КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" лютого 2014 р. Справа№ 911/2753/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Сухового В.Г.
Чорногуза М.Г.
Секретаря судового засідання Ворони В.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Бабич Є.В., дов. б/н від 25.12.2013 року;
від відповідача -1 - Кузьмичов С.Г, дов. б/н від 03.02.2014 року;
від відповідача -2 - не з'явилися.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Зерноград»
на рішення Господарського суду Київської області
від 10.09.2013 року
у справі № 911/2753/13 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю
сільськогосподарської фірми «Зерноград»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа»
про стягнення 944 085,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 911/2753/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Зерноград» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» 212 832,50 грн. заборгованості та 4 256,65 грн. судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Зерноград» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» 422 578,30 грн. відсотків річних, 308 674,88 грн. штрафу та 14 625,06 грн. судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Зерноград» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 911/2753/13 скасувати та винести постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2013 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступній колегії суддів: головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. та призначено до розгляду на 31.10.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року розгляд справи № 911/2753/13 було відкладено на 26.11.2013 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року, змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року справу 911/2753/13 прийнято до свого провадження та призначено на 12.12.2013 року.
26.11.2013 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року, змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Суховий В.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року розгляд справи № 911/2753/13 було відкладено на 09.01.2014 року.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 року, змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 року розгляд справи № 911/2753/13 було відкладено на 23.01.2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року розгляд справи № 911/2753/13 було відкладено на 29.01.2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року розгляд справи № 911/2753/13 було відкладено на 12.02.2014 року.
12.02.2013 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Зерноград» надійшло клопотання в якому воно просить зменшити штрафні санкції.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Зерноград» в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 911/2753/13 скасувати та винести постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та відкладення розгляду справи надсилалась сторонам за адресами вказаними у позовній заяві та апеляційній скарзі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акруа» обізнане про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа», за наявними матеріалами справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
10.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - Продавець, Позивач, ТОВ «Хімагромаркетинг») та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарською фірмою «Данко», у зв'язку зі зміною найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма «Зерноград» (далі - Покупець, Відповідач-1, ТОВ СФ«Зерноград») було укладено договір поставки № АП-07-0002 (далі - Договір поставки).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору поставки продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити засоби захисту рослин, перелік яких зазначений в пункті 1.1., вартість яких на дату укладення договору становить 1 940 722,50 грн. Вартість товару в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому п. 2.2. договору, при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до договору.
Пунктом 1.4. Договору поставки встановлено, що кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1. Договору поставки. За бажанням покупця кількість та асортимент товару може бути збільшені, що оформляється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати. Загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього (п. 1.5. Договору поставки).
Згідно п. 2.1. Договору поставки покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2. Договору поставки, в наступні строки: не пізніше 15.09.2011 року - 291 108,38 грн., не пізніше 15.10.2011 року - 485 180,63 грн., не пізніше 10.11.2011 року - 1 164 433,49 грн., всього - 1 940 722,50 грн.
Як визначено п. 2.6. Договору поставки, оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у п. 2.1. Договору поставки.
Відповідно до п. 3.1. Договору поставки, поставка товару здійснюється в строки, передбачені п. 3.3. Договору поставки, або раніше за заявкою покупця.
Пунктом 3.3. Договору поставки встановлено, що поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ (перевезення до місця призначення за рахунок продавця) у строк до 05.03.2011 року.
Згідно п.п. 3.4., 4.3 Договору поставки, одержання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем у день поставки товару. Одночасно з передачею товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступні документи:
- рахунок на оплату товару;
- податкову накладну;
- видаткову (відвантажувальну) накладну;
- товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.
Відповідно до п.п. 4.4., 4.5 Договору поставки покупець зобов'язаний передати продавцеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару. Підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3. Договору поставки документів.
Пунктом 7.1. Договору поставки встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором.
07.07.2011 року між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ТОВ СФ «Зерноград» було підписано Додатковий договір № АП-07-0002ДС1, відповідно до умов якого сторони домовились доповнити основний договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин (акселератор NPK) на загальну суму 374 088,00 грн., які позивач зобов'язувався поставити до 15.07.2011 року, а відповідач-1 прийняти та не пізніше 10.11.2011 року повністю оплатити.
