Справа № 703/982/13-к р.

1/703/7/14 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Гибало О. І.

суддів Калашника В.П., Прилуцького В.О.

при секретарі Водяній А.М.

з участю прокурорів Ілліна В.А., Борщ В.М.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників потерпілої ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Звенигородка, Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживав в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні має 2 малолітніх дітей: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 до арешту працював директором Звенигородського УВП «УТОС», раніше не судимого, -

- за п. 2 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_8 25 липня 2010 року близько 23 години перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на березі річки Гнилий Тікіч в м. Звенигородка, Черкаської області разом зі своєю знайомою ОСОБА_2, яка перебувала в стані вагітності (згідно висновку судово-медичної експертизи № 12/11 від 1.12.2010 року «…тривалість вагітності 28-30 тижнів…») про що достовірно знав ОСОБА_8, під час сумісного розпиття спиртних напоїв, в процесі сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин до останньої, маючи умисел направлений на вчинення умисного вбивства, наявною у нього сокирою вчинив умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме: почав наносити потерпілій удари обухом сокири по голові та обличчю, спричинивши ОСОБА_2 тілесні ушкодження: черепно-мозкову травму у вигляді руйнування головного мозку, забійних ран на обличчі в кількості трьох, забійної рани в правій скронево-потиличній ділянці, крововиливів в м'які покрови черепа з внутрішнього боку, численних переломів склепіння та основи черепа, синців на верхній та нижній повіках правого ока та біля зовнішнього кута правого ока, що виникли від дії твердих тупих предметів (предмета) та, у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 12/11 від 1.12.2010 року, зазначені тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого і настала смерть потерпілої.

Причиною смерті ОСОБА_2 є черепно-мозкова травма. Між отриманою черепно-мозковою травмою та настанням смерті мається прямий причинний зв'язок. Спричинивши своїми умисними діями смерть потерпілої ОСОБА_8 затягнув тіло ОСОБА_2.до водойми річки Гнилий Тікіч де і залишив його.

Підсудний ОСОБА_8 своєї вини в пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що дійсно тривалий час був знайомий з ОСОБА_2, яка була його коханкою. 24 липня 2010 року під час їх зустрічі ОСОБА_2 попросила позичити їй 300 гривень, а оскільки таких грошей при собі він не мав, то домовились зустрітись наступного дня. Ввечері 25 липня 2010 року, близько 20 год. 30 хв., вони зустрілись на вулиці Комінтерна в м. Звенигородка, куди він приїхав на службовому автомобілі «Москвич ІЖ-2715», який в народі називають «Пиріжковозом». ОСОБА_2 сіла в кабіну, де він відразу дав їй 300 гривень і вони поїхали в бік річки Гнилий Тікіч, оскільки ОСОБА_2 запропонувала прогулятись. Потім вони вийшли з автомобіля і по містку перейшли на протилежний правий берег, по якому ще трохи пройшли за течією, в тому напрямку, де пізніше ніби-то було виявлено її труп, а потім повернулись і стали йти назад. Він йшов попереду, а ОСОБА_2 метрах в 40 позаду. Коли він перейшов місток і підійшов до автомобіля - то ОСОБА_2 позаду вже не бачив. Подумав, що вона вирішила залишитись біля річки, тому сів в автомобіль і десь о 20 год. 50 хв. поїхав на підприємство УТОС, куди прибув за 5-10 хвилин. Таким чином разом з ОСОБА_2 він пробув не більше 30 хвилин. На підприємстві з сторожем Нецвітним став вантажили муфти в автомобіль «Москвич ІЖ-2715», які о 4 годині ранку 26.07.2010 року інші водії мали везти на Вінницю. Десь о 21 год. 30 хв. послав ОСОБА_25 за пивом та цигарками, давши йому 50 гривень, але коли той приніс пиво, то випив не більше 200 грам, а потім, десь о 23 годині поїхав в пивбар «Чернігівське». З ОСОБА_11 зустріч відбулась приблизно о 01 год. 30 хв. і тривала приблизно до 3 години, після чого він поїхав додому. ОСОБА_2 після цього не телефонував і нею не цікавився. Хто її вбив - не знає. Про те, що ОСОБА_2 була вагітна він не знав. Вважає, що вона могла завагітніти від іншого чоловіка, але не від нього.

