Справа №486/1166/13-ц 11.02.2014 11.02.2014 11.02.2014

Провадження №22-ц/784/327/14

Справа № 22-ц/784/327/14 Головуючий першої інстанції: Волкова О.І.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Бакуті Т.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 листопада 2013 року, ухваленого за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позивач вказував, що 22 березня 2005 року сторонами укладено кредитний договір №NKUCGK06150400, за яким відповідач отримав від банку кредит у розмірі 3875 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном його повернення 22 березня 2015 року. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався сплачувати щомісячні платежі, що складаються із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати. В порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 18 березня 2013 року утворилась заборгованість в загальній сумі 2521,91 доларів США, що по курсу НБУ станом на 18 березня 2013 року складає 20150грн. 06 коп.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 08 квітня 2005 року сторонами був укладений договір іпотеки №NKUCGK06150400, за яким відповідач (іпотекодавець) надав позивачу (іпотекодердателю) в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 37,4 кв.м. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просив, в рахунок погашення вищевказаної заборгованості за кредитним договором: звернути стягнення на квартиру, що є предметом іпотеки, шляхом її продажу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладанням договору купівлі - продажу будь яким способом з іншою особою - покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмет іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у зазначеній квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 листопада 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що 22 березня 2005 року сторонами укладено кредитний договір №NKUCGK06150400, за яким відповідач отримав від банку кредит у розмірі 3875 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном його повернення 22 березня 2015 року. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався сплачувати щомісячні платежі, що складаються із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати (а.с.20-22).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 08 квітня 2005 року сторонами був укладений договір іпотеки №NKUCGK06150400, за яким відповідач (іпотекодавець) надав позивачу (іпотекодердателю) в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 37,4 кв.м., що належить на праві власн6ості ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22 березня 2005 р. (а.с. 23-26).

Згідно з вимогами ст.ст. 1049, 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитодавець свої зобов'язання виконав повністю та видав позичальнику обумовлену договорами суму.

Проте, у порушення умов договорів та наведених положень закону ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином, сплачуючи передбачені договором платежі не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків.

Визначаючи розмір заборгованості суд вірно зазначив, що відповідно до наданих розрахунків банку станом на 18 березня 2013 року становить 2521,91 доларів США, що еквівалентно 20150грн. 06 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 1794,45 доларів CША, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 453,14 доларів США, заборгованості за комісією в сумі 81,32 доларів США, пені у сумі 193 доларів США (а.с.8-14).

Вказаний розмір заборгованості відповідач не заперечував.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно до ст.589 ЦК України та ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

За таких обставин, враховуючи, що оскільки ОСОБА_2 не виконує належним чином умови укладеного з позивачем кредитного договору, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно, суд помилково послався на те, що позивач не виконав вимоги ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», оскільки в матеріалах справі відсутні докази отримання відповідачем письмової вимоги Банку про усунення порушення, і не звернув уваги на те, що згідно з ч.2 вказаної статті положення ч.1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

Також колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо неспівмірності вартості іпотечного майна та розміром заборгованості відповідача за кредитним договором.

Так, п.10 іпотечного договору сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 26470грн. Докази іншої вартості цього майна у матеріалах справи відсутні. Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 18 березня 2013 року становить 20150грн. 06 коп. Отже, вартість предмета іпотеки є співмірною із розміром кредитної заборгованості.

Тому підстав вважати, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» передчасно звернувся із позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки немає.

За такого вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладанням договору купівлі - продажу будь яким способом з іншою особою - покупцем за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид квартир, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, в рахунок погашення вищевказаної заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Між тим, вимога Банку про надання йому права на отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмет іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки - не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає фактичним умовам укладеного сторонами іпотечного договору та вимогам ст.39 Закону України «Про іпотеку», яка не передбачає зазначення у рішенні суду вказаного кола повноважень позивача при реалізації іпотечного майна.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення - про часткове задоволенні вказаних позовних вимог.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", згідно з ч. 4 ст.9, ст. 109 ЖК України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем письмової вимоги іпотекодержателя про необхідність звільнення квартири, що є предметом іпотеки. Отже, позивачем недотримано визначеного законом порядку, а тому висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача є вірним.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду в цій частині є безпідставними.

Відповідно до ст. Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 як інвалід ІІ групи звільнений від сплати судового збору

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 листопада 2013 року в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №NKUCGK06150400 від 22 березня 2005 року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (яке згодом було перейменовано у публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2, що станом на 18 березня 2013 року становить 2521,91 доларів США, що еквівалентно 20150грн. 06 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 1794,45 доларів CША, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 453,14 доларів США, заборгованості за комісією в сумі 81,32 доларів США, пені у сумі 193 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом її продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" з укладанням договору купівлі - продажу будь яким способом з іншою особою - покупцем за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид квартир, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді