ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 5011-11/4098-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І., Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Укркарго"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р.

у справі№5011-11/4098-2012 господарського суду міста Києва

за позовомІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

до1. ТОВ "Укркарго", 2. ТОВ "Укркаргобуд"

прозобов'язання вчинити певні дії,

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : не з'явилися;

від відповідача-1 : Орловський С.О. (дов. №10/07-13 від 10.07.2013р.);

від відповідача-2 : не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2012р. у справі №5011-11/4098-2012 (судді: Смирнова Ю.М., Бойко Р.В., Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. (судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В., Іоннікова І.А.), позов задоволено повністю; зобов'язано ТОВ "Укркарго" та ТОВ "Укркаргобуд" знести недобудований об'єкт будівництва та привести земельну ділянку на вул. Світлій, 3 у Дарницькому районі міста Києва за власний рахунок до попереднього стану.

У касаційній скарзі ТОВ "Укркарго" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. у справі №5011-11/4098-2012 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 34, 41, 42, 43, п. 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки: по-перше, встановлення господарськими судами факту здійснення відповідачем самочинного будівництва за критерієм його здійснення без відповідного дозволу чи за відсутності проекту ще не є достатньою підставою для зобов'язання його знесення, у зв'язку з чим оскаржувані рішення суперечать ч. 1 та ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, як такі, що прийняті за відсутності передбачених законом підстав для знесення самочинного будівництва; по-друге, господарські суди, ототожнивши здійснення будівництва без належного дозволу чи проекту з істотним порушенням будівельних норм і правил, не встановили які істотні порушення будівельних норм і правил (і яких саме) допущено відповідачами та не дослідили питання можливості (чи неможливості) проведення перебудови чи відмови відповідача від проведення перебудови, що входить до предмету доказування у даній справі.

Позивач і відповідач-2 не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача-1, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

15.03.2005р. Київська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Укркарго" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі п. 58 рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. за №419/1829 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Світла, 3 у Дарницькому районі міста Києва; розмір - 1,1935га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу по технічному обслуговуванню автомобілів; кадастровий номер 8000000000:90:173:0004.

Відповідно до п. 3.1 договору його укладено на 15 років.

Договір оренди земельної ділянки від 15.03.2005р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстровано в реєстрі за №168.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.03.2005р. об'єкт оренди було передано ТОВ "Укркарго" в оренду.

18.11.2011р. та 02.12.2011р. головним державним інспектором Інспекційного відділу №4 Інспекції ДАБК у місті Києві Лисаком С.Ф. проведені перевірки ТОВ "УкрКарго" на підставі запитів прокуратури міста Києва, під час яких було встановлено виконання відповідачем будівельних робіт з будівництва житлового комплексу за адресою вул. Світла, 3 в Дарницькому районі міста Києва без дозвільних документів та проектної документації.

У зв'язку з виявленими за результатами перевірок порушеннями відповідачами вимог чинного законодавства, Товариству з обмеженою відповідальністю "Укркарго" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Укркаргобуд" було видано приписи від 05.12.2011р. про зупинення з 05.12.2011р. виконання будівельних робіт з будівництва житлового комплексу на вул. Світлій, 3 у Дарницькому районі та усунення встановлених правопорушень згідно з діючим законодавством шляхом знесення недобудованої споруди торгівельного комплексу за вказаною адресою та приведення земельної ділянки у первісний стан в термін до 25.12.2011р., та приписи від 12.01.2012р. про зобов'язання виконати вимоги приписів Інспекції від 05.12.2011р. та 08.12.2011р. відповідно до діючого законодавства.

Черговою перевіркою 01.02.2012р. позивачем було виявлено невиконання відповідачами вимог вищевказаних приписів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та продовження виконання будівельних робіт без дозвільних документів та затвердженої проектної документації.

З огляду на викладене, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Укркарго" і ТОВ "Укркаргобуд" про зобов'язання відповідачів знести недобудований об'єкт будівництва та привести земельну ділянку на вул. Світлій, 3 у Дарницькому районі міста Києва за власний рахунок до попереднього стану, обґрунтовуючи позовні вимоги нормами ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Задовольняючи позовні вимоги на підставі ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, господарські суди виходили з того, що: по-перше, матеріалами справи підтверджено факт здійснення відповідачами будівельних робіт за адресою: вул. Світла, 3 у Дарницькому районі міста Києва за відсутності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та належно затвердженого проекту, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, що відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом; по-друге, відсутність дозвільних документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та належно затвердженого проекту є істотним порушенням будівельних норм і правил, у зв'язку з чим настають правові наслідки, передбачені ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, а саме: зобов'язання знести недобудований об'єкт.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є зобов'язання відповідачів знести недобудований об'єкт будівництва, яке є самочинним, та привести земельну ділянку на вул. Світлій, 3 у Дарницькому районі м. Києва за власний рахунок до попереднього стану.

Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, зокрема, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих і будівельних робіт надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику після отримання дозволу на виконання будівельних робіт; дозвіл на виконання будівельних робіт видається відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви; виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Поняття самочинного будівництва та правові наслідки здійснення самочинного будівництва визначено у ст. 376 Цивільного кодексу України

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Підстави та умови для застосування таких правових наслідків самочинного будівництва як знесення самочинно збудованого нерухомого майна передбачено нормами ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, згідно з якими у разі: 1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, 2) істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України "Про будівельні норми" будівельні норми - це затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Слід зазначити, що законодавець у наведених другій та третій підставах визначення збудованого нерухомого майна, як самочинного (ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України), відокремив істотні порушення забудовником будівельних норм чи правил як самостійну ознаку самочинності на відміну від здійснення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, розмежувавши таким чином можливі процедурні порушення, що є суттєвими для виникнення права на забудову, можливості подальшого введення майна в експлуатацію та його експлуатації за призначенням (відсутність дозволу, затвердженого проекту) та конструктивні, санітарні чи інші недоліки самого будівництва, зведеного об'єкта (всупереч вимогам, викладеним у будівельних нормах та правилах, що спричиняє небезпеку при існуванні такого об'єкта) або відхилення спорудженого об'єкта від проекту, що суперечить суспільним інтересам чи порушує права третіх осіб.

Таким чином, ототожнивши здійснення будівництва без належного дозволу чи проекту з істотним порушенням будівельних норм і правил в обґрунтування наявності передбачених ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України підстав для знесення недобудованого об'єкта, господарські суди попередніх інстанцій не встановили обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, зокрема, не встановили які конкретно будівельні норми і правила було порушено відповідачами, в чому полягає істотність цих порушень як підстав для застосування ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Однак, господарськими судами відповідні обставини досліджено не було, зокрема, не досліджено чи звертався відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування з позовом до відповідачів про зобов'язання провести відповідну перебудову, чи існує технічна можливість виконання такої перебудови, не встановлено факт відмови відповідача від проведення перебудови.

Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Крім того, слід зазначити, що висновки господарських судів щодо наслідків відсутності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та проектної документації є досить суперечливими, оскільки дійшовши в мотивувальній частині рішення і постанови висновку про те, що сам по собі факт здійснення будівництва без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт та проектної документації ще не є підставою для зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, здійснити його перебудову або знесення, господарські суди в той же час дійшли протилежних висновків про те, що відсутність таких документів є істотним порушенням будівельних норм і правил і підставою для зобов'язання знести недобудований об'єкт.

Що стосується посилань господарський судів на нецільове використання ТОВ "Укркарго" орендованої ним земельної ділянки, слід зазначити, що за наявності встановлених законом підстав власник земельної ділянки має право звернутись з відповідним позовом до господарського суду.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Суд касаційної інстанції приймає нове рішення у разі, коли судами з'ясовані усі фактичні обставини, які входять до предмета доказування у справі, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права. Разом з цим, передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Укркарго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. у справі №5011-11/4098-2012 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. та рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2013р. у справі №5011-11/4098-2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий С. Бакуліна

Судді: О. Глос

О. Сибіга