На виконання умов договору позивачем за період з 12.03.2011 року по 08.07.2011 року було поставлено, а відповідачем-1 прийнято товар на загальну суму 2 129 492,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:
- № АП-07-0005 від 12.03.2011 року на суму 630 696,00 грн.;
- № АП-07-0011 від 16.03.2011 року, на суму 609 150,00 грн.;
- № АП-07-0043 від 29.03.2011 року на суму 495 652,50 грн.;
- № АП-07-0216 від 17.05.2011 року на суму 19 906,00 грн.;
- № АП-07-0364 від 08.07.2011 року на суму 374 088,00 грн.
Для отримання товару відповідачем видано довіреності № 014 від 12.03.2011 року, № 019 від 16.03.2011 року, № 024 від 29.03.2011 року, № 38 від 17.05.2011 року, № 54 від 08.07.2011 року на ім'я директора Любія Андрія Валерійовича.
В кожній накладній та довіреності міститься посилання на договір поставки № АП-07-0002 від 10.02.2011 року. Крім того, найменування, кількість та асортимент товару, зазначені у довіреностях, відповідають кожній видатковій накладній, які в свою чергу відповідають умовам Договору поставки та умовам додаткового договору № АП-07-0002ДС11 від 07.07.2011 року.
07.07.2011 року між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ТОВ СФ «Зерноград» було підписано угоду № АП-07-0002ДС2, відповідно до якої сторони дійшли згоди про повернення відповідачем-1 товару на загальну суму 71 660,00 грн., в зв'язку зі зменшенням потреби.
Згідно з прибутковою накладною (повернення) № АП-07-0016 від 07.07.2011 року відповідачем-1 повернуто, а позивачем прийнято товар на загальну суму 71 660,00 грн.
З огляду на вищезазначене, загальна вартість поставленого позивачем товару за договором поставки становить 2 057 832,50 грн., який відповідач-1 зобов'язувався оплатити до 10.11.2011 року.
Відповідач-1 в порушення умов Договору поставки, розрахувався за отриманий товар частково та з порушенням встановлених договором строків на загальну суму 1 845 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період з 06.12.2011 року по 07.03.2012 року, в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 212 832,50 грн.
07.07.2011 року між ТОВ «Хімагромаректинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» (далі - Поручитель, Відповідач-2, ТОВ «Акруа») було укладено договір поруки № ПР-07-0002 (далі - Договір поруки).
За умовами п. п. 1.1., 2.1. Договору поруки, Відповідач-2 поручився перед Позивачем за виконання обов'язків Відповідача-1 за Договором поставки № АП-07-0002 від 10.02.2011 року, додатковим договором № АП-07-0002ДС1 від 07.07.2011 року та угодою № АП-07-0002ДС2 від 07.07.2011 року.
Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. Договору поруки, у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми основного боргу.
Пунктом 4.3. Договору поруки передбачено, що порука припиняється з припиненням зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор на протязі трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання по договору не звернеться з вимогою до поручителя.
Як вказано вище, заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем за Договором поставки склала 212 832,50 грн.
Враховуючи вищевказане, Позивач виставив Відповідачу-2, як поручителю, вимогу від 25.06.2013 року про сплату заборгованості у сумі 212 832,50 грн., яка була отримана ним 26.06.2013 року, що підтверджується підписом директора Відповідача-2 (а.с. 30). За твердженням Позивача, його вимога була залишена Відповідачем-2 без задоволення.
Вказане стало підставою для звернення Позивача з позовом, в якому останній просить суд стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 заборгованість за Договором поставки у сумі 212 832,50 грн.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів погашення заборгованості в розмірі 212 832,50 грн. суду надано не було.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність заборгованості у Відповідача-1 на користь Позивача 212 832,50 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідач-1 свої зобов'язання за Договором поставки в частині оплати поставленого товару не виконав.
Відповідач-2 вимоги про виконання ним взятих на себе грошових зобов'язань за Договором поруки не виконав також.
Відповідно до п. 4.3. Договору поруки у Відповідача-1, як покупця, та Відповідача-2, як Поручителя, виник солідарний обов'язок щодо сплати заборгованості за поставлений за Договором поставки товар.
Оскільки заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем у сумі 212 832,50 грн., за товар, отриманий на підставі Договору поставки, не погашена, то вимога Позивача про стягнення солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 заборгованості у сумі 212 832,50 грн. підлягає задоволенню.
Враховуючи, що Договором поруки забезпечено лише суму основної заборгованості, Позивачем було заявлено вимоги про стягнення з Відповідача-1 штрафу в розмірі 15% від ціни Договору поставки, що становить 308 674,88 грн., та відсотків річних у сумі 422 578,30 грн.
Стосовно стягнення з Відповідача-1 відсотків річних у сумі 422 578,30 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.5. Договору поставки сторони погодили, що зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з Відповідача-1 40 % річних у сумі 115 227,31 грн., що нараховані за період з 11.11.2011 року по 08.02.2012 року (90 днів) та 96 % річних у сумі 307 350,99 грн., що нараховані за загальний період з 09.02.2012 року по 03.07.2013 року на загальну заборгованість Відповідача-1 за Договором поставки з урахуванням часткових оплат. Загалом позивач просить стягнути 422 578,30 грн. відсотків річних.
Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача 422 578,30 грн. відсотків річних.
Щодо стягнення з Відповідач-1 штрафу в розмірі 15% від ціни Договору поставки, що становить 308 674,88 грн., колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.4. Договору поставки встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 Договору поставки, більш ніж на 30 днів винна особа додатково сплачує іншій стороні за договором штраф у розмірі 15 % від ціни договору.
Відповідно до п. 1.5. Договору поруки ціна договору визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього.
Вище колегією встановлено, що загальна вартість поставленого позивачем товару за договором поставки становить 2 057 832,50 грн., отже, 15 % штрафу складає 308 674,88 грн. (2 057 832,50 * 15%).
Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив розмір штрафу, який стягнув з Відповідача-1, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання останнім.
Відповідач-1 звернувся до суду з клопотанням про зменшення суми штрафу, в обґрунтування клопотання посилався на значне перевищення штрафних санкцій над сумою заборгованості.
Крім того, у судовому засіданні представник Відповідача-1 зазначав, що сума основної заборгованості - 212 832,50 грн., на даний момент частково погашена. Позивач підтвердив, що Відповідачем-1 було частково перераховано суму заборгованості на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг».
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 року № 3-35гс13.
Пунктом 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК).
Пунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Сума основної заборгованості за Договором поставки складає 212 832,50 грн., сума штрафу перевищує основну заборгованість майже в 1,5 рази та складає 308 674,88 грн. Сума річних, яка врегульована договором складає 422 578,30 грн., що перевищує основну заборгованість майже в 2 рази.
Основна заборгованість (212 832,50 грн.) у порівнянні з сумою поставки за Договором підряду (2 057 832,50 грн.) складає близько 10 % суми вказаного договору.
Судова колегія вважає неспіврозмірною суму штрафу та відсотків річних з сумою основної заборгованості.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції користується правами господарського суду першої інстанції та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Таким чином господарський суд може зменшити лише штраф, відсотки річні зменшенню не підлягають, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір неустойки у вигляді штрафу до 30 867,49 грн., тобто стягнути 10 % штрафу від заявленого Позивачем.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 911/2753/13, підлягає зміні в частині стягнення штрафу.
Пунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Зерноград» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 911/2753/13 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Зерноград» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» 308 674,88 грн. штрафу змінити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Зерноград» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» 30 867,49 грн. штрафу.
4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 911/2753/13 залишити без змін.
5. Видачу відповідних наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.
6. Матеріали справи № 911/2753/13 повернути до Господарського суду Київської області.
7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.Г. Суховий
М.Г. Чорногуз
Повний текст рішення складено 18.02.2013 року.