Справа № 107/11676/13-ц
провадження №2/107/381/14 р.
Заочне Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2014 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Захарової К.П.
при секретарі - Дружиніної К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,
В С Т А Н О В И В :
Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючі свої вимоги тим, що відповідачі є споживачами теплової енергії, яку постачає позивач, однак оплату за послуги теплопостачання здійснюють не в повному обсязі, у результаті чого за період 01.10.2010 року по 01.07.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 5929 грн. 10 коп.
З наведених підстав позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 5929 грн. 10 коп.
Представник позивача, будучі належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи у судове засідання на з'явився, надіслав до суду заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі, будучі належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, заперечень на позов не подали, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.
При таких обставинах, приймаючи до уваги згоду позивача, суд вважає за можливе, керуючись вимогами ст. 224 ЦПК України розглянути справу у заочному порядку на підставі доказів, наявних у справі.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОП «Кримтеплокомуненерго» діє на підставі ліцензії національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №597479 (а.с.12-14).
Згідно із постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1854 від 14.12.2010 року у м. Керчі затверджено тарифи для населення, також дані тарифи були опубліковані у засобах масової інформації (а.с.36-37).
Як було встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 дійсно проживають у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується відповіддю ВГРІФО (а.с.15-16).
З розрахунку заборгованості за теплопостачання у період з 01.10.2010 року по 01.07.2013 року вбачається, що у відповідачів наявна заборгованість за спожиту теплову енергію (а.с.5).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005, № 630 (далі - Правила), централізованим опаленням визначена послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, зокрема й щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (частина 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством (частина 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" у редакції від 09 липня 2010 року).
Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, до відання виконавчих органів міських рад, відноситься встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; при встановленні тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями (частина 4 статті 20 Закону України "Про теплопостачання", підпункт 2 пункту "а" частини 1 статті 28 закону України "Про місцеве самоврядування", пункт 2 частини 1 статті 7 та частина 3 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно із постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1722 від 14.12.2010 року у м. Керчі затверджено тарифи для населення, також дані тарифи були опубліковані у засобах масової інформації (а.с.21-22).
Обов'язок особи з належного виконання зобов'язань відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства встановлено статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Як передбачено статтями 67, 68, 162 Житлового кодексу Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно ст.ст. 67,68 Житлового кодексу України та п.п.5,3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані щомісячно проводити оплату комунальних послуг, до яких відноситься також і централізоване теплопостачання.
Застосовуючи вимоги ст. 60 ЦПК України, якими встановлено, що "Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.".
Однак, суд вважає основаними на законі вимоги позивача щодо застосування до правовідносин сторін норм ч. 2 ст. 625 ЦК України про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційного збільшення сумі боргу.
Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України "Про житлово-комунальні послуги". Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 цього Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.
Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Правові наслідки прострочення боржника виконання грошового зобов'язання, сплата пені та - на вимогу виконавця - суми втрат від інфляції та трьох процентів річних, з урахуванням зазначених норм матеріального права, визначені сторонами і в укладеному ними договорі. (вказана позиція наведена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 червня 2012 року справа № 6 -68 цс12)
Керуючись ст. 3, 4,8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224 - 226 ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В :
Позов Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованість за послуги централізованого теплопостачання у сумі 5929 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 10 коп. та судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп., а всього стягнути 6158 (шість тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 50 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим шляхом подачі у 10-денний строк з дня оголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь в справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Повний текст заочного рішення складений 18 лютого 2014 року
Суддя /підпис/ Захарова К.П.