Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Буцяка З.І., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду від 20 липня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Володимирецького районного суду від 20.07.2010 р. задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/ 2 житлового будинку та інших господарських будівель за кожним , що розташовані у АДРЕСА_1 після смерті батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним, ухваленим з порушенням матеріального та процесуального права. Судом не залучено до участі у справі її, як законного представника її неповнолітньої дочки, яка також є дочкою спадкодавця ОСОБА_5 Позивачі не надали суду доказів про прийняття ними у передбаченому законом порядку спадщини. Разом зі спадкодавцем вони також не проживали, чим порушено ст. 1268 ЦК України. Саме вона із дочкою з 02.02.2010 р. зареєстровані у спірному будинку та користуються ним. Вона не подавала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, тому її неповнолітня дочка вважається такою, що прийняла спадщину та набула право на спадкове майно ( ч.4 ст. 1268 ЦК України). Просить рішення скасувати, визнати за неповнолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 після смерті її батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про смерть від 10.07.2009 року НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5 (а.с. 7).

З виписки з погосподарської книги №1 с. Більська Воля Володимирецького р-ну Рівненської області від 10.03.2010 р. № 742 вбачається, що будинок АДРЕСА_1

_______________________________________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інст. - Котик Л.О. Провадження № 22ц/787/227/2014 Доповідач - Оніпко О.В.

рахується за ОСОБА_5 особовий рахунок НОМЕР_2 ( а.с. 8, 20).

16.06.2010 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання права на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_5, зазначивши

відповідачем свою матір ОСОБА_4 та просили визнати за ними право на спадщину за законом як спадкоємців першої черги, що відкрилася після смерті їх батька ОСОБА_5, а саме - на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1

Як вбачається із позовної заяви та із заяви ОСОБА_4 від 15.06.2010 р., відповідачка після розлучення понад 19 років не проживала із ОСОБА_5 Будинок, який є спадковим майном, був збудований батьками ОСОБА_5, тому на спадщину вона не претендує та проти позову не заперечує (а.с. 22).

Задовольняючи позов, місцевий суд послався у рішенні на те, що діючим на час зведення будинку законодавством не було передбачено обов»язкової державної реєстрації на нерухоме майно, а тому позивачі правомірно набули право власності на вказаний будинок.

Однак, з таким висновком суду 1-ї інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно з довідкою Володимирецької районної держаної нотаріальної контори від 12.04.2010 року № 72 спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась, заповіт відсутній (а.с. 9).

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 19.03.1992 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було розірвано і після його розірвання останній присвоєне прізвище ОСОБА_4 (а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що дітьми померлого ОСОБА_5 згідно із свідоцтвами про народження є позивачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також ОСОБА_6 (а.с. 5-6, 40).

Таким чином, на час смерті ОСОБА_5 відповідачка ОСОБА_4 не була його дружиною, також вона не є особою визначеною у ст.ст. 1261-1266 ЦК України, тому у неї відсутнє право на спадкування після смерті ОСОБА_5 і вона не є належним відповідачем у справі, а з позовом до ОСОБА_6 та її законного представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не зверталися.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачі у встановлений законом строк (ІНФОРМАЦІЯ_2 р. по 09.01.2010 р.) звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_5 , а також про те, що їм нотаріусом було офіційно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки з довідки від 12.04.2010 р. (а.с.9) лише вбачається, що їм рекомендовано звернутися до суду про визнання права власності на спадкове майно.

Враховуючи вищенаведене, у місцевого суду були відсутні передбачені законом підстави для задоволення позову та визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно - жилий будинок АДРЕСА_1 , а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі - про відмову останнім у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-314 , 316 ЦПК України, ст.ст. 1261-1266, 1268-1270 ЦК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду від 20 липня 2010 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий:

Судді: