Справа № 0907/2-8326/2011

Провадження № 22-ц/779/374/2014

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, УЖКГ виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, стягнення судових витрат по справі, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне сумісне майно та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

06.12.2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, УЖКГ виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зіслалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на його майно - квартиру АДРЕСА_1. Крім неї спадкоємцем за законом є також відповідач ОСОБА_4, яка була його дружиною та перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. У встановленому порядку та строки вона подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька, однак у видачі свідоцтва про право власності на спадщину їй відмовлено, оскільки відповідач не подала в нотаріальну контору оригінал правовстановлюючого документу. На її вимогу надати нотаріальній конторі оригінал свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, відповідач заявила, що оригінал нею втрачений і вона має намір отримати дублікат. 17.06.2008 року відповідачу видано дублікат свідоцтва про право власності на вказану квартиру, однак і його відповідач в нотаріальну контору не подала, а видача повторного дублікату свідоцтва про право власності законодавством не передбачена. У зв'язку з наведеним просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

31.01.2013 року ОСОБА_4 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне сумісне майно та визнання права власності на спадкове майно.

Зустрічний позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік та батько позивача за первісним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_5 Після його смерті відкрилася спадщина на його майно - квартиру АДРЕСА_1. Оскільки вона не знайшла оригіналу свідоцтва про право власності на вказану квартиру, а отримати дублікат у неї немає можливості, то просила визнати за нею право спільної сумісної власності на 1/2 частину квартири, як майна набутого під час шлюбу, та на 1/2 частину квартири як спадкового майна.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2013 року задоволено позов ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спадкового майна - квартири АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 188 грн. судового збору та 1700 грн. витрат на правову допомогу.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину кватири як спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна, стягнення судових витрат по справі відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що розглядаючи справу та ухвалюючи оскаржуване рішення суд не врахував її пояснення з приводу того, що подати в нотаріальну контору правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 у неї немає можливості, так як отриманий нею 17.06.2008 року дублікат вона не може знайти, а видача повторного дублікату законодавством не передбачена. Крім того, реєстрація дублікату свідоцтва про право власності на житло здійснюється ОБТІ тільки власником житла, а оскільки її чоловік помер, то вона не може зареєструвати дублікат свідоцтва про право власності на житло від його імені. У зв'язку з тим, що вона також не може реалізувати своє право на спадщину, вона звернулася в суд із зустрічним позовом.

Апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні її позову суд першої інстанції зіслався на відсутність відмови нотаріуса від оформлення спадщини та можливість оформлення нею спадщини. Однак, така відмова нотаріуса відсутня і щодо оформлення спадщини ОСОБА_2, а підставою задоволення позову останньої суд вказав на неможливість отримання нею дублікату свідоцтва про право власності на житло та неможливість реалізації її права спадкоємця. При цьому судом не враховано, що вона з тих же підстав також не може реалізувати свого права на спадкування.

З урахуванням викладеного апелянт просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на 1/2 частину спадкового майна, а саме квартири АДРЕСА_1.

В засідання апеляційного суду апелянт, представники третіх осіб без самостійних вимог Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори та УЖКГ виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Позивач-відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просили в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача-відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та доказів на їх підтвердження, щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин та правової норми, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с. 5).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира належала спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого йому 28.09.2001 року (а.с. 15).

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дочка ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_4, які в установлені строки звернулися в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини (а.с. 94, 100).

Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою повідомлено ОСОБА_4, що для оформлення спадщини необхідно подати в Першу Івано-Франківську державну нотаріальну контору документ про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 102).

З пояснень сторін судом установлено, що ОСОБА_4 таких документів в нотаріальну контору не подала, що стало підставою для відмови у видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 свідоцтв про право на спадщину за законом.

Відмовляючи ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину цієї квартири в порядку спадкування, суд першої інстанції, виходив із того, що остання не надала суду належних доказів в обґрунтування неможливості одержання нею в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину чи відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

За приписами ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. №20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за №283/8882, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності.

Судом встановлено та підтверджується листом управління житлово-комунального господарства від 28.09.2011 року №К/999 (а.с. 13), що 17.06.2008 року ОСОБА_4 було видано дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Разом з тим, як ствердила ОСОБА_4, вказаний дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 вона загубила і не може його знайти, а видача повторного дублікату законодавством не передбачена. Тому для реалізації права на спадщину після смерті чоловіка вона змушена була звернутися в суд із зустрічним позовом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзацах 2, 3 п. 23 постанови від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на спадкове майно та посилаючись при цьому на абзац 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд помилково дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 не обґрунтувала належними доказами неможливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину чи відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину. Судом не враховано, що невидача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за наявності поданої у встановлені строки до нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину свідчить про наявність порушеного права ОСОБА_4, яке підлягає захисту в судовому порядку.

В силу дії ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин судове рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в наведеній частині, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 в цій частині.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2013 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4, жителькою АДРЕСА_2, право власності на 1/2 частину спадкового майна, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємцем першої черги по закону після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

Ясеновенко Л.В.