АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
13 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
01.08.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати заповіт, складений ОСОБА_3 26 червня 2010 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі №788, недійсним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що його мати ОСОБА_3, у зв'язку з тяжким захворюванням та наявним психічним розладом у поведінці, на час підписання заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі №788. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відповідно до свідоцтва про шлюб, прізвище ОСОБА_2 після державної реєстрації шлюбу 23.12.2011 р. - ОСОБА_2 (а.с.28 т.2).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначила, що акт посмертної експертизи №735 від 02.08.2012 р. Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, на якому базуються висновки суду, не містить інформації про перебіг та початковий момент захворювання заповідача, останній викликає сумніви у його правильності та суперечить іншим матеріалам справи. Крім цього, вказаний акт не містить жодного переліку документів чи/або об'єктів, які були враховані чи/або прийняті експертами до уваги при проведенні експертизи, експертами не досліджувався акт (експертиза причин смерті) ОСОБА_3
Крім цього, суд першої інстанції не звернув уваги та не дав належної правової оцінки тому факту, що заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який перевірив дієздатність ОСОБА_3, остання власноручно його підписала.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали даної справи, матеріали цивільної справи №2-648/11, амбулаторні картки за №1562, б/н,б/н н а ім'я ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 22.06.2010 р. заповіла ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8 т.1).
Ухвалюючи заочне рішення про визнання вказаного заповіту недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що заповідач на момент складання та підписання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
В основу свого рішення суд поклав висновок посмертної експертизи №735 від 02.08.2012 р. Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_3 на момент складання заповіту страждала на хронічний, маячний розлад, ускладнений вираженою астенією соматогенно обумовленою (рак стравоходу) (шифр по МКХ -10 F22.8). ОСОБА_3 на момент підписання заповіту за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду з таких підстав.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вбачається з тексту заповіту, його було складено 22.06.2010 р. зі слів ОСОБА_3, до підписання заповіт прочитаний уголос заповідачем і власноручно підписаний нею в присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який його посвідчив. Перед підписанням заповіту дієздатність заповідача перевірено. На прохання заповідача заповіт підписаний за місцем її проживання: АДРЕСА_2, у зв'язку з хворобою (а.с. 217 т.1).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та приватний нотаріус ОСОБА_5 охарактеризували ОСОБА_3 як адекватну, нормальну людину, без психічних розладів.
Свідок ОСОБА_9, єдиний свідок по справі з вищою медичною освітою, оглядаючи ОСОБА_3 за одну добу до складання заповіту, охарактеризувала її як хвору людину з соматичною патологією, без розладів психіки та розладів свідомості, яка логічно відповідала на її запитання.
Відповідно до амбулаторних карток з районної поліклініки за №№1562, б/н, ОСОБА_3 у продовж свого життя страждала на вегето-судинну дистонію, остеохондроз із вторинним радікулярним синдромом, хронічний гастродуоденіт,бронхіт, нейроциркулярну дистонію. Згідно довідки з Київської міської психоневрологічної лікарні №2 диспансерного відділення ОСОБА_3 на обліку у лікаря психіатра не перебувала.
Вказані докази свідчать про те, що ОСОБА_3 за свого життя за медичною допомогою до лікарів психіатрів не зверталась, на обліку у лікаря психіатра не перебувала, будь-які діагнози розладів психіки та поведінки їй не встановлювались.
Згідно довідки №21 від 12.01.2011 р. Київської міської онкологічної лікарні, ОСОБА_3 перебувала на обстеженні в поліклініці. 23.02.2010 р., за добу до складання заповіту, вона була оглянута абдомінальним хірургом, який не вказував на наявність в неї будь-яких психічних розладів, консультацію лікаря психіатра їй не призначав.
Через дві доби після складання заповіту ОСОБА_3 знову була оглянута лікарем, який вказуючи на її тяжкий стан, не описує в неї будь-яких психічних розладів, або розладів свідомості.
Оскільки в медичній документації на ім'я ОСОБА_3 відсутні будь-які дані про наявність в неї психічних розладів, які б позбавляли її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент підписання заповіту, покази допитаного в якості свідка лікаря, який особисто оглядав ОСОБА_3 за одну добу до складання заповіту та не знайшов у неї будь-яких психічних розладів, були досліджені але не прийняті до уваги експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, а також у зв'язку з клопотанням відповідача, судом апеляційної інстанції було допитано експерта ОСОБА_10, яка брала участь в складі експертної комісії при складанні акту посмертної експертизи.
