Справа № 407/570/14-а
2-а/407/35/14
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі головуючого- судді Лобарчук О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в місті Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними та про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в місті Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними та про зобов'язання відповідача зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% відповідно до ст. 129 та ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, виходячи з заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 19488 грн. на підставі довідки Територіального управління Державної судової Адміністрації України у Луганській області № 4 від 13.01.2014 року без обмеження щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позову позивачка ОСОБА_1 зазначила, що з 23 грудня 2010 року на підставі розпорядження № 169950 від 25 грудня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області виплачує їй у зв'язку з виходом у відставку щомісячне довічне грошове утримання з заробітної плати 5112 грн., яке було призначено їй на підставі ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року ( в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) в розмірі 90 відсотків з заробітку працюючого на відповідній посаді судді.
У зв'язку з тим, що з жовтня 2012 року заробітна плата судді, який працює на відповідній посаді збільшилась, а відповідач відмовив їй в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, вона була змушена звернутися до суду.
Відповідно до постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 25.07.2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі здійснило їй перерахунок довічного грошового утримання як судді у відставці відповідно до статей 129 та 138 ч. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 18352,0 грн. на підставі довідки ТУ ДСА України в Луганській області № 56 від 07.06.2013 року - з 03.06.2013 року.
Згідно довідки № 4 від 13.01.2014 року Територіального управління Державної судової Адміністрації України у Луганській області заробітна плата судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці складає за грудень 2013 року - 19488 грн.
22 січня 2014 року вона звернулася до УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді згідно вищевказаної довідки - № 4 від 13.01.2014 року.
03 лютого 2014 року вона отримала з УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі лист № 22/х-2 від 30.01.2014 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з тим, що відповідно до ч.4 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання лише суддям Конституційного Суду України.
Зазначила,що вважає відмову відповідача в перерахунку їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці незаконною, виходячи з наступного.
На час звільнення її з посади судді у відставку діюче законодавство та, зокрема, пункт 1 постанови Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" ( з доповненнями, внесеними постановами Верховної Ради України від 06.05.1993 року та 24.02.1994 року),передбачало, що у разі зміни заробітної плати суддів, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією та законами України.
Згідно ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вона, як суддя у відставці, повинна отримувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, яка відповідно до довідки Територіального управління ДСА України в Луганській області № 4 від 13.01.2014 року складає за грудень 2013 року - 19488 грн.
Відповідно до ч.5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
У судове засідання сторони не з'явилися, просять розглядати справу без їх участі, позивачка позов підтримує, просить його задовольнити (а.с.17), відповідач просить відмовити у задоволенні позову. (а.с.18-19)
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області - надав до суду письмові заперечення, у яких вказує, що позов не визнає у зв'язку з тим, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене позивачу згідно зі ст. 43 Закону України "Про статус суддів " від 15.12.1992 № 2862-ХІІ. Згідно з прийняттям Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-УІ від 07.07.2010 Закон України "Про статус суддів" втратив свою чинність. Перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання зазначеним Законом передбачено лише у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України (частина 4 статті 138). Зазначили, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить положень про перерахунок розміру грошового утримання суддів у відставці у разі зміни грошового утримання діючих суддів судів загальної юрисдикції. Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 ч. 4 ст. 138 ЗаконуУкраїни "Про судоустрій і статус суддів" не визнана такою, що не відповідає Конституції України. Тому, вважає, роз'яснення управління з відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці правомірним, позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову.(а.с.18-19)
Суд, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 по 22.10.2010 року працювала на посаді судді Антрацитівського міськрайонного суду. З 23.12.2010 року на підставі розпорядження №169950 від 25 грудня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області виплачує їй у зв'язку з виходом у відставку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з заробітної плати 5112 грн. Цей факт не оспорюється жодною зі сторін.
Спірним є питання про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, відповідно довідки Територіального управління ДСА України в Луганській області № 4 від 13.01.2014 року.
22.01.2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки. Роз'ясненням № 22/Х-2 від 30.01.2014 року ( а.с.10) Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області відмовило позивачці у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із посиланням на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, яким перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів судів у відставці судів загальної юрисдикції не передбачений.
Також позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку у зв'язку з тим, що Законом України « Про судоустрій і статус суддів» передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання тільки у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України.
Відповідач відмовив ОСОБА_1 з цього приводу, обґрунтовуючи тим, що положень, які б передбачали проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (загальних судів) у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді стаття 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не містить, а рішенням КСУ від 03.06.2013 року № 3 -рп /20 п.4 ст.138 цього Закону не розглядався. (а.с.10)
Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст.22 Конституції України закріплено, що конституційні права та свободи гарантуються та не можуть бути відмінені при прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони, не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.
Згідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Суд вважає встановленим, що позивачка ОСОБА_1 є професійним суддею та має відповідний статус. Тобто визнаними Конституцією та законами України сукупністю прав та обов'язків судді, а також відповідними можливостями державних органів та посадових осіб.
Одним зі складових правового статусу професійного судді було та є право судді у відставці отримувати щомісячне грошове утримання.
Досліджуючи правове поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці цю виплату сплачує Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України, діючому судді виплачується виключно з Державного бюджету України.
У цьому ж рішенні Конституційний суд України вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
ОСОБА_1 має правовий статус судді та підпадає під дію ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2863-ХІІ (що був чинний на час призначення їй щомісячного довічного грошового утримання)
На підставі ч.2 ст.43 цього Закону України за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Згідно ч.4 ст.43 вищевказаного Закону судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Таким чином, суд вважає, що вказаним Законом для ОСОБА_1 були визначені принципи призначення щомісячного довічного грошового утримання, зокрема:
-наявність стажу на посаді судді більш ніж 25 років;
-відсоткове відношення щомісячного довічного грошового утримання від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.
При цьому, вказаний Закон мав нормативне формулювання: «судді виплачується заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді», а не зі свого заробітку.
Частиною першою ст.44 вказаного Закону було передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок, тобто щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці напряму було пов'язане з системою оплати праці працюючих суддів.
При наявності та зберіганні статусу позивачки ОСОБА_1, був прийнятий новий Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 7.07.2010 року, положення якого набирали чинності поступово, зокрема, ст.129 Закону, яка регулює зарабіток суддів, набрала чинності, згідно до Заключних положень, з 01.01.2012 року.
Зазначеним Законом врегульований статус судді у відставці: закріплено зберігання звання судді у відставці, принципи недоторканості суддів, вихід у відставку.
Залишилися аналогічними принципи призначення щомісячного довічного грошового утримання: наявність стажу роботи на посаді судді не менш 20 років, відсоткове відношення від грошового утримання працюючого судді, який працює на відповідній посаді згідно ч.3 ст.138 Закону України від 07.07.2010 року.
У відповідності до ч.2 ст.138 даного Закону (в редакції від 31.12.2011 року) суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує неоподатковуване щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Згідно ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, нормативного термину про дію положення про виплату довічного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, у вказаному Законі, немає.
Розглядаючи норми Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року у контексті тривалості правовідносин позивачки та збереження за останньою статусу судді у відставці, суд виходить з правового поняття «дія закону у часі».
Нормативно-правові акти втрачають силу, якщо у дію вводяться нові нормативні акти, які встановлюють інше регулювання аналогічних питань. У цьому випадку відбувається фактична втрата нормативним актом юридичної сили. Принцип перспективної дії нової норми вказує, що нова норма поширюється тільки на відношення, які виникли після введення ії у дію. Норма, яка відміняється, зберігає свою дію до відносин, які виникли до вступу у дію нової норми.
Принцип негайної дії нової норми та негайного припинення дії старої норми свідчить, що якщо відносини є довготривалими та виникли у час дії старої норми, то з часу введення у дію нової норми, вказані правовідносини регулюються новою. При цьому, прийняті рішення та вчинені дії за часи дії старої норми, зберігають свою силу.
Тому принцип зворотної дії (зворотної сили) нової норми вказує на те, що вона розповсюджується на факти та правовідносини, які виникли до введення її у дію. Стара норма припиняє свою дію до часу формальної відміни. При цьому не має зворотної сили Закону, який відміняє чи звужує права, обмежує їх використання. Такий загальноприйнятий принцип випливає з положень ст.ст. 22,58 Конституції України.
Пунктом 11 Переходних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року врегульовано, що за суддями, призначеними чи вибраними на посаду до набрання чинності цим Законом сили, зберігаються визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Згідно ч.3 ст.138 вищевказаного Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Вказані юридичні терміни ідентичні термінам попереднього закону.
Також вказані норми не передбачають відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання від «свого» заробітку (на відміну від пенсіїї у загальноприйнятому понятті) , а передбачають саме «виплату» від грошоового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, суд, з урахуванням принципів призначення, отримання та виплати щомісячного довічного грошового утримання, передбачених у попередньому Законі, регулюючи тривалі правовідносіни новим Законом, вважає, що дія положень ч.3 ст.138 Закону України від 07.07.2010 року по суті та змісту може бути застосована до розглянутих правовідносин ОСОБА_1, до її права на отримання щомісячного довічного грошового утримання у відсотковому відношенні до грошового утримання суддів, працюючих на відповідних посадах на даний час.
Вищевикладене закріплено у рішеннях Конституційного суду України і стосується правових понять інституту судді у відставці, поняття щомісячного довічного грошового утримання, принципів незалежності суддів, зокрема:
-неможливості відміни та звуження змісту та об'єму статусу суддів,
-неможливості звуження досягнутого рівня незалежності суддів,
-неможливості диспропорції у матеріальному забезпеченні суддів та судів різних рівнів.
-неможливості суттєвої диспаропорції у грошовому забезпеченні працюючих суддів та суддів у відставці,
-неможливості відміни принципу, як перегляд щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни заработної плати працюючим суддям, виходячи з її нового розміру.
В іншому випадку гарантії нарахування щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 суттєво звузять зміст, об'єм статусу судді, рівень її соціального захисту, відповідно звузяться гарантії незалежності суддів, оскільки виходячи у відставку, суддя мав право на перегляд розміру виплат щомісячного довічного грошового утримання при зміні заробітку діючого судді.
Тлумачення Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року щодо того, що він не передбачає перегляд щомісячного довічного грошового утирмання, протирічить змісту закону та Конституції України.
Щомісячне довічне грошове утримання на відміну від пенсії та інших соціальних виплат для інших громадян має особливий статус, оскільки є невід'ємною частиною гарантії незалежності суддів. Статус і гарантії незалежності усіх суддів однакові, незважаючи на рівень чи юрисдикцію суду.
Вищезазаначені норми регулюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 року (ст.1,3,4), Конституцією України (ст.6,127,128), Законом України «Про Конституційний Суд України» (ст.18,29).
Вищевикладене свідчить, що вихід у відставку у різний час для суддів не може впливати на розмір щомісячного довічного грошового утримання, що відповідає принципу справедливості та юридичної рівності у праві.
Стаття 43 Закону України « Про статус суддів» від 15.12.1992 року втратила чинність при введенні в дію Закону України № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року ( далі - Закон № 2453- VI ).
Після втрати Законом №2863-ХІІ чинності, аналогічні положення були передбачені ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Така редакція частини 3 ст.138 Закону № 2453- VI проіснувала до 01 жовтня 2011 року, та після набуття чинності на підставі змін, внесених згідно із Законом від 08.07.2011 року № 3668 - YI, була викладена у новій редакції, де безпосередньо щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, після прийняття змін до Закону № 2453-VІ, зв'язок між грошовим утриманням судді у відставці та грошовим утриманням діючого судді не змінився, лише була виключена можливість збільшення першого з 80 відсотків до 90 відсотків від другого.
Система оплати праці суддів змінилась лише з 01 січня 2012 року. Стаття 129 Закону № 2453-VІ щодо суддівської винагороди, вводилась в дію з 01 січня 2011 року.
Абзац шостий пункту 1 розділу ХІІ із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 23.12.2010 року № 2856-VI, стаття 129 Закону щодо суддівської винагороди введена в дію з 01 січня 2012 року.
Суддівська винагорода, нарахована судді відповідно до цього Закону з 01 січня 2012 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців. Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі та порядку визначеному ч.3 ст.138 Закону № 2453-VІ можливе лише з 01 січня 2012 року.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону України « Про судоустрій і статус суддів» №2453 - VI від 07.07. 2010 року передбачено, що судді, призначенні чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Статтею 129 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду з 01 січня 2012 року встановлюється у розмірі 8 мінімальних заробітних плат.
Щомісячна доплата за вислугу років виплачується суддям за наявності стажу роботи до 5 років - 15 %, більше 5 років - 20 %, більше 10 років - 30 %, більше 15 років - 40 %, більше 20 років - 50 %, більше 25 років - 60 %, більше 30 років - 70 %, більше 35 років - 80 % посадового окладу.
У зв'язку з тим, що згідно довідки Територіального управління Державної судової Адміністрації України у Луганській області № 4 від 13.01.2014 року заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці змінилася у бік збільшення та склала за грудень 2013 року - 19488 грн., позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, однак отримала роз'яснення про відмову їй в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з відсутністю норми щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в разі зміни заробітної плати працюючого судді.
Суд вважає, що відмова Управління в перерахунку їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є незаконною: посилання відповідача на те, що відсутній нормативний документ, який регулює порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( справа щодо умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) №3-пр/2013 від 03.06.2013 року визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Конституційний Суд України в черговий раз вказав що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій.
Положення частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI визнані такими що не відповідають Конституції України.
Конституційний Суд України встановив, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів, суперечать Основному Закону України.
Також КСУ встановив, що дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453, а дія абзацу другого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Конституційним Судом України підтверджено право суддям у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі збільшення матеріального забезпечення працюючих суддів без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з 03 червня 2013 року.
У зв'язку з набранням чинності ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року ( далі - Закон № 2453- VI ), що діє на час виникнення спірних правовідносин, збільшився розмір заробітку судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно довідки Територіального управління Державної судової Адміністрації України у Луганській області № 4 від 13.01.2014 року заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці склала за грудень 2013 року - 19488 грн. ( а.с.9).
Згідно ч.4 ст.43 Закону №2863-ХІІ, судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Таким чином, відповідно до Закону №2863-ХІІ щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці напряму було пов'язане з системою оплати праці працюючих суддів.
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права та свободи гарантуються та не можуть бути відмінені при прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони, не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.
Суд враховує те, що позивачка ОСОБА_1 є суддею у відставці, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на основні елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді.
Рішення Конституційного Суду України, що стосуються правових понять інституту судді у відставці, закріпляють поняття щомісячного довічного грошового утримання, принципів незалежності суддів, на що вказане конституційним судом, зокрема, про неможливість відміни та звуження змісту та об'єму статусу суддів; про неможливість звуження досягнутого рівня незалежності суддів; про неможливість диспропорції у матеріальному забезпеченні судів та суддів різних рівнів; про неможливість суттєвої диспропорції у грошовому забезпеченні працюючих суддів та суддів у відставці; про неможливість відміни принципу, як перегляд щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни заробітної плати працюючим суддям, виходячи з її нового розміру.
Щомісячне довічне грошове утримання на відміну від пенсії та інших соціальних виплат для інших громадян має особливий статус, оскільки є невід'ємною частиною гарантії незалежності суддів.
Тільки судді мають право як на пенсію при досягненні визначеного віку, так і на щомісячне довічне грошове утримання коли йдеться про відставку при наявності суддівського стажу. При цьому щомісячне довічне грошове утримання нараховується відповідно від грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2013 року.
Згідно довідки Територіального управління Державної судової Адміністрації України у Луганській області № 4 від 13.01.2014 року заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці за грудень 2013 року становить 19488,0 грн. та складається з:
- окладу - 12180,0 грн.;
- надбавки за вислугу років - 60 % - 7308,0 грн.,
- відсоток довічного утримання 90 % - 17539,20грн.
Зміст вказаної довідки визначає базу для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до вимог ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, має всі необхідні для цього дані, а також, передбачені ст.129 Закону складові грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді та надає відповідачу можливість провести судді у відставці -позивачу ОСОБА_1 відповідні перерахування.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відмови позивачці у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, у зв'язку з тим, що Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного Фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 200/14891 та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не передбачено, оскільки постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 хоча і не передбачений порядок перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, але цією постановою і не заборонено нарахування і здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над відомчими та урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст.138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі встановлених йому відсотків із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а не Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, в якому навіть відсутній порядок перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до діючого законодавства.
Крім того, згідно пп.5 п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань «… організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах, у містах щодо: «… призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці…».
Статтею 129 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду з 01 грудня 2013 року встановлюється у розмірі 12180,0 грн.
Щомісячна доплата за вислугу років виплачується суддям за наявності стажу роботи до 5 років - 15 %, більше 5 років - 20 %, більше 10 років - 30 %, більше 15 років - 40 %, більше 20 років - 50 %, більше 25 років - 60 %, більше 30 років - 70 %, більше 35 років - 80 % посадового окладу.
Оскільки стаж роботи позивачки на посаді судді, яким був визначений розмір виплат за вислугу років та розмір грошового утримання складає на день виходу її у відставку більш 25 років, а пунктом 11 Перехідних положень Закону України « Про судоустрій і статус суддів» № 2453 - VI від 07.07. 2010 року передбачено, що судді, призначенні чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, то надбавка за вислугу років відносно позивачки складатиме 60 %
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачці ОСОБА_1 незаконною.
Суд вважає за необхідне робити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% відповідно до ст. 129 та ч. 3 ст. 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, виходяи з заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 19488 грн. на підставі довідки Територіального управління Державної судової Адміністрації України у Луганській області № 4 від 13.01.2014 року без обмеження щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6,8,9,87,94, 99,122,160,161,162,163,167 КАС України, ст.ст. 22, 58, 126 Конституції України, ст.129, ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в місті Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 грудня 2013 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до ст. 129 та ч. 3 ст. 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, виходячи з заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 19488 грн. на підставі довідки Територіального управління Державної судової Адміністрації України у Луганській області № 4 від 13.01.2014 року без обмеження щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі оголошення судом вступної та резолютивної частини постанови в порядку частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Антрацитівского
міськрайонного суду О. О. Лобарчук