Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/822/14 Головуючий у 1 інстанції: Ретинська Ю.І.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.

суддів: Каракуші К.В.

Глазкової О.Г.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач за кредитним договором від 12 листопада 2007 року отримав кредитні кошти у розмірі 4000 гр. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 30.03.2013 року склалась заборгованість у сумі 26054,32 грн.

У зв'язку з вказаними обставинами, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 26054,32 грн., з яких 7982 грн. 50 коп. - заборгованість за кредитом, 12521 грн. 71 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4071грн. 33 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1228 грн. 78 коп. - штраф (процентна складова) та судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на те, що, заявляючи позов у квітні 2013 року, позивачем пропущено строк позовної давності.

При цьому суд виходив з того, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора почався 30 грудня 2008 року, проте із позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся у квітні 2013 року (а.с.1-3) і відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності (а.с.38).

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія виходячи з наступного.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, за змістом ст.ст. 1054,1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов"язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 12 листопада 2007 року між ЗАТ КБ „Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ „Приватбанк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 4000 грн. встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 3 % в місяць із розрахунку 360 днів. Термін дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки (а.с.3).

При оформленні кредитного договору позичальник був ознайомлений і погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується його підписом на заяві про видачу кредиту(зворот а.с.3).

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

В заяві про відкриття банківського рахунку відповідач зазначив про свою згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою, Тарифами банка складають договір, укладений між ним і банком про надання банківських послуг.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Обґрунтовуючи підставність позову, ПАТ КБ „Приватбанк" посилалось на те, що ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 30 березня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 26054,32 грн., з яких 7982 грн. 50 коп. - заборгованість за кредитом, 12521 грн. 71 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4071грн. 33 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1228 грн. 78 коп. - штраф (процентна складова)

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов"язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку, ототожнивши строк дії картки та строк дії договору та що строк виконання зобов'язання та початок строку позовної давності пов'язані з терміном дії картки.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як передбачено п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін (а.с.125).

За умовами п. 3.1.3 Правил користування платіжною карткою, яка була видана відповідачу із зазначенням строку дії, після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше( до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття карткового рахунку (а.с.11).

Пунктом 6.4 Умов передбачено, що у випадку незгоди зі змінами правил таабо тарифів банку, позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком (у випадку, якщо вона є), в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово проінформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання (зворот а.с.124).

Отже, укладаючи зазначений договір, сторони досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка, як інструмент обслуговування кредиту, продовжується банком на новий строк, якщо раніше не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, тобто момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.

Ніхто із сторін про намір його припинити не заявляв і відповідач, в свою чергу, письмової заяви про закриття картрахунку до банку не подавав.

Таким чином, на підставі умов кредитного договору, строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії картки.

Тарифами про умови кредитування з використанням кредитної карти, які є складовою частиною договору, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за користування кредитними коштами) встановлювався для ОСОБА_3 у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, строк внесення платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с.80), тобто початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту(місяця, дня) невиконання позичальником кожного з них.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за договором від 12.11.2007 року вбачається, що останнє щомісячне нарахування поточної заборгованості за кредитом відбулося 30.12.2008 року. (а.с.55)

Згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня , коли відбулося це порушення.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс 13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За вказаних обставин, початок перебігу позовної давності почався з дня порушення відповідачем погашення щомісячних платежів, останній з яких мав здійснюватися 30.12.2008 року, однак позов до суду пред'явлено лише у квітні 2013 року.

Хоча в обґрунтування правильного висновку щодо пропущення позивачем строку позовної давності суд першої інстанції помилково вважав, що Умови та правила надання банківських послуг є нікчемними, проте суд апеляційної інстанції спираючись на ці Умови та тарифи для використання кредитки «Універсальна», які є невід'ємною частиною кредитного договору, дійшов висновку, що передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування або зміни судового рішення не вбачає, враховуючи, що допущене порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У зв'язку з викладеним, відмова суду у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності є правильною, а відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність зазначеного висновку суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2013 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: