№ справи:121/8167/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.
№ провадження:22-ц/190/247/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Філатової Є.В.
суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Служба у справах дітей Ялтинської міської ради, про визнання неправомірною відмови надати згоду на виїзд дитини за кордон та надання дозволу на оформлення документів на виїзд за кордон, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_7, третя особа: Служба у справах дітей Ялтинської міської ради, у остаточному варіанті просила визнати відмову відповідача на виїзд за кордон неповнолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірною, надати їй дозвіл без згоди відповідача оформити документи для виїзду неповнолітньої за межі України та на її виїзд до Болгарії, з правом оформлення усіх проїзних документів.
Вимоги мотивовані тим, що батьком неповнолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач ОСОБА_7 На підставі рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 31.10.2013 року, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_10 за місцем проживання її мати - ОСОБА_6 Позивачка має намір виїхати за межі України в Болгарію разом з дитиною та членами сім'ї для працевлаштування та проживання на період роботи. Проте, батько дитини безпідставно не надає в добровільному порядку згоду на виїзд дитини за кордон.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 31 жовтня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено; визнана неправомірною відмова ОСОБА_7 від надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1; надано дозвіл мати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, без згоди батька ОСОБА_7 оформити документи для виїзду неповнолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України та виїзд до Болгарії з правом оформлення усіх проїзних документів; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження за вказаною цивільною справою, оскільки позивачкою не надано доказів про протиправні дії відповідача, його відмови щодо надання дозволу для виїзду дитини за кордон. Крім того, задовольняючи позов, суд прийняв до уваги докази позивачки на болгарській мові без перекладу, оформленого відповідно до діючого законодавства, підписів та печаті.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наведеного.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Однак, від спільного життя сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 347 від 07 липня 2004 року здійснений Відділом реєстрації актів цивільного стану Ялтинського міського управління юстиції АР Крим (арк.6). З 2009 року дитина ОСОБА_10 проживає із матір'ю та знаходиться на її утриманні. З липня 2010 року позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 та від шлюбу мають сина ІНФОРМАЦІЯ_5. Неповнолітня ОСОБА_10 проживає з матір'ю ОСОБА_6, її чоловіком та молодшим братом у АДРЕСА_1. Місце проживання дитини визначено з матір'ю за рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 31.10.2013 року (арк. 31-32), яке на час розгляду апеляційної скарги набрало чинності. Крім того, за судовим рішенням з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти в розмірі 750 грн. на утримання неповнолітньої ОСОБА_10
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 щодо надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди батька, суд першої інстанції виходив з доведеності зазначених вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст. 313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Статтею 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що оформлення проїзного документу дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків. За відсутності згоди одного із батьків виїзд неповнолітнього громадянина за кордон України може бути дозволено на підставі рішення суду.
Крім того, положення щодо виїзду за кордон громадян України, які не досягли шістнадцятирічного віку містяться у Правилах перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, зокрема, п.п.3 п. 2-2 яких передбачено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг шістнадцятирічного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа» здійснюється на підставі заяви батьків, а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі, того з них, з ким проживає дитина.
Зі справи та додатково наданих документів убачається, що позивачка разом з чоловіком та їх спільною дитиною оформили документи на виїзд за кордон до Болгарії на постійне місце проживання. Позивач отримала дозвіл на виїзд та тривале перебування на території Болгарії. Метою виїзду є підприємницька діяльність на території Болгарії. Зі справи убачається, що сім'я позивачки має там роботу, достатні доходи.
Додатково надані апелянтом та його представником данні, що характеризують відносини батька з дитиною, самі по собі не є підставою для відмови виїзду за кордон.
Ніяких даних про те, що виїзд за кордон зашкодить інтересам дитині не встановлено, та апелянтом не наведено. Всі усні заперечення відповідача у засіданні апеляційного суду зводяться до порушення його власних інтересів як батька та до критики рішення про визначення місця проживання дитини з матір'ю, яке набрало чинності та не оскаржено апелянтом.
Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне відкриття провадження у справі є неспроможнім, оскільки питання недоведеність обставин, на які посилається позивач не вирішується на стадії відкриття провадження. До того ж, ОСОБА_7 визнав, що не дає згоди на виїзд дитини. Між сторонами існує спір з цього приводу.
Доводи апеляційної скарги про те, що деякі виїздні документи не мають перекладу, не є поводом для скасування рішення, оскільки у справі достатньо даних про підтвердження дійсності та мети виїзду.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо надання дозволу на виїзд неповнолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, з України до Болгарії без згоди батька.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не ґрунтуються на законі. Підстав для скасування рішення не має.
Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити; рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: