ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" лютого 2014 р. Справа № 920/1907/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Полубояриній Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
3-ї особи - Гончаров С.А. дов. № 14 від 0.02.2014 року
Соловей П.О. дов. № 10 від 04.02.2014 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області (вх. №262 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 19.12.13 у справі № 920/1907/13
за позовом Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат, с. Таратутино, Сумська область
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Сумська об'єднана державна фінансова інспекція
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс", м. Конотоп, Сумська область
про стягнення 25 440,94 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - Комунальна установа Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс", в якому просив суд стягнути з відповідача 25440,94 грн. безпідставно отриманих коштів.
Рішенням господарського суду Сумської області від 19 грудня 2013 року по справі № 920/1907/13 (суддя Лиховид Б.І.) в позові відмовлено.
Державна фінансова інспекція в Сумській області з даним рішенням не погодилася, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своєї позиції по справі заявник скарги посилається на те, що при проведенні перевірки Державною фінансовою інспекцією було встановлено завищення ТОВ «Ремсервіс» вартості виконаних ремонтних робіт по капітальному ремонту покрівлі приміщень комунальної установи Сумської обласної ради «Краснопільський психоневрологічний інтернат» на загальну суму 25440,94 грн. внаслідок недотримання вимог п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», де зазначено, що за динамічної договірної ціни вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні. Крім того, заявник посилається на порушення п. 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000, згідно з яким незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у розрахунках за виконані роботи безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.
10.02.2014 року відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними заявником доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. При цьому відповідач зазначає, що на замовлення позивача філією ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗОЮ» була проведена експертиза кошторисної частини проектної документації, про що складений позитивний експертний звіт № 19-1749-12/К від 25.10.2012 року. Будь-яких зауважень до кошторисної частини вартості робіт з боку позивача не було, що, на думку відповідача, підтверджує. що ТОВ "Ремсервіс" не перевищив кошторис та не заволодів безпідставно грошовими коштами в сумі 25440,94 грн.
Крім того, відповідач повідомив суд апеляційної інстанції про розгляд справи без участі його представника.
12.02.2014 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує позицію, викладену Державною фінансовою інспекцією, просить оскаржуване рішення скасувати, задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням за № 001210/2 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників Державної фінансової інспекції в Сумській області, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 01.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс" (підрядник) та Комунальною установою Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат (замовник) укладений договір № 0111, відповідно до умов якого підрядник (відповідач) зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту покрівлі приміщень Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат, а замовник (позивач) - оплатити вартість виконаних робіт.
На виконання робіт за договором позивачем надана відповідачу проектна документація.
Матеріали справи свідчать про те, що філією Державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" у Сумській області була проведена експертиза кошторисної частини проектної документації, про що складений позитивний експертний звіт №19-1749-12/К від 25.10.2012 року (а.с 16).
Судом першої інстанції встановлено, що сторонами був підписаний акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року та здійснено розрахунок за договором, що підтверджується копіями платіжних доручень №174 від 22.03.2013р. на суму 93094,51 грн. та №4 від 10.10.2012р. (а.с. 24-25).
Отже, сторони виконали свої зобов'язання за договором.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 6.3.2.1 розділу VI "Сумська об'єднана державна фінансова інспекція" Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Сумській області на ІІ квартал 2013 року, під час проведення ревізію фінансово-господарської діяльності комунальної установи Сумської обласної ради "Краснопільський психоневрологічний інтернат" за період з 01.01.2011р. по 31.05.2013р. було встановлено порушення бюджетно-фінансової дисципліни, про що складено акт від 06.08.2013р. №105-20-02/116.
Так, згідно з актом ревізії від 06.08.2013р. №105-20-02/116, в акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року внесено неправдиві дані по виконаних роботах в сумі 25440,94 грн., чим порушено вимоги ч. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 03.09.2013р. на адресу відповідача було направлено претензію №268 про повернення коштів, зайво сплачених через безпідставне завищення вартості виконаних робіт (а.с.49), яка була залишена відповідачем без задоволення.
Таким чином, позивач вважає, що внаслідок порушення відповідачем п. 3.3.10.1 та п. 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», позивачем було надмірно сплачено на користь відповідача грошові кошти в розмірі 28518,16 грн., та згідно з положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначені грошові кошти ТОВ "Ремсервіс" повинно повернути Комунальній установі Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів у розмірі 25440,94 грн.
Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що наявність договору на виконання робіт та акту прийому-передачі виконаних робіт, що за обсягом і ціною відповідають умовам договору, свідчить про наявність правових підстав для виконання зобов'язання замовника із оплати вартості робіт відповідно до умов договору.
