ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 лютого 2014 р. Справа № 802/4527/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Побережської В.В.,

представників позивача: Савчук І.В., Панчук Л.С.,

представників відповідача: Терепи С.В., Дмитрика В.О., Кочута О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: державного підприємства "Вінницьке лісове господарство"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2013 року державне підприємство "Вінницьке лісове господарство" (далі - ДП "Вінницький лісгосп") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними і скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ):

- № 0006282201 від 31.10.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій державного підпорядкування на суму 397 650 грн., з яких 269 561 грн. за основним платежем і 128 089 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0006292201 від 31.10.2013 року про збільшення грошового зобов'язання зі сплати частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних) казенних підприємств та їх об'єднань на суму 131 922 грн., з яких 107 283 грн. за основним платежем і 24 639 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0006272201 від 31.10.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 73 461 грн., з яких 138 769 грн. за основним платежем і 34 692 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ДП "Вінницький лісгосп" за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року відповідачем було складено акт № 589/23/33315831 від 30.09.2013 року про порушення ДП "Вінницький лісгосп" п. 137.1, 137.4 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 269 561 грн.; порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість на загальну суму 139 363 грн.; порушення п. 17 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138, у зв'язку з чим занижено частину чистого прибутку, що сплачується державними унітарними підприємства та їх об'єднаннями до державного бюджету всього на суму 107 283 грн. На підставі вказаного акту перевірки 31.10.2013 року Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку платника податків, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Зокрема позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах ДП "Вінницький лісгосп", є надуманими та не відповідають обставинам господарської діяльності підприємства, а відтак не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування грошових зобов'язань. Також не погоджується з твердженнями податкового органу про те, що господарські операції із зазначеними в акті перевірки контрагентами мають удаваний характер та були економічно невигідними для підприємства. Просить врахувати, що характер здійснених спірних операцій повністю відповідає меті господарської діяльності ДП "Вінницький лісгосп", а отримані ним від контрагентів податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи мають всі обов'язкові реквізити, передбачені чинним податковим законодавством. Крім того, звертає увагу суду на те, що в акті перевірки відповідачем допущено низку помилок у розрахунках витрат та нарахованих сум податків.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечили з підстав наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов (том ІІІ, а.с. 14-17). Наполягають на тому, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки ДП "Вінницький лісгосп" і прийнятті оскаржуваних рішень Вінницька ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що ДП "Вінницький лісгосп" створено на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України від 20.10.2004 року № 178 "Про реорганізацію державних лісогосподарських об'єднань та створення державних підприємств" шляхом виділення з Вінницького державного лісогосподарського об'єднання "Вінниця Ліс". Позивач є правонаступником Вінницького лісовиробничого комплексу, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та підпорядкований Державному лісогосподарському об'єднанню "Вінниця Ліс".

Як юридична особа ДП "Вінницький лісгосп" зареєстроване 13.01.2005 року (код ЄДРПОУ 33315831), на податковий облік взяте 14.05.2005 року за № 28-856 та у спірний період було платником ПДВ згідно із свідоцтвом № 01330916 від 21.01.2005 року.

У відповідності до вимог ст. 20, пп. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, наказу Вінницької ОДПІ № 37 від 25.07.2013 року та згідно з планом-графіком проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, у серпні-вересні 2013 року посадовими особами Вінницької ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ДП "Вінницький лісгосп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 589/23/33315831 від 30.09.2013 року (том І, а.с. 15-111), яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

- п. 137.1, 137.4 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 269 561 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість на загальну суму 139 363 грн.;

- п. 17 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 138 від 23.02.2011 року, у зв'язку з чим занижено частину чистого прибутку, що сплачується державними унітарними підприємства та їх об'єднаннями до державного бюджету на суму 107 283 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки 31.10.2013 року Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зокрема, № 0006282201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій державного підпорядкування на суму 397 650 грн., з яких 269 561 грн. за основним платежем і 128 089 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0006292201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання зі сплати частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних) казенних підприємств та їх об'єднань на суму 131 922 грн., з яких 107 283 грн. за основним платежем і 24 639 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0006282201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 173 461 грн., з яких 138 769 грн. за основним платежем і 34 692 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том І, а.с. 160-162).

Надаючи правову оцінку зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

Як вбачається з акту № 589/23/33315831 від 30.09.2013 року, проведеною перевіркою показників, відображених у рядку 06.2 Декларації "Адміністративні витрати" за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року в загальній сумі 4 215 267 грн., встановлено їх завищення позивачем за І квартал 2012 року на суму 75 573 грн., за І півріччя 2012 року на суму 155 827 грн., за III квартал 2012 року на суму 240 116 грн. і за 2012 рік на суму 320 676 грн.

Так, в ході перевірки встановлено, що ДП "Вінницький лісгосп" проводило взаєморозрахунки з ФОП ОСОБА_7 щодо виконання договорів про надання послуг у сфері охорони об'єктів, прибирання та обслуговування будівель і за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року позивачем було отримано послуг від вказаного приватного підприємця на загальну суму 346 533,36 грн.

При цьому контролюючий орган стверджує, що господарські операції щодо придбання послуг у ФОП ОСОБА_7 мають ознаки удаваності, оскільки в останньої відсутня достатня кількість людей, в тому числі найманих працівників та фізичних осіб-підприємців, які спроможні були б виконувати одночасно роботи на різних об'єктах за різними адресами. Крім того, даний контрагент позивача немає ліцензії на право надання послуг з охорони власності та громадян, що вказує на неправомірність включення підприємством до складу витрат звітного періоду вартості отриманих охоронних послуг.

Однак, такі висновки Вінницької ОДПІ не відповідають встановленим обставинам справи та вимогам податкового закону і є помилковими.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз. "г", "ж" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності та інші витрати загальногосподарського призначення.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Встановлено, що на підставі договорів № 1 від 04.01.2011 року, № 5 від 04.01.2011 року, № 6 від 04.01.2011 року, № 1 від 01.01.2012 року, № 5 від 01.01.2012 року, № 6 від 01.01.2012 року та № 104 від 02.07.2012 року ФОП ОСОБА_7 позивачу надано послуги з прибирання приміщень та обслуговування об'єктів, належних ДП "Вінницький лісгосп", а також відповідно до договорів № 2 від 04.01.2011 року, № 3 від 04.01.2011 року, № 4 від 04.01.2011 року, № 1 від 01.01.2012 року, № 3 від 01.01.2012 року, № 4 від 01.01.2012 року - надано послуги по охороні (вахті) нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Вінницький лісгосп" (том І, а.с. 164-182).

Реальність зазначених господарських операцій підтверджуються усіма обов'язковими первинними та іншими документами, зокрема:

- вищевказаними договорами;

- актами виконаних робіт до договору № 1 від 04.01.2011 року по прибиранню приміщення контори Прибузького лісництва № 69 від 31.10.2011 року, № 76 від 30.11.2011 року, № 83 від 30.12.2011 року, актами виконаних робіт до договору № 5 від 04.01.2011 року з прибирання приміщень по вул. Максимовича, 43 та по вул. Пирогова, 26 № 67 від 31.10.2011 року, № 74 від 30.11.2011 року, № 81 від 30.12.2011 року, № 68 від 31.10.2011 року, № 75 від 30.11.2011 року та № 82 від 30.12.2011 року, актами виконаних робіт до договору № 6 від 04.01.2011 року з надання послуг з обслуговування будівлі (електрообладнання, каналізації, ремонт, меблів), прибирання прибудинкової території, догляду за зеленою зоною за адресою: вул. Пирогова, 26, № 70 від 31.10.2012 року, № 77 від 30.11.2012 року та № 84 від 30.12.2012 року, актами виконаних робіт до договору № 1 від 01.01.2012 року по прибиранню приміщень по вул. Максимовача, 43 та по вул. Пирогова, 26, № 4 від 31.01.2012 року, № 11 від 29.02.2012 року, № 18 від 31.03.2012 року, № 25 від 30.04.2012 року, № 32 від 31.05.2012 року, № 39 від 30.06.2012 року, № 46 від 31.07.2012 року, № 54 від 31.08.2012 року, № 62 від 30.09.2012 року, № 74 від 31.10.2012 року, № 81 від 30.11.2012 року, № 90 від 31.12.2012 року, № 5 від 31.01.2012 року, № 12 від 29.02.2012 року, № 19 від 31.03.2012 року, № 26 від 30.04.2012 року, № 33 від 31.05.2012 року, № 40 від 30.06.2012 року, № 47 від 31.07.2012 року, № 55 від 31.08.2012 року, № 64 від 30.09.2012 року, № 72 від 31.10.2012 року, № 82 від 30.11.2012 року та № 89 від 31.12.2012 року, № 67 від 30.09.2012 року, актами виконаних робіт до договору № 5 від 01.01.2012 року з обслуговування будівлі (електрообладнання, каналізації, ремонт, меблів), прибирання прибудинкової території, догляду за зеленою зоною за адресою: вул. Пирогова, 26, № 6 від 31.01.2012 року, № 13 від 29.02.2012 року, № 20 від 31.03.2012 року, № 28 від 30.04.2012 року, № 34 від 31.05.2012 року, № 41 від 30.06.2012 року, № 48 від 31.07.2012 року, № 56 від 31.08.2012 року, № 65 від 30.09.2012 року, № 75 від 31.10.2012 року, № 83 від 30.11.2012 року та № 91 від 31.12.2012 року, актами виконаних робіт до договору № 6 від 01.01.2012 року по прибиранню приміщення контори Прибузького лісництва № 7 від 31.01.2012 року, № 14 від 29.02.2012 року, № 21 від 31.03.2012 року, № 27 від 30.04.2012 року, № 35 від 31.05.2012 року, № 42 від 30.06.2012 року, № 49 від 31.07.2012 року, № 57 від 31.08.2012 року, № 66 від 30.09.2012 року, № 71 від 31.10.2012 року, № 79 від 30.11.2012 року та № 87 від 31.12.2012 року, актами виконаних робіт до договору № 104 від 02.07.2012 року по наданню послуг з прибирання приміщень контори Вороновицького нижнього складу № 50 від 31.07.2012 року, № 58 від 31.08.2012 року, № 63 від 30.09.2012 року, № 73 від 31.10.2012 року, № 80 від 30.11.2012 року та № 88 від 31.12.2012 року (том І, а.с. 186-189, 193-196, 200-203, 207-210, 214-217, 221-224, 228-232, 236-240, 244-249; том ІІ, а.с. 3-7, 12,-16, 20-24);

