Справа № 11-а-2309/2007

                                                                                   Категорія  ст.  185 ч.3 КК України.

Головуючий в суді 1-ї інстанції Кияшко О.А.

                                                                                   Доповідач Приндюк М. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

29 листопада 2007 року Судова колегія в кримінальних справах

Апеляційного суду м.  Києва у складі:

головуючого судді                      Приндюк М. В.

суддів                                          Дембовського С. Г.,  Гонти Л.С.

за участю прокурора                  Рабінчук Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора,  який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  на постанову Дніпровського районного суду м.  Києва від 25 вересня 2007 року.

Зазначеною постановою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  185 ч.3 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  185 ч. 3;  ст.  ст.  15 ч. 2,  185 ч.3 КК України направлено для організації додаткового розслідування.

Направляючи справу на додаткове розслідування,  суд першої інстанції вказав,  що органами досудового слідства допущена неповнота,  оскільки органами досудового слідства не встановлено фактичного місця проживання ОСОБА_2 та не обрано запобіжного заходу,  який перешкодив би ухиленню обвинуваченого від суду і забезпечив би виконання процесуальних рішень.

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати,  справу направити на новий судовий розгляд,  посилаючись на те,  що до передання справи до суду ОСОБА_2 не ухилявся від слідства,  також дані про його особу були з достатньою повнотою з'ясовані органами досудового слідства.

Заслухавши доповідача,  пояснення прокурора,  яка вважала постанову

суду незаконною,  і необгрунтованою,  а апеляцію прокурора такою,  що

підлягає задоволенню,  перевіривши матеріали справи та обговоривши

доводи викладені в апеляції колегія суддів вважає,  що апеляція прокурора

задоволенню не підлягає.                                                         

 Досудове слідство визнається неповним,  якщо під час провадження всупереч вимогам  ст.  ст.  22,  64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини,  які мають істотне значення для правильного вирішення справи,  а саме не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого.

Як вбачається з матеріалів справи,  кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за  ст.  ст.  15 ч.2,  185 ч.3;  ст.  185 ч.3 КК України КК України та ОСОБА_1 за  ст.  185 ч.3 КК України надійшла до суду першої інстанції 24 липня 2006 року.

Постановою попереднього розгляду справа була призначена до розгляду на 30 серпня 2006 року. В зазначений день справа не була розглянута судом,  оскільки згідно заяви батька ОСОБА_3- ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в лікарні,  ім.  Павлова з діагнозом: шизофренія. Розгляд справи перенесено на 29 вересня 2006 року. В подальшому розгляд справи переносився на 12 жовтня,  на 03 листопада ,  на 29 листопада 2006 року,  12 січня,  12 вересня 2007 року. За цей час до суду надійшли довідки із Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 від 16.10.2006 року про те,  що ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в зазначеній установі із 27 серпня 2006 року по 16 жовтня 2006 року та від 29 грудня 2006 року про те,  що ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні № 1 з 11 грудня по 29 грудня 2006 року/ а.с.  158, 180/.

Постановою районного суду від 25 вересня 2007 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2,  ОСОБА_1 направлена на додаткове розслідування у зв»язку з тим,  що ОСОБА_2 не з'являється до суду,  постанови районного суду про привід органами досудового слідства виконуються формально,  прокурор не здійснює належного контролю за виконанням постанов районного суду,  що призводить до тривалого розгляду справи судом.

Можливість усунення в судовому засіданні неповноти,  допущеної при розслідуванні справи,  визначається в кожному разі залежно від того,  чи може суд виконати дії,  необхідні для встановлення істини в справі. Районний суд в своїй постанові визнав такою неповнотою - неповноту,  яка пов'язана з неправильним встановленням фактичного місця проживання ОСОБА_2

Посилання прокурора на те,  що у суду не було підстав вважати,  що органами досудового слідства не встановлено місце проживання ОСОБА_2,  є голослівними.

Так,  прокурор не надав суду ні єдиного доказу про те,  що ОСОБА_2 проживає за зазначеною в обвинувальному висновку адресою.

Як вбачається з рапортів працівників міліції,  які виконували приводи,  ОСОБА_2 за зазначеною в обвинувальному висновку адресою не проживає.

Разом з тим,  як було зазначено вище,  законодавець передбачив,  що органи досудового слідства повинні правильно встановити фактичне місце проживання обвинуваченого.

Колегія суддів вважає,  що районний суд в силу специфіки своєї роботи,  не може забезпечити явку в судові засідання ОСОБА_2,  а тому і не може усунути неповноту допущену органами досудового слідства.

Доводи прокурора про те,  що суд необгрунтовано направив справу на додаткове розслідування,  оскільки обвинувачений після передання справи до суду зник і місце його перебування невідоме,  є безпідставними.

Кримінально-процесуальним кодексом передбачено,  що суддя не вправі повернути справу на додаткове розслідування із зазначених вище підстав лише зі стадії попереднього розгляду. Як вбачається з матеріалів справи,  справа направлена на додаткове розслідування із стадії судового слідства.

На підставі викладеного колегія суддів вважає,  що районний суд обґрунтовано направив кримінальну справу на додаткове розслідування,  під час якого органам досудового слідства необхідно правильно,  встановити дані про особу обвинуваченого - фактичне місце проживання ОСОБА_2 та з урахуванням довідок про перебування ОСОБА_2 в Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні № 1 дослідити його психічний стан здоров»я,  провести досудове слідство з дотриманням права ОСОБА_2 на захи ст.

Суд першої інстанції встановив,  що справа щодо ОСОБА_1  не може бути розглянута в окремому провадженні,  тому обґрунтовано направив справу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1  на додаткове розслідування.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366,  382 КПК України,  колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Постанову Дніпровського районного суду м.  Києва від 25 вересня 2007 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  185  ч.3  КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  185 ч. 3;  ст.  ст.  15 ч. 2,  185 ч.3 КК України на додаткове розслідування залишити без зміни,  а апеляцію прокурора,  який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.