від 18.11.2013р., яким до позивача за порушення п. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 481) застосовані фінансові санкції в розмірі 8500,00 грн., прийнято за результатами встановлення факту зберігання та реалізації одного тетрапаку вина «Напівсолодке ординарне столове біле» об'ємом 1 літр, дата розливу 26.07.2013р., виробник ТОВ «Сандора», вміст спирту 9-13 %, без марки акцизного податку (акцизної марки).
Вказане рішення прийнято на підставі абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 та за формою, передбаченою додатком до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790.
Суд зазначає, що у рішенні про застосування фінансових санкцій № 0013822103/2208 від 27.11.2013р. зазначено, що ФОП ОСОБА_1 порушено п. 4 ст. 11 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
З цього приводу суд зауважує, що самим актом перевірки, покладеним в основу даного рішення встановлено порушення ст. 11 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» без конкретизації частини чи пункту зазначеної статті.
Суд зазначає, що контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону 481, а п. 4 ст. 11 Закону 481 у рішенні про застосування фінансових санкцій № 0013822103/2208 від 27.11.2013р. зазначений помилково.
Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону 481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Суд зазначає, що в рішенні про застосування фінансових санкцій № 0013822103/2208 від 27.11.2013р. контролюючий орган зазначив про застосування штрафних санкцій на підставі п. 14 ч. 2 ст. 17 Закону № 481, тоді як відповідальність за порушення вимог абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону 481 передбачена абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481.
У зв'язку з викладеним суд вважає помилковим зазначення відповідачем в рішенні про застосування фінансових санкцій № 0013822103/2208 від 27.11.2013р. як підставу застосування штрафних санкцій абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закон № 481, оскільки відповідальність з-а виявлене перевіркою порушення встановлено саме абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481.
Відповідно до абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.
Перевіряючи правомірність прийняття рішення про застосування фінансових санкцій № 0013822103/2208 від 27.11.2013р., судом встановлено наступне.
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до положень п.113.1 ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Згідно приписів п.113.3. ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про відповідальність платника податків за правопорушення, пов'язане із обігом підакцизних товарів, як іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, керується як нормами Податкового кодексу України, так і нормами спеціального закону, яким в даному випадку є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995р. зі змінами та доповненнями.
Стаття 226 Податкового кодексу України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Згідно п.226.2. ст.226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Пункт 226.3. ст.226 Податкового кодексу України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Підпунктами 226.6-226.7 ст. 226 Податкового кодексу України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.
Згідно п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Нормами п. 228.2 ст. 228 Податкового кодексу України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.
Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995р. (зі змінами та доповненнями), порушення якого і встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.
Згідно п.19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 слідує, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.
Відповідно п.20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;
алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
У відповідності до пунктів 21, 22 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу "Tetra Pak") марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.
Суд зазначає, що перевіркою встановлено саме факт знаходження в реалізації та на зберіганні вина «Напівсолодке ординарне столове біле» об'ємом 1 літр, дата розливу 26.07.2013р., виробник ТОВ «Сандора», вміст спирту 9-13 %, 1 тетрапак без марки акцизного податку (акцизної марки).
В акті перевірки зазначено, що зазначене вино залишене на зберіганні в магазині (сторінка 4 акту перевірки, зворотній бік а.с. 61).
Згідно ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Судом в судовому засіданні 15.01.2014р. долучено до матеріалів справи як речовий доказ залишене на зберіганні в магазині вино в упаковці типу "Tetra Pak" «Напівсолодке ординарне столове біле» об'ємом 1 літр, дата розливу 26.07.2013р., виробник ТОВ «Сандора», вміст спирту 9-13 % із маркою акцизного податку №566272, що зазначено в протоколі судового засідання від 15.01.14 (а.с.48).
Судом під час огляду в судовому засіданні 15.01.14 речового доказу - вина в упаковці типу "Tetra Pak" «Напівсолодке ординарне столове біле» об'ємом 1 літр, дата розливу 26.07.2013р., виробник ТОВ «Сандора», вміст спирту 9-13 % із маркою акцизного податку №566272, встановлено, що дана упаковка вина має наклеєну частину марки акцизного податку №566272 та окремо від упаковки іншу частину марки акцизного податку №566272, які складають в своїй сукупності одну цілу марку. Отже суд вважає, що марка акцизного податку №566272 не є відсутньою, а є пошкодженою, а саме частина марки є приклеєною на упаковці вина, а інша відірвана частина цієї марки зберігається окремо.
Отже проаналізувавши вищенаведені норми суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 №1251 відносять до немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів вичерпний перелік підакцизних товарів, в якому відсутні алкогольні напої із пошкодженими чи розірваними марками акцизного податку.