В ході ж досудового слідства, будучи допитаний 29.07.2010 року в якості підозрюваного, (а.с. 17-39, т.2) в присутності захисника ОСОБА_8 повністю визнавав свою вину в скоєнні умисного вбивства ОСОБА_2 та детально розповів як і чому його вчинив, а в ході відтворення обстановки і обставин події 30.07.2010 року на місці пригоди показав як саме скоїв даний злочин (а.с.41-56, т.2). Також під час його допитів в якості обвинуваченого 6.08.2010 року (а.с. 90-91, т.2), 14.10.2010 року (а.с. 152, т.2) та 22.12.2010 року (а.с.30, т.4) визнавав свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за п. 2 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 185 КК України частково, але давати детальні показання щодо обставин скоєння злочинів відмовлявся посилаючись на положення ст. 63 Конституції України.

Проте, незважаючи на невизнання своєї вини в суді, винність підсудного в скоєнні умисного вбивства ОСОБА_2 підтверджується зібраними в справі доказами, належним чином дослідженими судом, зокрема:

- показаннями потерпілої ОСОБА_1, (матері загиблої) про те, що її дочка ОСОБА_2 після розлучення з чоловіком тривалий час проживала одна з неповнолітнім сином ОСОБА_12. ОСОБА_2 мала близькі стосунки з ОСОБА_8. Проте, вона, як мати, була категорично проти цього, оскільки про ОСОБА_8 в м. Звенигородка ходила слава бабія. ОСОБА_2 обіцяла їй, що припинить стосунки з ОСОБА_8 проте, як виявилося, цього не зробила. Про вагітність ОСОБА_2 вона знала, але дочка говорила, що вагітна від іншого чоловіка. Зараз вона розуміє, що донька говорила їй неправду, оскільки знала її негативне ставлення до відносин зі ОСОБА_8. Ввечері 25.07.2010 року ОСОБА_2 зателефонувала їй близько 21 год. 25 хв. та вони поговорили про ОСОБА_12. Більше від дочки вона ніяких вістей не отримувала. Вранці 26 липня 2010 року зайшла до квартири ОСОБА_2, але її вдома не було. Онук ОСОБА_12 повідомив, що ОСОБА_2 звечора поїхала у м. Ватутіно до своєї подруги ОСОБА_13 і там збиралась заночувати. Вона зателефонувала ОСОБА_13, але та сказала, що ОСОБА_2 до неї не приїздила і вона її взагалі не бачила. Після цього стала шукати дочку, а не знайшовши - наступного дня, тобто 27 липня 2010 року, заявила про її зникнення в міліцію. Ввечері того ж дня працівники міліції повідомили їй про виявлення трупа молодої жінки в річці Гнилий Тікіч. Як виявилося то і була її донька ОСОБА_2;

- показаннями потерпілого ОСОБА_3 (сина загиблої ОСОБА_2), який дав аналогічні показання та додатково пояснив, що з 2006 року він неодноразово бачив у своїй квартирі, де проживав разом з матір'ю, підсудного в напівроздягненому вигляді. Про це він розповів своїй бабусі ОСОБА_1 після чого на деякий час візити ОСОБА_8 припинились, але потім мати вечорами кудись стала їздити з ним на автомобілі та просити його щоб він про це не говорив бабусі. Він особисто питав у мами про її вагітність та хто батько майбутньої дитини, на що мама сказала, що вагітна від ОСОБА_8, але просила нікому про це не казати. 25 липня 2010 року близько 21 год. 30 хв. він пішов гуляти на вулицю, а мама ще залишалась вдома, але сказала йому, що збирається до своєї подруги ОСОБА_13 в м. Ватутіно де і заночує. З її слів туди її повинен відвезти чоловік ОСОБА_13. Про можливу зустріч зі ОСОБА_8 вона йому не говорила;

- показаннями свідка ОСОБА_14, яка пояснила, що ввечері 25 липня 2010 року близько 23 години вона знаходилась біля свого будинку і чула як на березі річки Гнилий Тікіч якась жінка кілька разів підряд істерично та голосно крикнула: «Не нада». Хто ця жінка - вона не розпізнала. В тому місці також бачила силует чоловіка, який присвічував ліхтариком. Пізніше в тому самому місці у водоймі було знайдено труп ОСОБА_2. Що то був за чоловік - вона через темряву розгледіти не змогла;

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_15;

- показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_2 - була її подругою. І вона і ОСОБА_2 були знайомі з ОСОБА_8 і інколи вони втрьох зустрічались разом, в тому числі і в квартирі ОСОБА_2. Проте, чи мала ОСОБА_2 близькі стосунки з ОСОБА_8 вона не знає. ОСОБА_2 говорила їй, що вона вагітна, але не від ОСОБА_8, а від якогось чоловіка з м. Умань. Востаннє ОСОБА_2 вона бачила приблизно за 2 тижні до її загибелі. 25 липня 2010 року приблизно о 23 годині вона зателефонувала ОСОБА_2 на мобільний телефон, але остання їй чомусь не відповіла. Через кілька хвилин повторила виклик, але його скинули з телефону ОСОБА_2. Оскільки було вже пізно то вона не стала телефонувати знову. А вранці наступного дня їй додому на стаціонарний телефон зателефонувала мати ОСОБА_2 і запитала чи не знає вона де ОСОБА_2, на що вона відповіла, що не знає;

- показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що 26 липня 2010 року ОСОБА_8 з'явився на роботу збуджений, знервований і дуже неуважний. Одягнений був в червону футболку і сині спортивні штани. Тому він подумав, що у нього, мабуть, виникли якісь проблеми. Коли вони після роботи стали грати в доміно, то ОСОБА_8 також виглядав розгубленим, неуважним, жартував не по темі, а близько 17 год. 30 хв. після телефонного дзвінка дружини поїхав з території підприємства. По характеру ОСОБА_8 дуже запальний, міг безпричинно принизити людину. До нього на підприємство ходило багато жінок. Вважає, що в п'яному стані ОСОБА_8 міг вбити людину;

- показаннями свідка ОСОБА_17, який пояснив, що загибла ОСОБА_2 - його колишня невістка. Після розлучення сина з ОСОБА_2 і у нього і у його дружини залишились нормальні стосунки як з ОСОБА_2, так і з онуком ОСОБА_12. Він дізнався про близькі стосунки ОСОБА_2 та ОСОБА_8 від своєї дружини, яка частіше спілкувалась з нею і трохи була в курсі її справ. Весною 2010 року в травні місяці ОСОБА_8 з ОСОБА_2 на автомобілі ОСОБА_8 приїздили до них в село за продуктами, які мали завезти їх дочці ОСОБА_18 в Звенигородку. Коли вони виходили з машини то він почув як ОСОБА_2 запитала ОСОБА_8: «Я ж вагітна, що будемо робити?». На це ОСОБА_8 їй відповів: «Ти ж знаєш що буде, якщо про це дізнається моя дружина». В цей момент вони обоє його не бачили. Зовнішніх ознак вагітності у ОСОБА_2 тоді ще не було помітно. Другий раз вони також заїхали до них по продуктову передачу для ОСОБА_18 на початку липня 2010 року і на той час вагітність у ОСОБА_2 вже була добре помітна. З наведених слів ОСОБА_2 та ОСОБА_8 він зрозумів, що вона вагітна від нього;

- показаннями свідка ОСОБА_19 про те, що він, як слідчий Звенигородського РВ, проводив огляд трупа загиблої ОСОБА_2 в морзі. На голові трупа мали місце рани, які і призвели до смерті. Загибла мала очевидні ознаки вагітності. З підсудним ОСОБА_8 він ніяких слідчих дій не проводив;

- показаннями свідка ОСОБА_20 про те, що він приймав участь в огляді місця події при виявленні трупа ОСОБА_2 в якості спеціаліста і здійснював фотозйомку. Загибла мала очевидні ознаки вагітності. На голові у неї були значні тілесні пошкодження. Під час проведення відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_8 він, як спеціаліст, проводив відеозйомку цієї слідчої дії. ОСОБА_8 обставини вбивства ОСОБА_2 показував добровільно, без будь-якого тиску на нього. Відтворення обстановки і обставин події проводила жінка - слідча з обласного Управління міліції. Весь час при цьому був присутній також захисник ОСОБА_8. Останній сам показав місце скоєння злочину та детально розповів і показав як саме він його скоїв. Крім цього, саме за ініціативи ОСОБА_8 вони також їздили на територію підприємства УТОС, де він показав місце спалення своїх речей після скоєння злочину. На вказаному ним місці вони дійсно виявили сліди від багаття;

- показаннями свідка ОСОБА_21, яка пояснила, що вона була присутня в якості понятої при проведенні обшуку в будинку підсудного та вилученні його світлих шортів. Працівники міліції виявили ці шорти в залі біля піаніно. На шортах були плями червоно-бурого кольору. При цьому в будинку була присутня дружина ОСОБА_8, яка за запитання працівників міліції пояснила, що це дійсно шорти її чоловіка. Шорти були описані, поміщені в поліетиленовий пакет і опечатані;

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_22, іншої понятої, яка також була присутня під час обшуку та вилучення шортів в будинку підсудного;

- показаннями свідка ОСОБА_23, яка пояснила, что ОСОБА_2 раніше була дружиною її племінника, тому вона її добре знала. Вона знала, що ОСОБА_2 була вагітна, але від кого саме - їй відомо не було. Кілька разів ОСОБА_2 разом зі ОСОБА_8 приїздили до її сестри за продуктами. Ввечері 25 липня 2010 року близько 22 години вона йшла по вулиці Пролетарській м. Звенигородка і бачила як ОСОБА_2 сіла в легковий автомобіль-іномарку темного кольору на якому поїхала вниз в напрямку заводу. Вона тоді запам'ятала номер автомобіля і вже пізніше, після загибелі ОСОБА_2, дізналась, що це авто належало ОСОБА_8;

- показаннями свідка ОСОБА_24 про те, що вона добре знайома і з підсудним і з загиблою ОСОБА_2, яка раніше була дружиною її брата. Знала, що ОСОБА_2 і ОСОБА_8 кілька років підтримували близькі стосунки. Також знала, що ОСОБА_2 була вагітна саме від ОСОБА_8. Про це ОСОБА_2 говорила їй особисто. Неодноразово ОСОБА_2 і ОСОБА_8 вдвох привозили їй від батьків з села продукти на автомобілі ОСОБА_8. Останній раз це було десь 9-10 липня 2010 року. На той час вже було явно видно, що ОСОБА_2 вагітна. Коли вона хотіла віднести мішок з картоплею, то ОСОБА_8 їй зауважив, щоб вона не робила цього бо вона ж вагітна. 25 липня 2010 року близько 21 години 45 хвилин вона проходила мимо підприємства УТОС, яким керував ОСОБА_8, і бачила, як він вийшов з території і в руках тримав темний поліетиленовий пакет. Сівши в свій автомобіль НОМЕР_1, іномарку темного кольору, поїхав по вул. Чорновола на проспект Шевченка;

- показаннями свідка ОСОБА_25 про те, що в ніч з 25 на 26 липня 2010 року він чергував на підприємстві УТОС в якості сторожа та мав ключі від замка в'їзних воріт. Звечора ОСОБА_8 був на території, де вони вдвох ремонтували автомобіль «Москвич ІЖ», який ще називають «Пиріжковоз». Після закінчення ремонту близько 22 години ОСОБА_8 перегнав цей «Москвич ІЖ» від ремонтної ями до пакувального цеху, а сам сів в свій власний автомобіль, іномарку темного кольору, і кудись поїхав. Повернувся він приблизно через півтори години. Поставив автомобіль під гуртожиток, а сам пішов у свій кабінет. Йому ж дав 15 чи 20 грн. і наказав принести пива. Коли хвилин через 20 він приніс 2-х літрову пляшку пива то вони вдвох стали його пити в бесідці на подвір'ї підприємства. Попивши пиво - завантажили муфти в автомобіль «Москвич ІЖ», оскільки на цьому автомобілі рано вранці два інші водії мали везти їх у м. Вінницю. Додому ОСОБА_8 поїхав близько 2 години ночі. При цьому дав йому 50 грн. і, показавши кулак, наказав нікому не говорити про те, що після 22 години його на території УТОС не було. Більше тієї ночі він ОСОБА_8 не бачив, а близько 7 години ранку закінчив чергування.

Під час його першого допиту працівники міліції просили щоб він давав правдиві свідчення і при цьому хтось вдарив його гумовим шлангом по спині. Проте, як тоді так і зараз він говорить правду і його показання про відсутність ОСОБА_8 на підприємстві УТОС у вказаний ним період є правдиві. В судовому засіданні, яке мало місце в м. Сміла 21 грудня 2011 року, дав показання, що ОСОБА_8 в період з 22 до 24 години з території підприємства УТОС не відлучався помилково.

Суд вважає ці показання свідка ОСОБА_25 достовірними, оскільки вони об'єктивно підтверджуються як визнавальними показаннями ОСОБА_8, які він давав в ході досудового слідства, так і іншими доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_24, які бачили як ОСОБА_8 від'їжджав від підприємства УТОС близько 22 години ввечері 25 липня 2010 року. А свідок ОСОБА_26, крім цього, також бачила як ОСОБА_2 того вечора сідала в автомобіль ОСОБА_8.

Показання підсудного про те, що ввечері 25 липня 2010 року він мав зустріч з ОСОБА_2 на березі річки Гнилий Тікіч тривалістю 20-30 хвилин в період з 20 год. 25 хв. до 20 год. 50 хв. спростовуються також показаннями потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що того вечора до 21 год. 30 хв. його мати була вдома і тільки збиралась їхати ніби то до своєї подруги Кодоли, але, як виявилось, пішла на зустріч зі ОСОБА_8.

- показаннями свідка ОСОБА_27, який пояснив, що за вказівкою керівництва відбирав явку з повинною у ОСОБА_8. Останній добровільно, без будь-якого примусу, розповів про те, що саме він скоїв умисне вбивство своєї знайомої ОСОБА_2. Ніяких тілесних ушкоджень при цьому у ОСОБА_8 він не бачив. Явку з повинною ОСОБА_8 писав власноручно. При цьому жодних скарг з приводу якогось тиску на нього не висловлював. Під час відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_8 він брав участь в якості конвоїра. До цього його нікуди не вивозили. ОСОБА_8 добровільно показав місце скоєння злочину, показав як саме він наносив удари сокирою по голові загиблої, а потім як скинув її тіло у воду. Все це фіксувалось на відео. В ході проведення відтворення були присутні адвокат ОСОБА_8 та судово-медичний експерт. Крім цього, в ході досудового слідства він допитував в якості свідка ОСОБА_25, проте ніякого тиску на нього не чинив;

- показаннями свідка ОСОБА_28 (керівника слідчої групи по даній справі) про те, що в ході досудового слідства ОСОБА_8 спочатку давав визнавальні показання. Жодного тиску та незаконного впливу щодо нього не було. Слідчі дії, зокрема, відтворення обстановки і обставин події, проводились з участю захисника і ніяких зауважень ні з його боку, ні з боку ОСОБА_8 не надходило. В ході спілкування з підсудним він сам говорив їй, що ніякого тиску чи грубого поводження з ним з боку працівників міліції не було. При складанні протоколу огляду речових доказів вона дійсно залучила в якості понятих свою матір та чоловіка, оскільки запросити сторонніх людей не мала можливості. Ніяких сторонніх речовин, зокрема кров загиблої, як це стверджує підсудний, на шорти вилучені у ОСОБА_8 вона не наносила;

- показаннями свідка ОСОБА_29, яка пояснила, що в 2010 році дійсно був випадок коли її дочка ОСОБА_30, яка тоді працювала на посаді слідчого, запросила її та свого чоловіка до себе в кабінет та зазначила їх понятими при огляді якихось речей бо, як вона їм тоді пояснила, не змогла залучити для цього сторонніх людей. ОСОБА_30, описавши якісь речі, що лежали у неї на столі, попросила їх підписати протокол, що вони і зробили. На ці речі ОСОБА_30 ніяких сторонніх речовин не наносила;

- показаннями свідка ОСОБА_31 (слідчого Звенигородського РВ) про те, що в ході досудового слідства в даній справі він проводив обшук за місцем проживання ОСОБА_8 під час якого було виявлено і вилучено чоловічі шорти світлого кольору на яких мались плями бурого кольору схожі на кров. Що це була саме кров у нього ніяких сумнівів не було, оскільки раніше в своїй роботі він неодноразово мав справу з одягом забрудненим кров'ю і добре знав як вона виглядає на тканині. Обшук проводився в присутності дружини ОСОБА_8, оскільки його самого не було вдома. Остання підтвердила, що це шорти її чоловіка.

Оглянувши пред'явлені йому в судовому засіданні чоловічі шорти свідок ОСОБА_31 пояснив, що це саме ті шорти, які ним були вилучені з будинку ОСОБА_8. Вони перебувають в такому ж стані, в якому були під час обшуку, крім вирізів, зроблених експертами в ході експертизи. Ніяких нових слідів чи забруднень на даних шортах немає. Крім слідів засохлої крові, про які він вказував, інших плям, в тому числі якогось бруду, на них не було.

Показаннями свідків ОСОБА_31, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про те, що на шортах підсудного в момент їх вилучення з його будинку вже були сліди бурого кольору схожі на кров, а також показаннями свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 спростовуються посилання підсудного на те, що плями крові загиблої ОСОБА_2 на його шорти були нанесені слідчою ОСОБА_28 вже після їх вилучення з його будинку.

- показаннями свідка ОСОБА_32, який пояснив, що він був понятим при пошуках працівниками міліції сокири, яку вони влітку 2010 року шукали під Вільхівецьким мостом через річку Гнилий Тікіч в м. Звенигородка. Працівники міліції на надувному човні вздовж канату, натягнутого поперек річки, з допомогою магніту перевіряли дно шукаючи сокиру, а вони - поняті, перевіряли дно руками де можна було це зробити. Сокира була знайдена в кінці дня з допомогою магніту на глибині близько 2 м. Він особисто бачив коли сокиру підняли з води. Про це було складено відповідний протокол. Ніхто з працівників міліції цю сокиру у річку не підкидав. Її пошук вівся весь день приблизно з 9 ранку і до 16 години дня поки її не знайшли. Коли працівник міліції підняв сокиру з дна то він якраз знаходився у воді метрах в 10 від човна і сам це бачив;

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_33, даними в ході досудового слідства і дослідженими судом (а.с. 73, т.2);

