Провадження № 11кп/792/170/13 року Головуючий в 1-й інстанції
Справа № 688/1221/13-к Стаднічук Н.Л.
Категорія: ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач Задворний О.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді Задворного О.Л.,
суддів Вітюк І.В., Латюка П.Я.,
з участю:
секретаря судового
засідання Купельської Н.П.,
прокурора Лугового О.П.,
обвинуваченого ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 04 липня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, судимого 20.11.2012 року Бородянським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,-
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України остаточно на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Шепетівської районної лікарні витрати на лікування ОСОБА_6 в сумі 1416 грн. 38 коп.
Запобіжний захід ОСОБА_3 місцевим судом не обирався.
За вироком місцевого суду обвинувачений ОСОБА_3, в стані алкогольного сп'яніння, близько 18 год. 02 січня 2013 року на кухні будинку АДРЕСА_1, що належить його родині, під час конфлікту з власною бабусею ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, інвалідом першої групи, із помсти за те, що остання не мала можливості надати йому кошти для придбання спиртного, умисно завдав їй чисельні удари кулаками в обличчя та по тілу. А потім схопив потерпілу ОСОБА_6 за ліву руку та умисно вивернув в сторону. Внаслідок таких дій обвинуваченого потерпілій були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Захисник ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить вирок місцевого суду скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_3 виправдати. Зазначає, що вина його підзахисного в судовому засіданні не доведена, оскільки відсутні очевидці події. А призначене ОСОБА_3 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину через свою суворість.
Крім того, вважає, що призначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків, суд не обґрунтував часткове приєднання саме 2 років 6 місяців позбавлення волі за попереднім вироком, хоча ОСОБА_3 було засуджено на менший термін позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи: захисника ОСОБА_4 про необхідність скасування вироку стосовно ОСОБА_3 із закриттям провадження у справі з підстав, зазначених в апеляційній скарзі і про безпідставність задоволення позову прокурора Шепетівської міжрайпрокуратури про стягнення витрат на лікування потерпілої; ОСОБА_3 в підтримку апеляційної скарги свого захисника; прокурора про законність та обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесного ушкодження за наведених у вироку обставин відповідає матеріалам кримінального провадження і ґрунтується на зібраних у ньому та досліджених у судових засіданнях доказах.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд розглянув кримінальне провадження необ'єктивно і ОСОБА_3 потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості не спричиняв, безпідставні.
Ці заперечення проти звинувачення детально розглядались місцевим судом та спростовані слідуючими доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_7 показала, що коли близько 18 год. 02 січня 2013 року її син ОСОБА_3 повернувся додому п'яним, вона втекла до сусідки ОСОБА_8, оскільки в такому стані син постійно її бив і вона змушена була тікати з дому та переховуватись у сусідів.
Через деякий час їй повідомили, що її матір ОСОБА_6 лежить побита в домі сусідки ОСОБА_9 Прийшовши додому до останньої, вона побачила побиту ОСОБА_6, яку доставили в лікарню і там мати розповіла, що її побив онук ОСОБА_3 При цьому він наносив їй удари кулаками в голову, груди, вивертав руку, вимагаючи гроші. Потім забрав у ОСОБА_6 гроші та втік.
Свідок ОСОБА_8 показала, що коли вона зайшла до сусідки ОСОБА_9, то побачила побиту ОСОБА_6, яка розповіла про побиття її онуком ОСОБА_3, який вимагав у неї гроші.
З показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що коли вона в лікарні навідала свою матір ОСОБА_6, остання розповіла, що її побив онук ОСОБА_3, вимагаючи гроші. Раніше ОСОБА_3 також бив свою бабусю, а також матір, оскільки в стані сп'яніння не контролює себе і може зробити все, що завгодно.
Згідно лікарського свідоцтва № 183 потерпіла ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в Шепетівській ЦРЛ від захворювання - аневризми з тромбозом дуги аорти.
(а. с. 26)
За висновком судово-медичної експертизи при дослідженні трупа ОСОБА_6 були виявлені середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому нижньої третини ліктєвої кістки передпліччя із синцем на задній поверхні лівого передпліччя; синця навколо правого ока з переходом на спинку носа; садна на шкірі нижньої повіки правого ока; струсу головного мозку, які могли виникнути від дії тупих твердих предметів 02 січня 2013 року і в причинному зв'язку з настанням смерті не знаходяться.
( а. с. 47-49)
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що він дійсно ввечері 02 січня 2013 року перебував вдома зі своєю бабусею ОСОБА_6, але ніяких тілесних ушкоджень останній не спричиняв.
Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи обвинувачений ОСОБА_3 на момент інкримінованого йому діяння 02 січня 2013 року виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Виявляє такі і на теперішній час.
Проте це не позбавляло та не позбавляє його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
(а. с. 112-114)
Відповідно до ч. 5 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.
Оскільки потерпіла через 5 днів після побиття обвинуваченим померла, у зв'язку з чим була втрачена можливість допитати її під час судового провадження, суд обґрунтовано взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 і підстав сумніватися в їх достовірності у колегії суддів немає.
Уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненому злочині.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковані правильно, а покарання за цим кримінальним законом призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
В ч. 1 ст. 71 КПК України виписано, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Вироком Бородянського районного суду Київської області від 20 листопада 2012 року ОСОБА_3 був засуджений за ст.ст. 185 ч. 3, 75 КК України на 4 роки позбавлення волі із звільненням від покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки. І до строку покарання йому було зараховано час попереднього ув'язнення з 24 липня по 20 листопада 2012 року.
Таким чином ОСОБА_3 за цим вироком не відбув 3 роки 8 місяців і 4 дні позбавлення волі.
(а. с. 34)
За таких обставин Шепетівський міськрайонний суд правомірно до покарання, призначеного за новим вироком, частково (2 роки і 6 місяців позбавлення волі) приєднав невідбуту частину покарання за вироком Бородянського райсуду.
Згідно із п. 12 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан та матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність, або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом.
Ці положення виписані і в ч. 3 ст. 128 КПК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор Шепетівської міжрайонної прокуратури пред'явив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення 1416 грн. 38 коп. на користь Шепетівської центральної районної лікарні витрат на лікування ОСОБА_6
(а. с. 6-7)
В своєму рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний суд України зазначив, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
І прокурор або його заступник повинен обґрунтувати в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, що прокурором Шепетівської міжрайонної прокуратури не було зроблено.
Наведене свідчить, що прокурор не мав правових підстав подавати цивільний позов в інтересах Шепетівської центральної районної лікарні, яка є закладом комунальної власності і фінансується з відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом цим вироком не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
А згідно п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
За таких обставин місцевий суд повинен був позовну заяву прокурора про стягнення з ОСОБА_3 витрат на лікування потерпілої залишити без розгляду, а не розглядати її по суті.
Тому вирок суду в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2013 року обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід - тримання під вартою і оголошено його розшук.
31 жовтня 2013 року ОСОБА_3 був затриманий Шепетівським МВ УМВСУ в Хмельницькій області та поміщений до Хмельницького слідчого ізолятора.
Тому строк відбування покарання йому слід рахувати із зазначеного часу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419, 424, 426 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.
В порядку ст. 404 КПК України вирок Шепетівського міськрайонного суду від 04 липня 2013 року стосовно ОСОБА_3 в частині задоволення цивільного позову прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_6 в сумі 1416 грн. 38 коп. скасувати.
Позовну заяву прокурора Шепетівської міжрайонної прокуратури про стягнення з ОСОБА_3 1416 грн. 38 коп. на користь Шепетівської центральної районної лікарні витрат на лікування потерпілої ОСОБА_6 залишити без розгляду.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 31 жовтня 2013 року з моменту його фактичного затримання.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим ОСОБА_3 який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: