Справа №2-80/2007р.

РІШЕННЯ

ім'ям України

11.07.2007р. Бердянський міськрайонньїй суд Запорізької області в складі: головуючого - судді Картофлицкого Г.В. при секретарі Ледовської В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М. Бердянську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним,    встановлення факту прийняття спадщини,    визнання права власності на 1\2 частину квартири та грошових внесків з відсотками та компенсаціями,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом вказуючи на таке: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабця - ОСОБА_3,    після смерті якої залишилася спадщина у вигляді 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1. Заповіту вона не залишила. її спадкоємцями за законом були син - ОСОБА_4 та дочка - ОСОБА_2,    відповідачка по справі.. ОСОБА_4,    її батько,    помер ІНФОРМАЦІЯ_2.,    тому вона,    як його дочка,    повинна бути спадкоємицею після смерті бабці. Вона фактично прийняла спадщину,    оскільки приїжджала на похорони,    користувалася квартирою,    взяла собі деякі речі бабки,    а саме: часи,    дві в»язані шапки,    дві в»язані серветки,    декілька тарілок та чашок. Але в липні 2003р. відповідачка заборонили їй користуватися квартирою,    а в 2004р. вона дізналася,    що та оформила право власності на квартиру тільки на себе,    хоча вони домовлялися,    що квартира буде оформлена на них двох. Тому вона просить визнати свідоцтво про право на спадщину за законом видане Бердянською держнотконторою 25.11.2003р. на ім»я ОСОБА_2 недійсним в 1\2 його частині,    встановити факт прийняття нею спадщини після смерті бабці ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 та 1\2 частку грошових внесків у Бердянському відділені Ощадбанку №3129-042 на рахунку НОМЕР_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги та пояснила,    що кожне літо приїжджала до бабки у гості і жила у неї. Після її смерті і похорон вона взяла вищезгадані речі на пам'ять про неї і поїхала додому у м. Днепропетровськ. Заяву про прийняття спадщини в держнотконтору не подавала,    оскільки не знала,    що це треба зробити у 6-місячний строк,    але домовилася зі своєю тіткою ОСОБА_2,    що квартира буде належати їм обом.  Крім того,    вже у вересні 2002р. вона виїхала на роботу у м. Москву. Влітку 2003р.,    коли вона,    як завжди,    приїхала на відпочинок у М. Бердянськ,    але відповідачка не пустила її у квартиру і між ними відбулася свара. Про те,    що відповідачка оформила спадщину на себе вона дізналася 15.04.2005р.,    коли звернулася до інвентар бюро.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила,    що вона доглядала свою матір ОСОБА_3 до її смерті,    жила з нею і залишилась жити після її смерті. ОСОБА_1 ніколи в квартирі не жила,    а тільки заходила в гості. В Бердянську вона зупинялася у своїх діда та баби з боку матіри,    або у сусідки ОСОБА_5.,    яка проживає у їхньому домі у квартирі НОМЕР_2. Позивачка приїхала в день поховання ОСОБА_3 і в той же день поїхала додому. Про те,    що вона взяла якись-то речі їй нічого не відомо. Заявила,    що вони не домовлялися з позивачкою про те,    що квартира буде на двох,    вони лише обіцяли один одному,    що збережуть дружні родинні стосунки. Також стверджувала,    що говорила нотаріусу про те,    що у ОСОБА_3 є ще одна спадкоємиця - ОСОБА_1

Вислухавши пояснення,    допитавши свідків,    дослідивши матеріали справи,    суд приходить до такого.

Родинні стосунки позивачки з ОСОБА_3,    як з бабкою,    ОСОБА_4,    як з батьком,    та стосунки ОСОБА_4 з ОСОБА_3,    як сина з матір»ю,    документально підтверджуються свідоцтвами про народження.

2

Право позивачки на прийняття спадщини підтверджується свідоцтвами про смерть ОСОБА_4,    який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.,    та ОСОБА_3,    яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно  ст.  ст. 548,    549 ЦК України (1963р.) для отримання спадщини необхідно,    щоб спадкоємець його прийняв. Визнається,    що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Свідки ОСОБА_6.,    сестра позивачки по матері,    та ОСОБА_7.,    її мати,    підтвердили,    що після смерті бабці ОСОБА_1 взяла декілька її речей на пам»ять - серветки,    шапочки,    оскільки та в»язала. Також заявили,    що ОСОБА_1 могла жити по 2-3 дні у ОСОБА_3.

Допитані у якості свідків сусіди - ОСОБА_8,    ОСОБА_5,    ОСОБА_9,    ОСОБА_10. підтвердили,    що ОСОБА_1 приїжджала до своєї бабці,    але іноді ночувала і жила у ОСОБА_5,    бо у ОСОБА_3 був складний характер і вона вимагала,    щоб онучка приходила домой не пізно. Також стверджували,    що на пам»ять про бабку ОСОБА_1 взяла її речі - серветки,    тарілки.

Свідки ОСОБА_11 ,    ОСОБА_12. ,    ОСОБА_13 ,    також сусіди по під»їзду,    заявили,    що не знають позивачку і вона не жила з ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_14. пояснила,    що ОСОБА_3 добачала ОСОБА_2,    а позивачка тільки приїхала на похорони. З вересня 2002р. вона стала знимати кімнату у ОСОБА_2,    а ОСОБА_1,    коли приїжджала,    жила у квартирі навпротив,    у ОСОБА_5

Згідно  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставин,    на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає,    що надані позивачкою докази жодним чином не свідчать про те,    що вона фактично вступила в управління або володіння квартирою,    або грошами ОСОБА_3,    оскільки вона не жила у квартирі,    не приймала участі у витратах на її утримання чи оберігання після її смерті.

Той факт,    що вона узяла вищезгадані особисті речі ОСОБА_3 ніяким чином не свідчить про прийняття спадщини,    а тільки підтверджує її ж твердження,    що вона хотіла отримати бабціни речі як пам»ять про неї.

Суду не надано ніяких доказів того,    що свідоцтво про право на спадщину видане Бердянською держнотконторою 25.11.2003р. на ім»я ОСОБА_2 є частково недійсним.

Таким чином підстав для задоволення позову немає.

Керуючись  ст.  ст. 10,    60,    209,    215,    259 ЦПК України,     ст.  ст. 529,    548,    549 ЦК України (1963р.),  

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити.

На рішення протягом 10 днів може бути подана заява про його апеляційне оскарження і апеляційна скарга протягом 20 днів після подання цієї заяви.