Відтак на думку суду віднесення алкогольного напою, на якому є в наявності пошкоджена або розірвана марка акцизного податку не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку. Отже, встановлене перевіркою порушення щодо відсутності марки акцизного податку на упаковці вина матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою із пошкодженою чи розірваною маркою акцизного податку не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.
Суд приходить до висновку про те, що норми Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 встановлюють вимоги до маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку, визначають перелік алкогольної продукції, яка вважається немаркованою марками акцизного податку, а відтак норми Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 повинні бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони безпосередньо регулюють спірні правовідносини сторін, в той час як посилання на дані норми в акті перевірки позивача, складеному відповідачем, відсутні.
Встановлені судом обставини спростовують твердження акту перевірки про те, що в реалізації та на зберіганні в магазині знаходиться вино «Напівсолодке ординарне столове біле» об'ємом 1 літр, дата розливу 26.07.2013р., виробник ТОВ «Сандора», вміст спирту 9-13 %, 1 тетрапак без марки акцизного податку (акцизної марки), оскільки марка акцизного податку на даній упаковці є в наявності, але вона є пошкодженою.
Проаналізовані законодавчі акти та обставини справи дають суду підстави стверджувати про те, що відсутність марки акцизного податку на упаковці алкогольного напою та наявність пошкодженої марки акцизного податку на такій упаковці є різними поняттями, які неможливо ототожнювати, а отже контролюючий орган допустив порушення при оформленні акту перевірки та зазначив в акті перевірки недостовірні відомості.
Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_4, який у склад групи ревізорів-інспекторів ДПІ проводив перевірку позивача та пояснив суду, що під час перевірки виявлено порушення - відсутність марки акцизного податку на упаковці вина Тетрапак.
Так, доданою до матеріалів перевірки фотографією вина «Напівсолодке ординарне столове біле» об'ємом 1 літр підтверджуються встановлені судом обставини справи щодо наявності на упаковці вина наклеєної частини марки акцизного податку та окремо від упаковки - іншої частини марки акцизного податку №566272, які складають в своїй сукупності одну цілу марку (а.с.66).
Суд не приймає до уваги письмові пояснення продавця магазину ОСОБА_5 від 07.11.14, написані нею власноручно під час перевірки, в яких зазначено, що на момент перевірки магазину була відсутньою марка акцизного збору на вині «Святкова колекція» напівсолодке біле об'ємом 1 літр по ціні 18 грн. з вини поставщика, дата розливу даного тетрапаку 26.07.13, кріпость 9-13 % оборотів, оскільки за свідченнями продавця магазину ОСОБА_5 під час судового засідання 29.01.14 слідує, що дані письмові пояснення надані нею під диктовку одного з перевіряючи. Суд зазначає, що текст письмових пояснень та стилістика викладення в цих письмових поясненнях фактів відносно відсутності марки акцизного збору на вині підтверджують той факт, що дані письмові пояснення були продиктовані продавцю працівником контролюючого органу.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що акцизна марка на упаковці вина тетрапаку, була в наявності, але була розірвана і частина марки була приклеєною до упаковки, а інша частина лежала окремо поруч із упаковкою. Дані пояснення свідка співвідносяться з іншими обставинами справи, встановленими судом, тому суд приймає їх до уваги.
Суд зазначає, що відповідач застосував до позивача фінансові санкції, передбачені абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481, відповідно до якого до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.
В той же час матеріали справи не підтверджують факт зберігання та реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, що унеможливлює застосування до позивача санкцій, передбачених абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481.
Крім того, досліджуючи правомірність прийняття позивачем рішення саме у вигляді рішення про застосування фінансових санкцій, а не податкового повідомлення-рішення, суд встановив таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790 затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Порядок № 790), який визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Пунктами 2, 3 Порядку № 790 визначено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». До суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.
Згідно пункту 8 Порядку № 790 рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку, яким визначено форму такого рішення у вигляді рішення про застосування фінансових санкцій.
Втім з прийняттям Податкового кодексу України суд вважає, що правових підстав для застосування позивачем Постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - немає.
Так, згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Разом з тим, згідно з наказом ДПА України № 1236 від 28.11.2012р. «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за № 2135/22447, (далі - Порядок № 1236) з метою забезпечення єдиного порядку нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.
Відповідно до Порядку № 1236 замість податкових повідомлень, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачено складання та надсилання платникам податків лише податкових повідомлень-рішень.
Суд приймає до уваги, що станом на день розгляду справи залишається чинним Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790, яким керувався відповідач при складанні рішення про застосування фінансових санкцій.