- показаннями свідка ОСОБА_34, який суду пояснив, що в 2010 році він займав посаду начальника Звенигородського райвідділу міліції та після виявлення трупа ОСОБА_2 організовував і керував пошуками особи, яка скоїла цей злочин. ОСОБА_8 дуже швидко попав під підозру, оскільки працівникам міліції стало відомо про його інтимні стосунки з загиблою. Останнього було запрошено до міліції де він в ході бесіди з працівником обласного Управління МВС ОСОБА_47 зізнався в скоєнні даного злочину. Під час відтворення обстановки і обставин події він детально показав де та як саме вбив ОСОБА_2 та показав місце де викинув речі вбитої - мобільний телефон, сережки, та ключі. В ході відтворення він показав і місце, де викинув сокиру, якою скоїв вбивство. Під час пошуків у вказаному ОСОБА_8 місці в річці Гнилий Тікіч біля автомобільного мосту з допомогою магнітного підйомника було знайдено дану сокиру. Жодних скарг від ОСОБА_8 про застосування до нього незаконних методів слідства не було;

- показаннями свідка ОСОБА_35 про те, що 28 липня 2010 року він дійсно за вказівкою начальника слідчого відділення Звенигородського РВ провів додатковий огляд місця де було скоєно вбивство ОСОБА_2. Про те, що він не був включений до складу слідчої групи сформованої для розкриття даного злочину - не знав. В ході проведення огляду місця події виявив і вилучив сліди крові, кілька пластикових пляшок та кросівок загиблої;

- показаннями свідка ОСОБА_36 (слідчої Звенигородського РВ), яка пояснила, що вона приймала участь при відтворенні обстановки і обставин події з участю ОСОБА_8, яке проводила слідча обласного УМВС ОСОБА_37. Дана слідча дія проходила в спокійній обстановці і ОСОБА_8 в присутності свого захисника добровільно, без будь-якого примусу з боку працівників міліції, показав як місце скоєння вбивства ОСОБА_2, так і продемонстрував на макеті як саме він скоїв цей злочин. Потім він показав місце де викинув сокиру та речі вбитої, зокрема сережки та мобільний телефон. Після чого, на його ж пропозицію, учасники даної слідчої дії поїхали на території підприємства УТОС, яке він очолював на той час і ОСОБА_8 показав місце спалення свого одягу та речей, які він таким способом знищив після вбивства. На тому місці, яке він вказав, дійсно були сліди багаття;

- показаннями свідка ОСОБА_38, який суду пояснив, що за вказівкою керівництва він влітку 2010 року приймав участь в пошуках сокири, якою було вбито ОСОБА_2, в річці Гнилий Тікіч біля мосту, через який веде об'їзна дорога. Сокиру шукали з допомогою магніту. Даний пошук він проводив разом зі своїм колегою ОСОБА_39 використовуючи гумовий надувний човен в присутності понятих. Вздовж мосту було протягнуто трос через річку, щоб човен не відносила течія. Сокиру шукали майже цілий день починаючи з 9 чи 10 години ранку з Заболотним почергово, тобто один шукав сокиру, а інший - був на веслах, потім мінялися. Лише в кінці дня Заболотній виловив магнітом сокиру і підняв її з води. Він особисто бачив момент підняття Заболотним сокири. Про це вони негайно повідомили керівництво райвідділу.

Перед цим за вказівкою керівництва він запросив ОСОБА_8 до райвідділу міліції де став відбирати у нього пояснення щодо його причетності до вбивства ОСОБА_2. Потім цю процедуру продовжив його колега ОСОБА_40. Однак, в розмові з ними ОСОБА_8 свою причетність до вказаного вбивства заперечував. При цьому жодного тиску на нього вони не чинили. Ніяких речей у ОСОБА_8, в тому числі і мобільного телефону у нього ніхто не відбирав. На той час ОСОБА_8 був в якості запрошеного, а не затриманого. В зазначеному поясненні вони записали пояснення ОСОБА_8 так як він їх давав, тобто що до вбивства ОСОБА_2 він непричетний;

- показаннями свідка ОСОБА_41 про те, що вона перебувала в складі слідчо-оперативної групи створеної для розкриття вбивства ОСОБА_2 та була присутня при проведенні відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_8. Останній показання давав в спокійній обстановці абсолютно добровільно, без будь-якого тиску. Обставини вбивства, які він показував, повністю співпадали з матеріалами справи. Тому жодних сумнівів в достовірності цих показань ОСОБА_8 у неї не було ;