Експерт ОСОБА_10 пояснила, що діагноз «Хронічний маячний розлад» та як наслідок ствердження, що ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними на момент складання заповіту, базується на показах свідків. В матеріалах справи відсутні інші дані, які б свідчили про те, що остання страждала будь-якими психічними захворюваннями.
Разом з тим, покази допитаних в судовому засіданні свідків були суперечливими.
У зв'язку з тим, що сукупність зібраних по справі доказів давали підстави для сумніву у правильності висновку експертів щодо наявності на момент складення заповіту у ОСОБА_3 психічних та поведінкових розладів, які б впливали на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за клопотанням відповідача колегією суддів призначено по справі повторну судово-психіатричну експертизу.
Відповідно до акту повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, проведеної судово-психіатричною експертною комісією Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України 02.12.2013 р., на момент складання заповіту 22 червня 2010 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, виявляла ознаки «Органічного астенічного розладу» (F06-6 за МКХ -10). ОСОБА_3 на момент підписання заповіту усвідомлювала значення своїх дій та могла ними керувати ( а.с. 169-174 т.2).
Вказаний висновок експертизи повністю узгоджується з сукупністю досліджених по справі доказів.
Так, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 свідчили про нормальну, адекватну поведінку та психічний стан заповідача на час складання заповіту.
Покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що у поведінці ОСОБА_3 останнім часом відбулися зміни, вона стала замкненою, похмурою, перестала спілкуватись, скаржилась на мокриць під лінолеумом (після демонтажу лінолеуму скарги припинились), не містять ознак наявності психічних розладів.
Відповідно до оцінки вказаних показів членами експертної комісії Українського НДІ соціальної та судової психіатрії та наркології МОЗ України, такі покази свідчать скоріш про зміну реагування тяжко хворої людини з усвідомленням наслідків свого онкологічного захворювання.
Показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про психічну неадекватність ОСОБА_3 вказана експертна комісія вважала настільки різнорідними, що вони не укладаються в клінічну картину та закономірності розвитку і перебігу жодного психічного захворювання.
Експертами Українського НДІ соціальної та судової психіатрії та наркології МОЗ України проаналізовано пояснення свідків в частині психічного стану заповідача, критично оцінено частину з них, акт повторної експертизи підготовлений та оформлений відповідно до встановлених вимог, а тому у колегії суддів не має підстав для його відхилення та врахування висновку попередньої експертизи.
Заперечення позивача з приводу проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи двома експертами з істотно нижчим рівнем кваліфікації та науковою установою, головною функцією якої є проведення наукових досліджень, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Висновок повторної експертизи ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному експертному дослідженні.
Повторну посмертну судово-психіатричну експертизу провела судово-психіатрична комісія у складі : голови Олійник О.П., кандидата медичних наук, провідного наукового співробітника відділу комплексної судово-психіатричної експертизи, лікаря судово-психіатричного експерта вищої кваліфікаційної категорії, ІІ кваліфікаційного класу, експертний стаж роботи 10 років; лікаря - доповідача Шум С.С., кандидата медичних наук, судово-всихіатричного експерта спеціаліста, ІVкваліфікаційного класу , експертний стаж 5 років, що свідчить про її високий рівень кваліфікації.
Крім цього, як зазначено в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», судом не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.
При вирішенні питання щодо усвідомлення заповідачем на час підписання заповіту своїх дій, якими вона фактично позбавляла свого сина - позивача по справі, права на успадкування належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, колегія суддів враховує й наступні обставини.
У жовтні 2002 року Дарницьким районним судом м. Києва розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину приватизованої квартири АДРЕСА_2 (а.с. 36 цивільної справи №2-648/11).
В листопаді 2005 року Дарницьким районним судом м. Києва розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування вищевказаною квартирою (а.с. 37 цивільної справи №2-648/11).
У вересні 2006 року Дарницьким районним судом м. Києва розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування у тимчасове користування свідоцтва про право на приватизацію житла (а.с. 38-39 цивільної справи №2-648/11).
Після смерті матері, позивач звернувся до нотаріальної контори з завою про прийняття спадщини - Ѕ частини квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до договору - замовлення №3.23075.3, організацією та проведенням поховання ОСОБА_3 займалась саме ОСОБА_2 (а.с. 33-35 цивільної справи №2-648/11).
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що волевиявлення померлої, яке була виражена в оспорюваному заповіті, було вільним та відповідало її внутрішній волі.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/11/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Вовк С.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.