Проте відповідно до п. 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Крім того, суд зазначає, що п. 4. наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1440/18735 наказано Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, розробити та надати Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування замовлення на внесення змін до інформаційної системи з метою автоматичного формування податкових повідомлень-рішень.
Вказаний наказ втратив чинність з 08.01.2013р. у зв'язку з набранням чинності наказом ДПА України № 1236 від 28.11.2012р. «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», однак контролюючим органом у порушення зазначених норм досі застосовується форма рішення про застосування фінансових санкцій, встановлена у додатку до постанови КМУ №790.
Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти суд приходить до висновку про те, що відповідач, будучи структурним підрозділом Міндоходів, реалізуючи надану компетенцію в сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за результатами проведення перевірок в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами повинен складати лише податкові повідомлення-рішення, які є єдиною та уніфікованою формою прийняття рішень всіма органами Міндоходів за результатом перевірок законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на ці органи.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій № 0013822103/2208 від 27.11.2013р., яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції в розмірі 8500,00 грн. не відповідає встановленій Податковим кодексом України формі, та як наслідок не може бути визнане правомірним.
Крім того, суд зазначає, що згідно з пп. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Відповідно до приписів п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Разом з тим, згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, у разі коли платником податків не виконуються умови, визначені п.57.2 - 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, нараховані грошові зобов'язання після закінчення десятиденного терміну набувають статусу податкового боргу.
Таким чином, відповідно до Податкового кодексу України сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій після узгодження і несплати у встановлений законом строк є податковим боргом, який після набрання чинності Податковим кодексом України стягується відповідно до норм Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що згідно абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Винесення податкової вимоги є обов'язком контролюючого органу, що дає в подальшому право на звернення до суду із позовом про стягнення сум податкового боргу.
Відповідно до пп.14.1.153. ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень представника відповідача податкова вимога про сплату ФОП ОСОБА_1 податкового боргу зі штрафних санкцій в розмірі 8500,00 грн. не була сформована та як наслідок, не надсилалась позивачу (а.с.67).
З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим про застосування фінансових санкцій від 27.11.2013р. № 0013822103/2208 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені спосіб,Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в обґрунтування правомірності свого рішення не надав достатніх доказів порушень позивачем закону, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти щодо прийняття спірного рішення, прийнятого не у спосіб та за формою, передбаченими чинним законодавством.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати, з положень ч. 2 ст. 87 КАС України, встановлюються законом, яким є Закон України "Про судовий збір".
З положень ч. 1 ст. 1 названого Закону під судовим збором слід розуміти збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Частини перша статті 4 вказаного Закону передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону встановлено, що за подання до суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.
Мінімальна заробітна плата з 1 січня 2013 року, відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", становить 1 147,00 гривень, а тому розмір судового збору з розрахунку, передбаченого пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 згаданого Закону складає від 1 720,50 грн. до 4 588,00 грн. відповідно.
На вимогу ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій є вимогами майнового характеру.
Отже, позивач при подачі позову повинен був сплатити 10 % від мінімальної ставки розміру судового збору за подачу позову майнового характеру, тобто 172,05 грн.
З наявної в матеріалах справи квитанції №21664.114.1 від 06.12.13 судом встановлено, що позивачем документально підтверджено сплату судового збору сумою 172,00 грн., тобто у розмірі, що на 0,05 грн. менше передбаченого приписами Закону України "Про судовий збір", тому стягненню з позивача підлягає 0,05грн. судового збору (а.с.2).
Стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 172,00 грн.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив у повному обсязі вимоги позивача, - решта суми судового збору, на вимогу частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Тобто, стягненню з Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК на користь Державного бюджету України підлягає решта судового збору, відповідно до задоволеної частини вимоги, з направленням коштів на відповідний рахунок, призначений для сплати судового збору, реквізити якого розміщено на офіційному сайті Державної судової адміністрації України або Офіційному веб-порталі "Судова влада України", та складає 1 548,45 грн. (1720,50 грн. - 172,05 грн.).
У зв'язку зі складністю справи судом 05.02.2014р. проголошені вступна та резолютивна частини постанови, а 10.02.2014р. постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим про застосування фінансових санкцій від 27.11.2013р. № 0013822103/2208.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 0,05 грн. (нуль грн. 05 коп.).
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 172,00 грн. (сто сімдесят дві грн. 00 коп.).
5. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (38756639, м.Сімферополь, вул.Мате Залки, 1/9) на користь Державного бюджету України судовий збір розміром 1 548,45 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім гривень 45 копійок).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кушнова А.О.