Враховуючи те, що вартість робіт визначена сторонами у кошторисній документації, доказів внесення змін до договору щодо ціни сторонами внесено не було, суд першої інстанції вважав необґрунтованими посилання позивача на порушення відповідачем п.п. 3.3.3.2, 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва».
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 25440,94 грн. безпідставно отриманих коштів через завищення вартості виконаних робіт необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав задоволення позову з огляду на наступне.
Підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між ними договір підряду № 0111 від 01.10.2012 року.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення міститься в приписах статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно п. 5.1 договору сторони передбачили, що ціна договору є дінамічною, яка складає 133529,11 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що вартість виконаних будівельних робіт була узгоджена сторонами в розмірі 133529,11 грн. згідно кошторисної документації, про що свідчать підписані між сторонами довідка про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3, а також затверджений кошторисний розрахунок вартості будівництва (а.с.10-15).
При цьому, господарським судом встановлено, що на замовлення позивача філією ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗОЮ» була проведена експертиза кошторисної частини проектної документації, про що складений позитивний експертний звіт № 19-1749-12/К від 25.10.2012 року. Будь-яких зауважень до кошторисної частини вартості робіт з боку позивача не було.
На підставі вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що факт виконання та обсяги виконаних робіт підрядником підтверджуються, залученим до матеріалів справи актом виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в.
Отже, свої зобов'язання за договорам відповідач виконав в повному обсязі, претензій щодо невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань позивачем заявлено не було.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно позовної заяви предметом позовних вимог є стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів згідно з положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Так, ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Із змісту ст. 1212 ЦК України вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном є також грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач набув кошти від позивача на підставі договору підряду в рахунок оплати виконаних робіт, а відтак, відповідач, в силу ст. 1212 ЦК України не є особою, яка набула спірні грошові кошти без достатньої правової підстави.
Набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої особи в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Таким чином, зобов'язання замовника із оплати виконаних робіт за договором підряду виникає на підставі сукупності правових підстав: договору, в тому числі узгодженого сторонами кошторису, дій відповідача із виконання робіт та прийняття замовником виконаних робіт.
Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 844 Цивільного кодексу України кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
Відповідно до п. 3.3.3.3 Правил визначення вартості будівництва приблизний кошторис (динамічна договірна ціна) встановлюється відкритим і може уточнюватися протягом всього строку будівництва.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, відповідні зміни до договору №0111 від 01.10.2012р. щодо ціни внесені не були.
Таким чином, посилання позивача на п.п. 3.3.3.2, 3.3.12 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д 1.1-1-2000) є безпідставним, адже на правовідносини сторін поширюються загальні положення про договір, зокрема, щодо форми внесення у нього змін (ст. 653 Цивільного кодексу України).
Виходячи з положень ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду за актом, що засвідчує одночасно і виконання робіт підрядником, і їх прийняття.
Оскільки між сторонами у справі укладено договір про оплатне виконання підрядних робіт, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 121-2 ЦК України як безпідставне збагачення.
Також, слід зазначити, що в контексті статті 1 ГПК України та статті 3 ЦК України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, названими статтями встановлено, що позивач має право на подання позову лише в тому разі, коли діями відповідача порушується право чи інтереси безпосередньо позивача, а не взагалі з будь-яких питань, де, як вважає позивач, є порушення норм чинного законодавства.
Отже, для звернення до суду з позовом, заявник повинен обґрунтувати не лише порушення відповідачами положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.
Звертаючись до господарського суду, позивач посилається на обставини відображено уповноваженими особами Державної фінансової інспекції України в акті ревізії від 06.08.2013р. №105-20-02/116.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі акт документальної ревізії фінансово-господарської діяльності, складений Державною фінансовою інспекцією в Сумській області, яким встановлено завищення відповідачем вартості виконаних підрядних робіт за договором підряду № 0111 від 01.10.2012 року, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки згідно ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Отже, довідка органу фінансового контролю чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної фінансової інспекції в Сумській області, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 22 січня 2013 р. у справі № 5006/18/13/2012, яка в силу ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосвують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
У той же час, колегія суддів зазначає, що виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог.
Колегія суддів також зазначає, що доводи апеляційної скарги Державної фінансової інспекції в Сумській області не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а також не мають правових підстав для задоволення викладених в апеляційній скарзі вимог. Тому вимоги заявника, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2013 року у справі № 920/1907/13.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2013 року у справі № 920/1907/13 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 17 лютого 2014 року
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.