Провадження № 11/792/341/13

Справа № 2218/18485/2012 Головуючий в 1-й інстанції Данькова Світлана Олександрівна

Категорія: Доповідач Задворний О. Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Задворного О.Л.,

суддів Латюка П.Я., Вітюк І.В.,

прокурора Павлишина В.І.,

потерпілого ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 вересня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1), громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого:

- 20.06.2002 року Хмельницьким міським судом за ст.ст. 185 ч.3, 69, 75, 104 КК України на 2 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік;

- 26.04.2005 року Хмельницьким міськрайонним судом за ст.ст. 186 ч.2,

185 ч.3, 15, 185 ч. 3, 69, 70 КК України на 3 роки та 3 місяці позбавлення волі. Звільненого з місць позбавлення волі по закінченню строку відбування покарання 12 грудня 2007 року, -

засуджено: за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця (АДРЕСА_2), українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, перебуваючого у цивільному шлюбі, на утриманні малолітня дитина, раніше не судимого,-

засуджено: за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Обоє засуджених утримуються під вартою.

Строк відбування покарання постановлено рахувати обом засудженим з 06 вересня 2013 року, зарахувавши в строк покарання ОСОБА_4 час тримання під вартою з 08 серпня по 10 серпня 2012 року, з 28 лютого по 5 вересня 2013 року включно, ОСОБА_2 - з 08 серпня по 10 серпня 2012 року включно.

Питання про речові докази вирішено на підставі ст. 81 КПК України 1960 року.

За вироком місцевого суду ОСОБА_4 та ОСОБА_2 приблизно о 16 год. 30 хв. 07 серпня 2012 року, в стані алкогольного сп'яніння, після попередньої домовленості між собою, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1, з яким вони разом розпивали спиртні напої, проходячи із ним біля автомобільних гаражів, що поблизу будинку № 8/1 по вул. Інститутська м. Хмельницького, здійснили на потерпілого ОСОБА_1 напад, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Один з них каменем вдарив ОСОБА_1 у потилицю голови, від чого останній впав на землю. Після цього відкрито заволоділи належними потерпілому мобільним телефоном «Нокіа» вартістю 150 гривень із сім-картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 25 гривень, двома картками «Приватбанку», на одній з яких було 20 гривень, а на іншій 300 гривень, а також грошима в сумі 70 гривень. Потім ОСОБА_4 почав наносити ОСОБА_1 удари кулаками в область грудей та інші частини тіла, вимагаючи пін-код від карток «Приватбанку».

Злочинними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 було завдано матеріального збитку на загальну суму 565 гривень.

В своїй апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок стосовно засудженого ОСОБА_2 змінити і пом'якшити останньому покарання, застосувавши ст.75 КК України із встановленням іспитового строку 3 роки.

Зазначає, що суд при обранні міри покарання ОСОБА_2 врахував лише те, що останній раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину та мотивував призначення покарання у вигляді позбавлення волі лише тим, що засуджений не визнав свою вину у вчиненні злочину.

потерпілим було заявлено про відсутність будь-яких претензій до засуджених та прохання не позбавляти їх волі.

Суд належним чином не врахував те, що ОСОБА_2 є соціально адаптованою людиною, вчинив злочин вперше, з'являвся на всі виклики органів досудового слідства та суду, приймав участь в усіх судових засіданнях. І тому його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

В своїх запереченнях на апеляцію засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду стосовно ОСОБА_2 змінити і пом'якшити останньому покарання, а стосовно нього вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення: захисника ОСОБА_3 в підтримку поданої апеляції з посиланням на зазначені в ній доводи; засудженого ОСОБА_2, також в дебатах і останньому слові, який просить пом'якшити йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України з підстав, вказаних в апеляції його захисника; прокурора про законність та обгрунтованість вироку; потерпілого ОСОБА_1, який просив задоволити апеляцію захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, досудове розслідування, з'ясування обставин та перевірка їх доказами у справі проведено з дотриманням вимог КПК України 1960 року і таких порушень зазначеного закону, які були б істотними та тягли за собою скасування вироку, не допущено. А висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_2 у грабежі, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб при зазначених у вироку обставинах ґрунтується на зібраних у справі та досліджених у судових засіданнях доказах і не оспорюється в апеляції, як не оспорюється апелянтом і правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При цьому суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 раніше не судимий, повністю відшкодував завдану шкоду, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив грабіж у стані алкогольного сп'яніння та фактично не визнав вину у його скоєнні, підстав для застосування ст. 75 КК України не вбачається.

За таких обставин колегія суддів не може погодитись з твердженням захисника в апеляції про призначення ОСОБА_2 явно несправедливого покарання внаслідок його суворості.

Перевіряючи справу в повному обсягу колегія суддів встановила, що вироком Хмельницького міського суду від 20.06.2002 року ОСОБА_4 було засуджено за ст.ст. 185 ч. 3, 69, 75, 104 КК України на 2 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік.

Відповідно до п. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

А оскільки ОСОБА_4 протягом встановленого іспитового строку нового злочину не скоював і в порядку ч. 2 ст. 78 КК України судом не направлявся в місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання, то вищезгадана судимість погашена.

Виходячи з наведеного та керуючись п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

ухвалила:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

В порядку ст. 365 КПК України 1960 року з вступної частини вироку виключити дані про судимість ОСОБА_4 за вироком Хмельницького міського суду від 20.06.2002 року.

В решті цей вирок стосовно ОСОБА_4 залишити без змін.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області О.Л.Задворний