Справа № 407/5421/13-ц
2/407/66/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого-судді Лобарчук О.О.
при секретарі Ряполовій Д.В.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Антрациту цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, третя особа ОСОБА_4 ,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошовий борг у сумі 240000 грн., 3% річних в сумі 14910 грн., судові витрати - судовий збір в сумі 2549 грн. 10 коп. та витрати за надання правової допомоги в сумі 1000 грн.
В обґрунтування позову вказав, що 16 вересня 2011 року він позичив відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 240 000 грн. Отримання відповідачем цієї суми від позивача підтверджується розпискою, яка знаходиться у нього та складена власноруч відповідачем в присутності свідка. В якості гаранта повернення боргу виступила мати відповідача - ОСОБА_4, яка видала на його ім'я довіреність на право продажу належної їй на праві власності земельної ділянки площею 0,1060 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, про що також було вказано у розписці відповідача.
Відповідач зобов'язався повернути вищевказану суму позивачу до 16 листопада 2011 року. Зазначений термін повернення боргу минув, але відповідач гроші не повернув. Мати відповідача дати згоду на продаж земельної ділянки відмовляється.
Тому позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача на його користь грошовий борг у сумі 240000 грн., 3% річних в сумі 14910 грн. судові витрати - судовий збір в сумі 2549 грн. 10 коп. та витрати за надання правової допомоги в сумі 1000 грн.
В судовому засіданні:
-позивач наполягає на своїх вимогах, просить їх задовольнити повністю. Пояснив, що відповідач ОСОБА_3 просив його позичити гроші. За для гарантії повернення боргу відповідач дав йому довіреність від своєї матері на продаж належної їй земельної ділянки, у разі, якщо борг не буде повернуто. Коли постало питання повернення боргу, він дізнався, що відповідач винен гроші не тільки йому, але й іншим людям, і ті почали забирати майно відповідача в рахунок погашення боргу, він також звернувся до відповідача, щоб той надав йому розписку. Бо до цього він позичав ОСОБА_3 гроші під довіреність. Відповідач погодився і написав розписку, в якій вказав, що поверне гроші. При цьому відповідач сказав, що поверне гроші не більш ніж, як через 2 місяці, але гроші в зазначений термін не повернув. В той час спливав строк дії довіреності, яка була надана в підтвердження повернення грошей. Він сказав відповідачу, щоб той або повертав гроші, або оформлював на нього земельну ділянку згідно довіреності. Але відповідач сказав, що грошей не поверне і не буде продовжувати строк дії довіреності. Коли він сам вирішив переоформити земельну ділянку, прийшов до нотаріуса, то нотаріус йому сказав, що згідно цієї довіреності він не зможе оформити право власності на земельну ділянку, потрібна згода власника - ОСОБА_4 Він звернувся до ОСОБА_4, вона сказала, що ця земля у власності її сина, хай звертається до нього. Він зрозумів, що з самого початку довіреність була оформлена неналежним чином, його просто обманули. Він звертався до міліції, але в порушенні кримінального провадження йому відмовили. Уточнив, що гроші він позичив не 16.09.2011 року, а 3 листопада 2010 року - 130 000 грн., потім ще 30 000 грн., і ще 150 000 грн., тобто декілька разів. При цьому у них ще була домовленість про те, що відповідач за користування грошима повинен сплачувати йому 5% від суми. Відповідач сплачував цю суму, але не завжди. Взагалі з врахуванням сум, які він позичив відповідачу, і тих сум, що відповідач повертав йому, сума боргу складає 240 000 грн. Потім, коли відповідач перестав виходити на зв'язок, він звернувся до матері відповідача - ОСОБА_4, яка сказала, що гроші йому повернуть, потрібно почекати ще 2 місяці. Відразу він не брав розписку у відповідача, оскільки вважав, що та довіреність, яку вони дали йому на підтвердження повернення грошей, дійсна і він зможе нею скористатися. Коли вже дізнався, що відповідач винен ще гроші й іншим людям, він відібрав розписку у відповідача. При цьому у розписці вказано його ім'я як «ОСОБА_2», оскільки у нього складне ім'я і всі знайомі та друзі називають його «ОСОБА_2».
- представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивач вказує на те, що між ним та відповідачем укладено договір позики, однак, розписка не замінює письмовий договір, а лише є доказом укладення договору позики та отримання коштів позичальником. В розписці повинно бути вказано прізвище , ім'я та по-батькові. Позивач вказує, що розписка складена в присутності свідка, але свідок у розписці не зазначений. Не підтверджений факт, того, що ОСОБА_3 позичав гроші у ОСОБА_2, оскільки у розписці вказано, що ОСОБА_3 займай гроші у ОСОБА_2, а потім нижче вже вказано, що довіреність дана ОСОБА_2. Виходить, що гроші позичив ОСОБА_2, а позивач намагається отримати гроші з відповідача, або бажає скористатися довіреністю. Позивач не вказує, яким чином у нього з'явилася розписка, на яких підставах він звернувся до суду з позовом. Жодного доказу, що ОСОБА_3 позичав гроші у ОСОБА_2 не має. 16.09.2011 року гроші за розпискою не передавалися, а зі слів позивача позичалися раніше. Крім того, позивач не надав розрахунку, з яких сум складається сума боргу, оскільки він вказує, що позичив відповідачу спочатку 130 000 грн., потім 30000 грн., і ще 150 000 грн., а відповідач повертав йому 30 000 грн., потім ще 40 000 грн. Тоді вже виходить, що борг складає, не 240 000 грн., а 210 000 грн. А якщо гроші за розпискою не передавалися, то тоді це безгрошова розписка і вона є недійсною. Крім того, у позивача була довіреність на продаж земельної ділянки, але він нею не скористався. Уточнив, що відповідач не ставив свій підпис під розпискою, але проводити експертизу на підтвердження цього не бажає.
Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, судом сповіщалася про дату та час розгляду справи належним чином та своєчасно (а.с. 22, 28). Причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.
Суд , заслухав позивача, представника відповідача, дослідив письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно копії розписки від 16.09.2011 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 240 000 грн., які зобов'язався повернути через 2 місяці. У випадку неповернення, ОСОБА_2 має право продати земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1 згідно довіреності від матері ОСОБА_4 (а.с.6)
Згідно копії довіреності від 03.11.2010 року ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_2 продати належну їй на праві приватної власності земельну ділянку (а.с.7).
Згідно зі ст. 207 ч.1 ЦК України правочин вважається укладеним в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах. Правочин вважається укладеним в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа-незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позивачем надано копію розписки від 16.09.2011 року, в якій вказано, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 240 000 грн., які зобов'язався повернути через 2 місяці. У випадку неповернення, ОСОБА_2 має право продати земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1 згідно довіреності від матері ОСОБА_4. (а.с.6)
Суд вважає, посилання представника відповідача щодо безгрошової розписки, а також про те, що відповідач не підписував вказану розписку і грошей не отримував, необґрунтованими, оскільки сам особисто відповідач це не підтвердив, щодо примусового написання розписки до міліції не звертався, на проведенні почеркознавчої експертизи не наполягав.
Стосовно того, що у розписці вказано ім'я позивача як «ОСОБА_2», свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили, що між друзями та знайомими ОСОБА_2 вони називають «ОСОБА_2», а не ОСОБА_2.
Крім того, свідок ОСОБА_6 підтвердив те, що відповідач ОСОБА_3 дійсно власноруч написав вищевказану розписку добровільно, без всякого примусу.
Тому, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення грошового боргу згідно розписки в сумі 240 000 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, суд вважає, підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов'язання, суд погоджується з розрахунком позивача : 240 000 грн. (сума боргу) , 3% річних з 16.09.2011 року( дата написання розписки) по 16.10.2013 року( дата подання позову) = 240 000 грн. х 3% = 14910 грн. і стягує цю суму з відповідача.
Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2549,10 грн., сплата якого підтверджена документально (а.с.1).
Щодо вимог позивача про стягнення витрат за надання правової допомоги в сумі 1000 грн., в цій частині суд відмовляє в задоволенні вимог, оскільки позивачем в підтвердження понесених витрат не надано доказів.
Рішення у повному обсязі складено 18 лютого 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16,207,526,610,612,625,1046,1047 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, 88, 213-215 ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, третя особа ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 240000 (двісті сорок тисяч ) грн., 3% річних в розмірі 14910 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот десять) грн., сплачений позивачем судовий збір в сумі 2549 (дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 10 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачi апеляцiйной скарги.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду О. О. Лобарчук