ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Миколаїв

    За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Миколаїв.

До відповідача: ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

                                                                 Суддя  Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Карцев М. С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2.

Від відповідача: Мезінов О. Г., Філіпов І.П.

Суть спору: про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до господарського суду із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 43160,65 грн. та штрафної санкції в сумі 21580,33 грн., прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва (надалі -відповідач).

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення -рішення суперечить вимогам чинного законодавства, а саме:

- висновок відповідача про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту не відповідає підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” (надалі -Закон 168/97).

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач по справі провів планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) позивачем за період з 01.04.04 р. по 31.03.06 р., про що склав Акт НОМЕР_2.

Зокрема, в Акті перевірки перевіряючими зазначено, що позивач порушив:

- статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92 р. № 13-92 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено оподаткований дохід за 2004 р. (відсутність документально підтверджених витрат безпосередньо пов'язаних одержанням доходу) в наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі -2637, 27 грн.

- підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2004-2005 роки на суму -47248, 02 грн.

За наслідками перевірки та висновків, відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, суд вважає заперечення відповідача обґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону № 168/97, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку.

Платником податку відповідно із п.1.3. ст.1 Закону № 168/97, є особа яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону № 168/97.

Підпунктом 9.1, 9.2, 9.3, 9.8 статті 9 Закону № 168/97 передбачено, що центральний податковий орган веде реєстр платників податку. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Згідно пунктів 2, 4, 5 ”Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. за № 165, зареєстрованим в міністерстві юстиції України 28.10.98 р. за № 691/3131 - податкову накладну складає особа, зареєстрована як платник податку у податковому органі і якій присвоєний індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість; сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість в податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань по продажу товарів (робіт, послуг) продавця в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг); податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою (в тому числі незареєстрованою платником податку на додану вартість), особою.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статі 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Відповідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Приватним підприємцем в серпні 2004 р. включено до складу податкового кредиту, суму ПДВ, що не підтверджена податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем в серпні 2004 р. до податкового кредиту включена податкова накладна на придбання товару №НОМЕР_3, що виписана ПМП ”Катран”, яке не зареєстроване платником податку на додану вартість згідно листів ДПІ у м. Херсоні від 19.08.06р. № НОМЕР_4. № НОМЕР_5, на суму -20286,75 грн., ПДВ -4057,35 грн., чим було порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97.

Внаслідок встановлених порушень позивачем за перевіряемий період завищено податковий кредит на суму 47248,02 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання перед бюджетом з ПДВ на суму -47248,02 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що у відповідача були усі правові підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки штрафні (фінансові) санкції застосовуються лише за порушення податкового законодавства.

Суд вважає, що відповідач вірно, відповідно із підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, розрахував розмір штрафних (фінансових) санкцій. Відповідно до вказаної норми фінансові санкції повинні застосовуватись у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідач, визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в податковому повідомленні-рішенні НОМЕР_1 у сумі 70872,03грн. застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23624,01 грн., за основним платежем 47248,02 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без порушення діючого законодавства, зокрема, податкового, а тому є правомірним.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 186 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові відмовити повністю.

Строки і порядок набрання постановою суду законної сили та її оскарження передбачені статтею 186 КАС України.

      18/12/06