ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 лютого 2014 рокуСправа №827/3189/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Козько М.М,,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Гагарінським РВ УМВС України в м.Севастополі від 24.12.1999 року;
третьої особи - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2 виданий Нахімовським РВ УМВС України в м.Севастополі 25.05.2002 року;
представника відповідача - не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя, третя особа: ОСОБА_2 про визнання розпорядження таким, що втратило силу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя, третя особа: ОСОБА_2 про визнання Розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1914 від 11.12.1997 «Про передачу у спільну часткову власність земельних ділянок, наданих раніше для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд, громадянам України», згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передана у спільну часткову власність земельна ділянка площею 0,0282 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 таким, що втратило силу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване розпорядження не було виконане своєчасно, а на даний час перешкоджає позивачу в реалізації його конституційних прав на отримання земельної ділянки у приватну власність.
У судовому засіданні позивач на задоволенні позовних вимог наполягав, вказував, що він фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання у власність земельної ділянки.
Третя особа просила в позові відмовити з підстав викладених у запереченні (арк.с.45-46).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд враховує, що явка у судове засідання є правом, а не обов'язком учасників процесу, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог гл. 3 КАС України, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач викликався у судове засідання, але в судове засідання не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність за наявними в ній доказами.
Заслухавши доводи сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 2/5 часток жилого будинку АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 3-1260 від 13.11.2010 (арк. с. 26).
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 володіє 3/5 часткою жилого будинку, згідно договору купівлі-продажу № 1-8895 від 22.11.1995 року (арк.с. 9)
Як встановлено з матеріалів справи, Розпорядженням Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1914 від 11.12.1997 «Про передачу у спільну часткову власність земельних ділянок, наданих раніше для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будов, громадянам України», згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передана у спільну часткову власність земельна ділянка площею 0,0282 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку загальною площею 0,0282 га ОСОБА_3 отримані не були, він своєчасно не використав своє право на приватизацію земельної ділянки та в шестимісячний строк, як це було передбачено п. 2.2. вищевказаного розпорядження, не надав у сектор земельної реформи Нахімовського району виконані через відповідні землевпорядні організації технічні матеріали по уточненню в натурі (на місцевості) меж та площ ділянки, в т.ч. з суміжними землекористувачами, тому що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після чого 2/5 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 перейшло у спадщину позивачу, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом № 3-1260 від 13.11.2010.
Згідно з ч.1 ст. 120 Земельного Кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічні положення закріплені ч.1 ст. 377 Цивільного Кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з третьою особою 19.12.2011 року звернулися до СМФ ДП «Центр державного земельного кадастру» з заявою про виконання робіт по встановленню меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (арк.с. 15).
На підставі зазначеної заяви була розроблена технічна документація із землеустрою (арк..с. 11-12).
Як свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (арк. с. 47-48) здійснена реєстрація земельної ділянки.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Згідно положень ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, що діяв на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Враховуючи те, що зазначене розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя № 1914 від 11.12.1997 р. «Про передачу у загальну часткову власність земельних ділянок, наданих раніше для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд, громадянам України ОСОБА_3 та ОСОБА_2», було виконане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Постанова складена та підписана в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 14.02.2014.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.В. Гавура