ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
м. Сімферополь
09 грудня 2013 р. (10:55) Справа №801/10520/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАНАВАШРАМ"
до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк»
про зняття арешту
за участю:
від позивача - представник Соловьов О.О.
від відповідача - представник Морозов О.С.
третя особа не з'явилася
Обставини справи: ТОВ «Пранавашрам» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції та просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції від 4622 від 14.11.2012р. про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та просить зняти арешт з даної квартири.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1 була придбана позивачем у ОСОБА_3 і перебувала у власності позивача на час прийняття оскаржуваної постанови. Позивач не є стороною (боржником) виконавчого провадження, отже вважає накладення арешту на квартиру неправомірним.
Відповідач не заперечував щодо позовних вимог, просив розглянути справи за наявними в ній матеріалами.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином, надала письмові пояснення з яких вбачається, що вказана вище квартира була предметом договору іпотеки, укладеним між банком та ОСОБА_3, який припинив свою дію з укладанням договору про розірвання договору іпотеки 08.11.2011р., після чого нотаріусом були вилучені відомості про обтяження даного майна з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Про те, що вказана квартира не є предметом забезпечення і у банка відсутні підстави для звернення стягнення на цю квартиру, банк повідомив Відділ державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції.
Вивчивши обставини справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
09.09.2010р. Ялтинський міський суд АР Крим видав виконавчий лист по справі №2-3407/2010, згідно до якого стягується солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Морський транспортний банк» заборгованість за кредитним договором №166/S від 01.07.2008р. в розмірі 1794669,12грн.
У виконавчому листі також вказано звернути стягнення на предмет іпотеки: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору дарування квартири від 12.03.2008р.
Заступником начальника відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Пилипенко О.Ю. 05.11.2012р. було відкрито виконавче провадження ВП №35005341 з виконання виконавчого листа №2-3407/2010 виданого 09.09.2010р. Ялтинським міським судом. Стягувачем у виконавчому провадженні є ВАТ «Морський транспортний банк», а боржником ОСОБА_3.
Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Пилипенко О.Ю. від 05.11.2012р. замінено найменування стягувана ВАТ «Морський транспортний банк» на ПАТ «Марфін Банк».
31.01.2013р. в рамках виконавчого провадження ВП №35005341 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Пилипенко О.Ю. складений акт опису й арешту майна, що належить боржнику, а саме квартири №1, загальною площею 79,5 кв.м., житловою площею 60,4 кв.м., яка складається з двох житлових кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Пилипенко О.Ю. від 14.11.2012р., прийнятої у рамках виконавчого провадження ВП №35005341, накладено арешт на житловий будинок загальною площею 145,9 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,5 кв.м., житловою площею 60,4 кв.м., яка складається з двох житлових кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У постанові про накладення арешту 14.11.2012р. встановлено, що вказане майно належить на праві власності боржнику ОСОБА_3
Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 ст. 57 вказаного Закону встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно до ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
З вказаних норм вбачається, що накладення арешту можливо на майно, що належить боржнику, тобто особі, яка визначена виконавчим документом.
Пунктом 1 ч.1 ст. 346 ЦК України встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Частиною 2 ст. 331 ЦК України встановлено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
9 листопада 2011р. між ОСОБА_3 та ТОВ «Пранавашрам» був укладений договір купівлі - продажу (реєстровий №1302), за яким ТОВ «Пранавашрам» придбав у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Вказаний договір посвідчено нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_6 09.11.2011р.
З витягу з Державного реєстру правочинів виданого 09.11.2011р. (а.с.10) вбачається, що вказаний правочин за вказаним договором був зареєстрований у державному реєстрі 09.11.2011р.
Згідно до витягу про державну реєстрацію прав, виданого 02.04.2012р. Комунальним підприємством Алупкінської міської Ради «Алупкінське бюро технічної інвентаризації», право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі договору купівлі - продажу від 09.11.2011р. №1302 за ТОВ «Пранавашрам» на підставі рішення прийнятого 02.04.2012р.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень виданого 29.11.2013р. вбачається, що державна реєстрація за позивачем права власності на вказану квартиру відбулася 02.04.2012р., а також зареєстровано на час видачі витягу.
Таким чином з 02.04.2012р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 з 02.04.2012р. не належить боржнику ОСОБА_3, а належить позивачу, який не є боржником по вказаному виконавчому провадженню.
Згідно договору від 08.11.2011р. реєстровий №1287, що посвідчений нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_6, розірвано договір іпотеки реєстровий №2375 від 01.07.2008р., укладений між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ПАТ «Марфін Банк» (іпотекодержатель), предметом якого була квартира квартиру АДРЕСА_1. Також сторони у договорі від 08.11.2011р. дійшли згоди про припинення заборони на відчуження вказаної квартири.
У матеріалах справи відсутні, а відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надані, належні докази наявності підстав, за яких зазначена квартира не могла бути придбана у власність позивачем за договором від 9 листопада 2011р.
Постанова про накладення арешту на майно була прийнята відповідачем після переходу права власності до позивача.
Відповідач прийняв постанову про накладення арешту на майно не переконавшись, чи дійсно вказана вище квартира належить боржнику на праві власності і чи дійсно на неї може бути накладений арешт.
Вказане свідчить, що відповідач не мав встановлених законом підстав приймати постанову про накладення арешту на майно, що належить на праві власності позивачу, який не є боржником за виконавчим провадженням.
Таким чином, постанова про накладення арешту є такою, що прийнята з порушенням підстав та порядку встановленим Законом України «Про виконавче провадження», отже є протиправною та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного позовні вимоги в частині визнання постанови відповідача протиправною та її скасування підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині зняття арешту з даної квартири задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають способу захисту прав, що встановлений нормами ст. 105 КАС України та повноваженням суду встановленим ст. 162 КАС України.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 16.12.2013р.
Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції від 4622 від 14.11.2012р. по виконавчому провадженню №35005341, в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пранавашрам» 68,82грн.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маргарітов М.В.