- актами виконаних робіт до договору № 2 від 04.01.2011 року з охорони об'єкта по вул. Максимовича, 43, № 65 від 31.10.2011 року, № 72 від 30.11.2011 року та № 79 від 30.12.2011 року, актами виконаних робіт до договору № 3 від 04.01.2011 року з охорони об'єкта по вул. Пирогова, 26, № 66 від 31.10.2011 року, № 73 від 30.11.2011 року та № 80 від 30.12.2011 року, актами виконаних робіт до договору № 4 від 04.01.2011 року з охорони Вороновицького нижнього складу № 64 від 31.10.2011 року, № 71 від 30.11.2011 року та № 78 від 30.12.2011 року, актами виконаних робіт до договору № 1 від 01.01.2012 року з охорони Вороновицького нижнього складу № 1 від 31.01.2012 року, № 8 від 29.02.2012 року, № 15 від 31.03.2012 року, № 22 від 30.04.2012 року, № 29 від 31.05.2012 року, № 36 від 30.06.2012 року, № 43 від 31.07.2012 року, № 51 від 31.08.2012 року, № 59 від 30.09.2012 року, № 68 від 31.10.2012 року, № 76 від 30.11.2012 року та № 84 від 31.12.2012 року, актами виконаних робіт до договору № 3 від 01.01.2012 року з охорони приміщення на вул. Максимовича, 43, № 2 від 31.01.2012 року, № 9 від 29.02.2012 року, № 16 від 31.03.2012 року, № 23 від 30.04.2012 року, № 30 від 31.05.2012 року, № 37 від 30.06.2012 року, № 44 від 31.07.2012 року, № 52 від 31.08.2012 року, № 61 від 30.09.2012 року, № 69 від 31.10.2012 року, № 77 від 30.11.2012 року та № 85 від 31.12.2012 року, актами виконаних робіт до договору № 4 від 01.01.2012 року з охорони приміщення по вул. Пирогова, 26, № 3 від 31.01.2012 року, № 10 від 29.02.2012 року, № 17 від 31.03.2012 року, № 24 від 30.04.2012 року, № 31 від 31.05.2012 року, № 38 від 30.06.2012 року, № 45 від 31.07.2012 року, № 53 від 31.08.2012 року, № 60 від 30.09.2012 року, № 70 від 31.10.2012 року, № 78 від 30.11.2012 року та № 86 від 31.12.2012 року (том І, а.с. 183-185,190-192, 197-199, 204-206, 211-213, 218-220, 225-227, 233-235, 241-243, 250; том ІІ, а.с. 1-2, 8-11, 17-19);

- платіжними дорученнями від 13.10.2011 року на суму 21 714,28 грн., від 11.11.2011 року на суму 22 389,14 грн., від 16.12.2011 року на суму 21 714 грн., від 06.01.2012 року на суму 22 254,28 грн., від 30.01.2012 року на суму 5728,80 грн., від 17.02.2012 року на суму 17 802,26 грн., від 16.03.2012 року на суму 22 283,66 грн., від 12.04.2012 року на суму 23 257,86 грн., від 18.05.2012 року на суму 22 215,54 грн., від 15.06.2012 року на суму 23 722,98 грн., від 11.07.2012 року на суму 22 815,26 грн., від 22.08.2012 року на суму 23 394,55 грн., від 14.09.2012 року на суму 25 692,69 грн., від 17.10.2012 року на суму 23 202 грн., від 14.11.2012 року на суму 23 394, 44 грн., від 14.12.2012 року на суму 22 978,75 грн.;

- випискою з банку по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (том ІІ, а.с. 26);

- податковими деклараціями платника єдиного податку, в яких ФОП ОСОБА_7 задекларувала суму доходу, отриманого від позивача за надання вищевказаних послуг (том ІІІ, а.с. 90-106).

Крім того, відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А № 611071 основними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_7 є діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування і транспортних засобів, загальне прибирання будинків та інші види діяльності з прибирання (том ІІІ, а.с. 88-89).

Також судом встановлено, що у штатному розписі ДП "Вінницький лісгосп" не передбачено посад прибиральниці, двірника та вахтера (охоронця) (том ІІІ, а.с. 33-36), що підтверджує твердження позивача про необхідність отримання підприємством на договірних засадах послуг з прибирання і охорони приміщень, які перебувають на балансі ДП "Вінницький лісгосп" згідно з довідкою № 15/686 від 25.12.2013 року (том 3, а.с. 32).

Водночас суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_7 фізично не могла виконувати роботи з прибирання та охорони об'єктів, належних позивачу, у зв'язку з тим, що працює на посаді вчителя логопеда у дошкільному навчальному закладі № 59 з 4-х годинним робочим днем. При цьому суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обмежень щодо виконання робіт у вільний від основної роботи час, а також щодо залучення інших осіб до виконання цих робіт, тоді як вищевказані доводи податкового органу про фізичну неможливість ОСОБА_7 надавати позивачу послуги ґрунтуються виключно на припущеннях, що є недопустимим.

Крім того, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи судом від позивача витребувано додаткові докази і встановлено, що для забезпечення виконання договорів, укладених з ДП "Вінницький лісгосп", ФОП ОСОБА_7 укладалися договори у сфері надання послуг та охорони об'єктів з ФОП ОСОБА_8 № 1, № 2 та № 3 від 01 січня 2012 року (том ІІІ, а.с. 38-43) та ФОП ОСОБА_9 № 1 від 01.01.2012 року, № 2 від 02.07.2012 року та № 3 від 01.01.2012 року (том ІІІ, а.с. 63-70).

Виконання зазначених договорів підтверджується актами виконаних робіт та платіжними відомостями, а дохід, отриманий від ФОП ОСОБА_7 за надання послуг, підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задекларований у встановленому законом порядку (том ІІІ, а.с. 47-62, 72-87).

Правомірність своїх висновків відповідач обґрунтовує також тим, що господарські операції ДП "Вінницький лісгосп" з ФОП ОСОБА_7 мають ознаки удаваності, оскільки у цього контрагента позивача відсутня ліцензія на здійснення охоронної діяльності.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача суд зазначає, що згідно з ст. 1 Закону України "Про охоронну діяльність" охоронна діяльність - це надання послуг з охорони власності та громадян, а охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про охоронну діяльність" охоронна діяльність підлягає ліцензуванню з урахуванням особливостей визначених цим законом, у порядку, визначеному Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та на підставі Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 365 від 15.04.2013 року (далі - Ліцензійні умови).

За умовами договорів, укладених між ДП "Вінницький лісгосп" та ФОП ОСОБА_7, виконавець робіт зобов'язується забезпечити недоторканість майна та дотримання громадського порядку на об'єктах ДП "Вінницький лісгосп", а замовник робіт зобов'язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати встановлену договором плату.

При цьому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що умови надання вказаних послуг є відмінними від умов та порядку приймання (здавання) об'єкта під охорону, а також обов'язків сторін та їх матеріальної відповідальності, що визначені Законом України "Про охоронну діяльність" та Ліцензійними умовами про охоронну діяльність. Відтак, надання послуг з охорони у даному випадку фактично є вахтою, а не охоронною діяльністю в розумінні Закону України "Про охоронну діяльність", а тому не підлягають обов'язковому ліцензуванню.

Крім того, в силу вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Натомість сукупність наданих позивачем до перевірки і досліджених у судовому засіданні первинних, платіжних, звітних та інших документів повністю підтверджує фактичне здійснення господарських операцій між ДП "Вінницький лісгосп" та ФОП ОСОБА_7 і не дає підстав для сумніву в їх реальності чи висновку про їх удаваність.

Водночас відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на порушення, які нібито вчинені контрагентом позивача ФОП ОСОБА_7 Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з даним контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо удаваності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними висновки Вінницької ОДПІ про неправомірність включення до складу витрат ДП "Вінницький лісгосп" витрати на оплату послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_7 за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Крім того, як вбачається з акту № 589/23/33315831 від 30.09.2013 року (том І, а.с. 36-37), проведеною перевіркою встановлено, що у 2012 році позивач необґрунтовано включив до складу рядка 06.2 "Адміністративні витрати" витрати на оплату юридичних послуг ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 40 500 грн.

При цьому відповідач посилається на те, що умовою достовірності доказів щодо придбання юридичних послуг є насамперед конкретизація змісту, обсягу та результату цих послуг. Натомість акти виконаних робіт мають узагальнюючих характер, не конкретні за змістом, містять формулювання, що повторюються, а також позивачем не надано до перевірки доказів, які б підтверджували використання результатів отриманих юридичних послуг у господарській діяльності.

