№ 11-а-2449/2007
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючої Полтавцевої Г.А.
суддів Журавля О.О., Чорного О.М.
прокурорів Гуцу-Біденка В.Г., Семененка В.І.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 8 листопада 2007 року.
Цією постановою скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову старшого прокурора відділу Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України від 22 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи стосовно неї як судді Солом'янського районного суду м. Києва за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України, скасовано, в порушенні кримінальної справи відмовлено.
Своє рішення суддя мотивувала тим, що достатніх даних, які б вказували на наявність події та ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України, в діях судді ОСОБА_2 не вбачається, а тому у прокурора підстав для порушення кримінальної справи не було.
Крім того, зазначила, що в ухвалі від 21 вересня 2007 року про скасування рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за нововиявленими обставинами, постановленої суддею ОСОБА_2, питання про права, обов'язки чи охоронювані законом інтереси осіб у даній цивільній справі судом не вирішувалось.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в своїй апеляції просить постанову скасувати, а в задоволенні скарги ОСОБА_2 про скасування постанови про порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України, відмовити.
Прокурор вважає, що постанова суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та неправильність застосування судом норм процесуального права. Стверджує, що зібрані матеріали, за якими було порушено кримінальну справу, містять достатньо даних, які підтверджують наявність ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, в діях ОСОБА_2, а тому
постанова про порушення щодо неї кримінальної справи є обгрунтованою, законною та такою, що винесена з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Наполягає на тому, що його висновок про неправосудність ухвали, винесеної ОСОБА_2, зроблений не на підставі власного аналізу, як зазначено в постанові суду першої інстанції, а на підставі зібраних матеріалів та даних перевірки, яка підтвердила наявність у діянні ОСОБА_2 ознак злочину передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.
На думку прокурора, висновок Печерського районного суду про те, що постановленою судом у складі ОСОБА_2 від 21.09.2007 року ухвалою у зазначеній цивільній справі не вирішувались питання про права, обов'язки чи охоронювані законом інтереси осіб, є помилковим, оскільки прийнятою ухвалою скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.08.2005, яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано і таким чином змінено їх сімейний стан, чим грубо порушено права, свободи ОСОБА_5, які гарантовані Конституцією України і є невідчужуваними та непорушними.
Вважає, що під час судового засідання суд необгрунтовано відхилив клопотання прокурора про долучення до матеріалів скарги тексту окремої ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 07.11.2007року, ухваленої у цивільній справі №22-9513 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 від 19.10.2007 року.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурорів, які підтримали апеляцію, захисника, який вважав постанову суду законною і обґрунтованою, а апеляцію прокурора такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали скарги та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
Як видно з матеріалів даної справи, постановою старшого прокурора відділу Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконання судових рішень Генеральної прокуратури України від 22.10.2007 року було порушено кримінальну справу стосовно судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 за фактом винесення нею, на думку прокурора, завідомо неправосудної постанови від 21.09.2007 року при розгляді заяви ОСОБА_4 від 12.09.2007 року про перегляд рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.08.2005 року за нововиявленими обставинами.
Прокурор вважає, що приводом до порушення кримінальної справи була заява ОСОБА_5, яка надійшла до Генеральної прокуратури України 05.10.2007 року, а підставами - наявність достатніх даних та доказів, зібраних в ході перевірки заяви, які вказували на наявність в діях судді ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_2 на постанову про порушення справи в порядку ст. 236-8 КПК України, суд вирішив, що такий висновок прокурора не ґрунтується на матеріалах, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, а висновок про неправосудність постановленої суддею ухвали прокурором зроблено на підставі наявних судових рішень у цій справі з розгляду інших заяв ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 12.08.2005 року у справі та на підставі власного аналізу судового рішення про невідповідність його нормам ІЩК України.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає аргументованим і з ним погоджується.
Відповідно до ст. ст. 94, 98 КПК України, кримінальна справа може бути порушена тільки у випадку, коли є достатні дані, які вказують на наявність в діях особи ознак злочину, а в постанові про порушення кримінальної справи мають бути зазначені приводи та підстави для її порушення.
Об'єктивною ознакою злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України, є постановления суддею неправосудного вироку, рішення, ухвали, постанови і ця неправосудність повинна бути для судді завідомою, тобто суддя має усвідомлювати, що він приймає неправосудне рішення і бажає цього.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності судового рішення має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Органи, які вирішують питання про дисциплінарну чи навіть кримінальну відповідальність судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення і не мають повноважень перевіряти його правовий зміст.
постанова про перегляд рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.08.2005 року за нововиявленими обставинами була винесена суддею ОСОБА_2 21 вересня 2007 року, кримінальна справа щодо судді була порушена 22 жовтня 2007 року і лише 7 листопада 2007 року в прокурора могли з'явитись відомості про скасування рішення суду першої інстанції апеляційною інстанцією.
В постанові про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ч. 1 ст. 375 КК України не зазначено підстав для її порушення і не вказано, з яких підстав постановлена суддею ухвала від 21.09.2007 року визнана неправосудною, в чому полягає завідомість неправосудності цієї ухвали.
За таких обставин твердження прокурора про неправосудність не скасованого на день порушення кримінальної справи судового рішення є незаконними, хоча саме по собі його скасування також ще не є підставою для порушення щодо судді кримінальної справи.
Крім того, як вбачається з диспозиції ч.1 ст. 375 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою кримінального закону може наступати лише у разі постановления суддею ухвали, яка вирішує справу по суті, чого суддею ОСОБА_2 не було зроблено.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про невідповідність постанови старшого прокурора відділу Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної Прокуратури України від 22 жовтня 2007року про порушення кримінальної справи стосовно судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 за фактом винесення завідомо неправосудної ухвали від 21.09.2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу за ознаками злочину, передбаченого ст. 375 ч. 1 КК України, вимогам кримінально-процесуального закону, скасував цю постанову та відмовив в порушенні кримінальної справи щодо судді.
Колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора, наведеними в апеляції, про необгрунтоване відхилення судом першої інстанції його клопотання про долучення до матеріалів скарги окремої ухвали Апеляційного суду м. Києва від 7.11.3007 року, ухваленої у цивільній справі № 22-9513,
оскільки зазначеної окремої ухвали на момент винесення постанови про порушення кримінальної справи не існувало, а тому вона ніяким чином не могла вплинути на висновок суду про законність чи незаконність винесення постанови про порушення кримінальної справи.
Крім того, законність цієї окремої ухвали оспорюється ОСОБА_2 в касаційному порядку.
При перевірці судового рішення районного суду колегією суддів встановлено, що суд при розгляді скарги ОСОБА_2 діяв у межах своєї компетенції, оскільки перевірка наявності законних приводів та підстав для порушення кримінальної справи є обов'язком суду відповідно до ст. 236-8 КПК України.
Колегія суддів не може погодитись з доводами прокурора, що при розгляді даної справи судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та неправильність застосування норм процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляції прокурора та скасування постанови суду першої інстанції не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 8 листопада 2007 року, якою скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову старшого прокурора відділу Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України від 22 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи стосовно неї як судді Солом'янського районного суду м. Києва за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, скасовано, і в порушенні кримінальної справи відмовлено, залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді скарги в суді першої інстанції - без задоволення.