Перевіряючи вищезазначені висновки податкового органу судом встановлено, що у структурі апарату ДП "Вінницький лісгосп" не передбачена посада юрисконсульта (том ІІ, а.с. 37), у зв'язку з чим та з метою отримання необхідної юридичної допомоги між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 42 від 10.01.2012 року про надання юридичних послуг (далі - Договір), а також додаткові договори до нього № 42 від 10.01.2012 року, б/н від 01.03.2012 року, № 2 від 31.03.2012 року, № 3 від 03.05.2012 року, № 4 від 27.06.2012 року та б/н від 01.10.2012 року (том ІІ, а.с. 27-35).

Види юридичних послуг, які ФОП ОСОБА_2 зобов'язується надавати позивачу, конкретизовані у п. 1.1 Договору і включають зокрема: надання юридичних консультацій та висновків, ведення претензійно-позовної роботи, досудової та іншої юридичної підготовки документів, юридичне супроводження державних закупівель, юридичне забезпечення укладення та виконання договорів, юридичне супроводження наказів по підприємству, здійснення представництва інтересів замовника у судах, органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях і установах, органах прокуратури та правоохоронних органах, перед фізичними особами у справах, які стосуються інтересів замовника.

Згідно з п. 1.3 Договору юридичні послуги надаються замовнику шляхом надання юридичних консультацій та висновків, досудової та іншої підготовки документів та матеріалів, здійснення представництва інтересів замовника та будь-яким іншим шляхом, не забороненим законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата юридичних послуг проводилась на підставі актів про надані послуги б/н від 29.02.2012 року, від 30.03.2012 року, від 30.04.2012 року, від 31.05.2012 року, від 27.06.2012 року, від 31.07.2012 року, від 31.08.2012 року, від 28.09.2012 року, від 31.10.2012 року, від 30.11.2012 року та від 14.12.2012 року (том ІІ, а.с. 36-46).

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно із ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язкової конкретизації змісту та обсягу господарської операції, на що посилається відповідач.

Дослідженням вищевказаних актів про надані послуги судом встановлено, що вони складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" і у них належним чином зазначено зміст та обсяг господарських операцій, що відбулися. Надані юридичні послуги відповідають умовам укладеного правочину, а конкретизація їх видів наведена у пункті 1.1 Договору.

Окрім цього, реальність отримання позивачем юридичних послуг від ФОП ОСОБА_2 підтверджується видатковими касовими ордерами про отримання гонорару за надані юридичні послуги від 07.03.2012 року, від 30.03.2012 року, від 09.08.2012 року, від 21.08.2012 року, від 31.08.2012 року, від 24.09.2012 року, від 01.11.2012 року, від 29.11.2012 року та від 14.12.2012 року (том ІІ, а.с. 47-55), виписками з банку по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" про проведення оплати юридичних послуг (том ІІ, а.с.56-68), а також іншими додатковими документами, зокрема рішеннями господарських судів, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 брала участь у розгляді справ як представник ДП "Вінницький лісгосп", претензією-вимогою про сплату заборгованості, підготовленою ОСОБА_2, тощо (том ІІ а.с. 57-79).

Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 1040 від 26.11.2008 року затверджене Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, з якого вбачається, що діяльність юридичної служби (функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт) тісно пов'язана із господарською діяльністю підприємства.

При цьому жодним нормативним документом не визначено, яким чином господарюючий суб'єкт повинен реалізувати своє право по юридичному супроводженню своєї діяльності - чи шляхом створення штатної посади у штатному розписі підприємства, чи шляхом залучення юрисконсульта на договірних засадах. В будь-якому випадку ці послуги використовуються у господарській діяльності підприємства, а тому не можуть бути виключені з витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах в повній мірі підтверджують надання ФОП ОСОБА_2 юридичних послуг, суд приходить до переконання про безпідставність висновків Вінницької ОДПІ щодо порушення ДП "Вінницький лісгосп" вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 589/23/33315831 від 30.09.2013 року, на думку податкового органу, послуги комісії, що були отримані від ДП "Вінницяліссервіс", не пов'язані з господарською діяльністю ДП "Вінницький лісгосп" (том І, а.с.37-38), а тому їх вартість неправомірно включена позивачем до складу витрат.

Судом встановлено, що між ДП "Вінницький лісгосп" (комітент) та ДП "Вінницяліссервіс" (комісіонер) дійсно було укладено договір комісії № 4-В від 04.01.2011 року, а також доповнення до нього за № 4 від 30.06.2011 року і № 5 від 30.11.2011 року, згідно з якими комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укладати від свого імені контракти на продаж лісопродукції комітента з іноземними покупцями на умовах експорту, відповідно до базисних умов поставки Інкотермс (том ІІ, а.с. 84-88).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за виконання комісійного доручення комітент оплачує комісійну плату в розмірі 3 % (в тому числі ПДВ) від суми коштів у національній валюті України, отриманих після конвертації іноземної валюти, що надійшла комісіонеру від іноземних покупців.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у цій частині, суд керується положеннями цивільного закону.

Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що податковий орган не вправі втручатися у господарську діяльність позивача та переймати на себе повноваження сторони за договором, визначаючи при цьому доцільність чи недоцільність укладення договору, в даному випадку договору комісії.

Також відповідач посилається на те, що надані до перевірки первинні документи, а саме звіти комісіонера, не можуть бути підставою для проведення оплати комісійної винагороди, оскільки у них відсутні обов'язкові реквізити (назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дати і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посада і прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом перевірено вищезазначені доводи і встановлено, що результати роботи комісіонера ДП "Вінницяліссервіс" відображені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № ПР-0000330 від 31.12.2012 року, № ПР -0000313 від 30.11.2012 року, № ПР-0000282 від 31.10.2012 року, № ПР-0000254 від 30.09.2012 року, № ПР-0000216 від 31.08.2012 року, № ПР-0000189 від 31.07.2012 року, № ПР-0000163 від 30.06.2012 року, № ПР-0000138 від 31.05.2012 року, № ПР-0000103 від 30.04.2012 року, № ПР-000068 від 31.03.2012 року, № ПР -0000031 від 29.02.2012 року, № ПР-000021 від 31.01.2012 року, № ПР-0000404 від 30.12.2011 року, № ПР-000374 від 30.11.2011 року та № ПР-0000336 від 31.10.2011 року (том ІІ, а.с. 89-103).

Крім того, на вимогу суду позивачем представлено звіти комісіонера за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року (том ІІІ, а.с. 173-199).

Усі вищезазначені документи складені відповідно до вимог ст. 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, та містять обов'язкові реквізити, на відсутність яких посилається контролюючий орган.

При цьому у судовому засіданні представники відповідача не надали обґрунтованих пояснень з приводу того, в чому саме полягають ті порушення вимог щодо оформлення первинних документів, про які зазначено в акті перевірки.

Також судом встановлено, що комісійна винагорода ДП "Вінницяліссервіс" за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року становить 154 935,33 грн., а не 174 178 грн., як зазначено в акті перевірки № 589/23/33315831 від 30.09.2013 року, що у свою чергу впливає на визначення сум заниження грошових зобов'язань і їх донарахування позивачу.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними висновки Вінницької ОДПІ про непідтвердження витрат ДП "Вінницький лісгосп" по контрагенту ДП "Вінницяліссервіс" у зв'язку з виконанням умов договору комісії № 4-В від 04.01.2011 року.

Крім того, в акті перевірки податковий орган вказує на завищення позивачем витрат на збут на суму 86 656 грн. Це порушення, на думку відповідача, ґрунтується на неможливості пов'язати послуги, отримані від ТОВ "Рейл Карло Транс", з господарською діяльністю ДП "Вінницький лісгосп", оскільки вказаний контрагент надавав послуги з організації перевезень вантажу за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, які є ідентичними послугам, які придбані позивачем у ДП "Український транспортно-логістичний центр".

Перевіряючи правомірність висновків Вінницької ОДПІ в цій частині, суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, позивач вправі самостійно визначати порядок та умови провадження ним господарської діяльності, в тому числі і щодо виконання послуг з організації перевезень вантажу. Чинним законодавством не встановлено будь-яких обмежень (заборон) у виборі постачальників послуг чи закупівлі одного виду послуг тільки у певного постачальника. Відтак, отримання ідентичних послуг від різних постачальників не свідчить про порушення позивачем вимог податкового закону, а висновки відповідача з цього приводу є надуманими і безпідставними.

Водночас як встановлено судом, 23.01.2012 року між ДП "Вінницький лісгосп" (клієнт) і ТОВ "Рейл Карло Транс" (експедитор) укладено договір № 9201473 про організацію перевезень вантажу та додаткову угоду до нього (том ІІ, а.с. 104-110).

Згідно з п. 1.2 Договору експедитор на підставі заявок клієнта за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладення договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами-власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги на умовах даного договору.

Виконання вказаного Договору підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг), рахунками згідно звітів експедитора, актами звірки взаєморозрахунків, платіжними відомостями (том ІІ, а.с. 111-124).

Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що витрати ДП "Вінницький лісгосп" на оплату послуг ТОВ "Рейл Карло Транс" по організації перевезень вантажу підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а відтак позивач мав право на включення таких сум до складу витрат на збут і не порушив вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Також в акті перевірки Вінницької ОДПІ № 589/23/33315831 від 30.09.2013 року зазначено, що позивачем завищено витрати на збут щодо оплати послуг ДП "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики" (далі - ДП "Укрлісконсалтинг") на суму 133 709 грн. за період з ІV кварталу 2011 року по ІV квартал 2012 року (том І, а.с. 42-47), що призвело до заниження зобов'язань з податку на прибуток.

Як стверджує відповідач, сума виконаних ДП "Укрлісконсалтинг" робіт (послуг) у кожному акті здачі-прийняття робіт (послуг), крім листопада 2011 року, є однаковою - 7390,80 грн. (в тому числі ПДВ), а послуги, що надаються - різними.

Крім того, перевіркою не виявлено, а підприємством не доведено протилежне, а саме, яким чином вплинуло виконання робіт (послуг), отриманих від ДП "Укрлісконсалтинг", на господарську діяльність ДП "Вінницький лісгосп" та фінансові результати від такої діяльності.

Перевіряючи зазначені висновки податкового органу судом встановлено, що 01.11.2010 року між ДП "Вінницький лісгосп" та ДП "Укрлісконсалтинг" укладено договір № ВН-2 на виконання робіт з інформаційного обслуговування та програмного забезпечення технологічних процесів єдиної державної системи електронного обліку деревини, а в подальшому - додаткові угоди до вказаного договору № 1 від 30.12.2010 року, № 2 від 12.07.2011 року та № 3 від 30.12.2011 року (том II, а.с. 125-141).

Згідно з п. 2 додатку № 1 Договору № ВН-2 від 01.11.2010 року роботи виконуються на постійній основі зі сплатою щомісяця. При цьому, пунктом 4 додаткової угоди № 3 від 30.12.2011 року передбачено, що загальна вартість робіт, які будуть виконані виконавцем протягом дії додаткової угоди № 3 складаються із сум вартості виконання робіт за кожен місяць, та становить 88 689,60 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, щомісячна вартість робіт складає 7390,80 грн., що й відображено в актах здачі-прийняття робіт (послуг) за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року (том II, а.с. 142-153). Відтак, на переконання суду, розрахунки за надані послуги позивачем проводилися відповідно до умов укладеного договору та додаткових угод до нього, тоді як доводи податкового органу про сумнівність наданих послуг і їх вартість ґрунтуються винятково на непідтверджених припущеннях.

Крім того, суд не погоджується із висновком Вінницької ОДПІ про те, що позивач придбав послуги (роботи) у ДП "Укрлісконсалтинг" по аналізу Європейських, Східних та азійських ринків деревини в той період, коли уже фактично здійснював торгівлю по вже існуючих (триваючих) експортних контрактах з контрагентами-покупцями на тих самих ринках деревини. По-перше, позиція податкового органу в цій частині також заснована на припущення. По-друге, податковим органом не зазначено, які вимоги чинного законодавства порушено підприємством та який нормативно-правовий акт містить заборону щодо отримання спірних послуг. По-третє, поодинокі контракти зі споживачами лісопродукції, наведені в акті перевірки, не є підставою для обмеження аналізу та пошуку нових покупців.

Також судом встановлено, що на виконання концепції реформування та розвитку лісового господарства, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 208-р від 18.04.2006 року, наказу Державного комітету лісового господарства України № 158 від 27.05.2010 року "Про подальшу реалізацію положень Концепції реформування та розвитку лісового господарства", розпоряджень Кабінету Міністрів України № 1090-р від 16.09.2009 року "Про схвалення Концепції створення єдиної державної системи електронного обліку деревини" та № 1408-р від 18.11.2009 року "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення єдиної державної системи електронного обліку деревини" створено єдину державну систему електронного обліку деревини.

Згідно з наказом Державного комітету лісового господарства України № 159 від 27.05.2010 року "Про активацію роботи щодо створення єдиної державної системи електронного обліку деревини" головним підприємством-оператором по впровадженню та організаційно-технічному супроводу системи електронного обліку деревини визначено ДП "Укрлісконсалтинг".

Отже, послуги ДП "Укрлісконсалтинг" є такими, що прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають вимогам чинного законодавства та є необхідними для здійснення позивачем господарської діяльності, що спростовує твердження податкового органу про економічну недоцільність замовлення таких послуг.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними і необґрунтованими висновки Вінницької ОДПІ про завищення позивачем витрат по операціях з ДП "Укрлісконсалтинг", а сукупність вищенаведених, документально підтверджених обставин дає підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0006282201 від 31.10.2013 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 397 650 грн.

Відповідно немає підстав для нарахування ДП "Вінницький лісгосп" частини чистого прибутку державного підприємства на суму 107 283 грн., про що йдеться у пункті 3.7.6 "Сплата дивідендів на частку державного майна" акту перевірки № 589/23/33315831 від 30.09.2013 року (том І а.с. 80-81), оскільки висновки Вінницької ОДПІ про заниження позивачем грошових зобов'язань за цим видом податків перебувають у прямій залежності від висновків про заниження підприємством податку на прибуток (доходи), яким суд вже надав оцінку і встановив їх неправомірність.

Крім того, перевіряючи законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006292201 від 31.10.2013 року, суд бере до уваги посилання позивача на помилковість визначення контролюючим органом донарахованих за цим рішенням сум грошових зобов'язань зі сплати частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних) казенних підприємств.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 138 від 23.02.2011 року "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями" державними унітарними підприємствами відраховується до Державного бюджету частина чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 %.

При цьому чистий оподатковуваний дохід - це різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємства.

Разом із тим, у ході судового розгляду справи встановлено, що при визначенні зобов'язань позивача з даного виду податків за базу оподаткування відповідачем взято не чистий прибуток (дохід) ДП "Вінницький лісгосп" за спірний звітній період, а лише донараховану згідно з актом перевірки частину прибутку (доходу) підприємства по п'яти вищезгаданих контрагентах позивача (280 176+40 500+174 178+86 656+133 709=715 219х15%=107 283 грн.), що суперечить вищенаведеним положенням постанови Кабінету Міністрів України № 138 від 23.02.2011 року.

Відтак, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0006292201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання зі сплати частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних) казенних підприємств та їх об'єднань на суму 131 922 грн., з яких 107 283 грн. за основним платежем і 24 639 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіряючи правомірність вимог позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0006272201 від 31.10.2013 року, суд керується наступними мотивами.

В акті перевірки № 589/23/33315831 від 30.09.2013 року зазначено, що за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 139 363 грн. (том І, а.с. 51), зокрема, на суму 132 431 грн. по господарських операціях з ДТГО "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО ПЗЗ).

Як стверджує контролюючий орган, позивачем ДП "Вінницький лісгосп" на виконання укладених договорів здійснювались операції з постачання лісової продукції (деревини) за межі митної території України по товарних позиціях згідно УКТ ЗЕД 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

Дані операції з вивезення в митному режимі експорту товарів звільнені від оподаткуванням податком на додану вартість відповідно до п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Крім того, перевіркою встановлено, що ДП "Вінницький лісгосп" здійснювались операції з постачання лісової продукції (деревини) за межі митної території України згідно товарних позицій УКТ ЗЕД 4407.

Водночас в силу вимог п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Оскільки з наданих до перевірки податкових накладних, виданих ДТГО ПЗЗ у зв'язку з наданням послуг з перевезення деревини залізничним транспортом, неможливо встановити, товари якої саме групи по кодах УКТ ЗЕД перевозилися, тобто визначити в рамках яких саме господарських операціях (оподатковуваних чи неоподатковуваних) надавалися послуги, позивачем ДП "Вінницький лісгосп" неправомірно віднесено до податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ по операціях з придбання послуг у ДТГО ПЗЗ.

Проте суд вважає зазначені висновки відповідача безпідставними і такими, що не відповідають фактичних обставинам справи та вимогам податкового закону.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що у спірний період позивачем здійснювались операції з постачання лісової продукції (деревини), зокрема як ті, що звільнені від оподаткуванням податком на додану вартість, так і ті, що підлягають оподаткуванню цим податком.

При цьому до податкового кредиту підприємство включало лише ту частку від суми податку на додану вартість, яка підлягала оподаткуванню, і лише в рамках тих господарських операцій з придбання податку на додану вартість, які дають право формування податкового кредиту, що чітко вбачається з додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (том ІІІ, а.с. 216-236).

Відтак, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту по операціях позивача, що звільнені від оподаткування, є безпідставними.

Також суд вважає помилковими і не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність податкових накладних ДТГО ПЗЗ вимогам закону через незаповнення графи "Код товару згідно з УКТ ЗЕД", оскільки у даному випадку податкові накладні видавалися позивачу не по господарських операціях з придбання (постачання) деревини, а у зв'язку з наданням послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, що не можна ототожнювати (том II, а.с. 198-245).

До того ж згідно з пп. "і" п. 201.1 ст. 201 ПК України у податковій накладній код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається виключно для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, що додатково спростовує висновки Вінницької ОДПІ.

Крім того, відповідно до п. 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Дослідивши податкові накладні, виписані контрагентами ДТГО ПЗЗ, ДП "Укрлісконсалтинг", ДП "Вінницяліссервіс" та ТОВ "Рейл Карло Транс" на суми відповідно 132 431 грн., 2066 грн., 3141 грн. та 1725 грн. (том ІІ а.с. 157-228), суд доходить висновку, що податковий кредит сформований позивачем на підставі податкових накладних, які оформлені з дотриманням вимог податкового законодавства і мають обов'язкові реквізити, визначені у п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Крім того, як вже зазначалось раніше, реальність господарських операцій з цими контрагентами, а відтак і правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по даних операціях, повністю підтверджується документально.

З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення № 0006272201 від 31.10.2013 року визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання протиправними і скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Вінницької ОДПІ, а тому адміністративний позов ДП "Вінницький лісгосп" належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0006282201, № 0006292201 та № 0006272201 від 31.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" (ідентифікаційний код 33315831) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) решту суми судового збору, що підлягав сплаті при зверенні до адміністративного суду, а саме судовий збір у розмірі 4129 (чотири тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 19 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі виготовлена: 17.02.2014 року.

Суддя Сало Павло Ігорович