- показаннями свідка ОСОБА_39 про те, що влітку 2010 року він брав участь в пошуках сокири в річці Гнилий Тікіч біля мосту. Зі слів тодішнього начальника міліції ОСОБА_42 це місце вказав ОСОБА_8 в ході відтворення обстановки і обставин події. Сокиру він з іншими працівниками міліції, зокрема ОСОБА_38, шукали протягом 2 днів з допомогою магнітного підйомника. При цьому використовували гумовий човен та мотузку, яку натягували впоперек річки і, таким чином, вздовж неї по прямій лінії протягували магніт. Під час пошуку були присутні поняті. Сокиру знайшли на другий день пошуків близько 17-18 години. Сокира була невелика, туристична з дерев'яною ручкою та прямокутним обухом. Було видно, що у воді вона пробула небагато часу, бо іржою ще не вкрилася. Про знахідку доповіли керівництву, після чого на місце пригоди відразу прибув слідчий та склав відповідний протокол. Сокира була знайдена на глибині близько 2 метрів та на відстані приблизно 10 метрів від мосту посередині русла.

- показаннями свідка ОСОБА_43, який пояснив, що він влітку 2010 році був понятим при впізнанні ОСОБА_8 сокири. Останній в спокійній обстановці серед пред'явлених йому кількох сокир впізнав одну з них як свою, пояснивши, що саме нею він вбив ОСОБА_2. Впізнав він цю сокиру самостійно, без будь-якого впливу на нього. При цьому зазначив, що впізнає її не тільки по формі, а і по зазубринах, які були на ній і які заважали йому при рубці дров. Після впізнання ОСОБА_8 сокири працівники міліції у нього ще брали слину на аналіз;

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_44, який також був понятим при проведення впізнання сокири;

- показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що в ніч з 25 на 26 липня 2010 року вже після опівночі вона поставила на зарядку свій мобільний телефон НОМЕР_2 на який зателефонував ОСОБА_8 та попросив її приїхати в пивбар «Чернігівське» на зустріч. За кілька хвилин вона зібралась і близько 01 години приїхала на своєму авто до вказаного бару. ОСОБА_8 сказав, що його турбує серце, а також рука, яку він колись поранив склом. Вона виписала йому ліки, потім вони поговорили про різні дрібниці і хвилин через 20-30 вона поїхала додому. Тієї ночі ОСОБА_8 був одягнений в світлі шорти та світлу футболку. Про обставини вбивства ОСОБА_2 їй нічого не відомо і про це розмови між ними не було;

Крім цього, згідно наявної в справі роздруківки перший телефонний дзвінок від ОСОБА_8 ( НОМЕР_3) 26 липня 2010 року на мобільний телефон ОСОБА_11 ( НОМЕР_2), після того як вона його поставила на зарядку та ввімкнула в мережу оператора, надійшов в 00 год. 54 хв. (а.с. 242, т. 5).

Відтак, якщо з цього моменту і до моменту прибуття останньої в бар пройшло близько 30 хв., то зустріч між ними відбулась близько 01 год. 30 хв., а закінчилась близько 2 год. 00 хв.

Виходячи з цього, як показаннями свідка ОСОБА_11, так і даними зазначеної роздруківки спростовуються показання свідка ОСОБА_45, яка суду пояснила, що бачила ОСОБА_8 ввечері 25 липня 2010 року в зазначеному пивбарі о 23 год. 45 хв., коли він в цей час вже сидів там з жінкою схожою на ОСОБА_11. Також ці показання ОСОБА_45 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_25, який суду пояснив, що ОСОБА_8 в цей час, тобто близько 24 години, ще тільки повернувся на територію підприємства УТОС після від'їзду, що мав місце близько 22 години і вони, попивши пива, стали вантажити автомобіль «Москвич» муфтами. І лише після цього ОСОБА_8 поїхав додому і вже не повертався на підприємство тієї ночі.

Показання свідка ОСОБА_46 про те, що в один з вечорів влітку 2010 року він ніби то під'їжджав до прохідної УТОС і бачив на території даного підприємства автомобіль ОСОБА_8 не спростовують наявних в справі доказів причетності підсудного до скоєння вбивства ОСОБА_2, оскільки вказаний свідок не зміг навіть приблизно вказати час коли даний випадок мав місце, допускаючи, що, можливо, це було близько 22 години за кілька днів до арешту ОСОБА_8. Проте, навіть якщо ця подія і мала місце ввечері 25 липня 2010 року, то саме в цей період часу, тобто близько 22 години, згідно показань свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_24, ОСОБА_8 і покидав територію підприємства УТОС направляючись на зустріч з ОСОБА_2. При цьому точний час цієї події ніхто з вказаних свідків вказати не зміг і вони вказували його орієнтовно.

Таким чином враховуючи суперечливість і неконкретність показання свідків ОСОБА_45 та ОСОБА_46, та те, що вони обоє протягом тривалого часу підтримують близькі приятельські стосунки з підсудним та його сім'єю, а тому є зацікавленими особами, суд оцінює їх критично.

- показаннями свідка ОСОБА_47 (заступника начальника карного розшуку Черкаського обласного Укравління МВС) про те, що по даній справі ніяких слідчих дій він особисто не проводив. В Звенигородський райвідділ міліції влітку 2010 року приїжджав для надання допомоги в розкритті даного злочину за вказівкою керівника Управління МВС. Зі ОСОБА_8 мав лише одну бесіду в ході якої той зізнався в скоєнні умисного вбивства ОСОБА_2. При цьому плакав та щиро каявся в скоєному. На момент цієї розмови ОСОБА_8 ще не був ні затриманий ні арештований, сидів і палив сигарети «Мальборо». Як він пояснив причиною вбивства стало те, що ОСОБА_2 стала шантажувати його своєю вагітністю, погрожувала, що розповість про це не лише дружині, а і його дітям. Саме це і стало причиною вбивства. Спочатку ОСОБА_8 говорив, що вбив ОСОБА_2 каменем, але після його ретельних пошуків, до яких, крім працівників міліції було залучено і військових, та з'ясування, що ніякого каменя на місці злочину не було, визнав, що вбив ОСОБА_2 сокирою. Жодного тиску на ОСОБА_8 ніхто не чинив, про обставини злочину він розповідав абсолютно добровільно.

Показання свідка ОСОБА_47 повністю підтвердив в судовому засіданні і сам підсудний, пояснивши при цьому, що в ході бесіди з ОСОБА_47 він оговорив себе, хоча останній дійсно ніякого тиску на нього не чинив.

- показаннями свідка ОСОБА_48, даними в ході досудового слідства та в суді 14.02.2012 року про те, що 27 липня 2010 року близько 14 год. 25 хв. він разом з ОСОБА_49 побачили що в річці Гнилий Тікіч плаває якесь тіло в червоному одязі. Після цього пішов додому і по телефону повідомив про це працівникам міліції (а.с. 162, т.6);

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_49 (а.с. 162, т.6);

- даними протоколу явки з повинною від 29.07.2010 року, написану підсудним власноручно, де він зізнався, що скоїв умисне вбивство ОСОБА_2, оскільки вона вимагала щоб він покинув свою сім'ю, забезпечував її матеріально та жив з нею (а.с. 1, т.2);

- визнавальними показаннями самого підсудного на досудовому слідстві, коли він як в ході допитів так і під час проведення відтворення обстановки і обставин події в присутності захисника, визнавав факт скоєння умисного вбивства ОСОБА_2 і ці його показання повністю узгоджувались з результатами проведених в справі судово-медичних експертиз як по механізму його скоєння так і в частині застосованого для цього знаряддя (а.с.17-39, 41-56, т.2).

- даними протоколу огляду місця події від 27.07.2010 року з фототаблицями та схемою, з яких вбачається, що в річці Гнилий Тікіч, в районі перехрестя вулиці Енгельса та пров. Котовського в м. Звенигородка, було виявлено і вилучено труп молодої жінки в спортивному костюмі червоного кольору з ушкодженнями (ранами) голови та явними ознаками вагітності. Зокрема, на верхньому та нижньому повіках правого ока - розмитий фіолетового кольору крововилив. На правій виличній ділянці - розмитий крововилив фіолетового кольору розміром 5х5 см. Біля зовнішнього кута правого ока вертикально розташована рана довжиною 1.5 см, шириною 0.5 см. В правій надбрівній ділянці горизонтально розташована рана довжиною 2 см та шириною 0.3 см. На 1 см вище вказаної рани та дещо правіше - горизонтально розташована рана довжиною 3.2 см. В дні рани видно кістки черепа. В правій скронево-потиличній ділянці виявлена рана довжина якої майже 8 см, ширина близько 6 см, з якої виступає речовина у вигляді мозку. Кістки черепа на дотик мають пошкодження. На шиї трупа виявлено ланцюжок з хрестиком з жовтого металу, а на 4 пальці лівої кисті - каблучка з жовтого металу (а.с. 5-20, т.1);

- аналогічними даними протоколу огляду трупа від 28.07.2010 року з фототаблицями проведеного в приміщенні моргу Звенигородської райлікарні, з якого вбачається, що загибла була вагітною (а.с. 27-32, т.1);

- даними протоколу обшуку від 29.07.2010 року про те, що в будинку підсудного за місцем його фактичного проживання в АДРЕСА_2 на піаніно було виявлено і вилучено світлі шорти з написом «Адідас» з наявними на них плямами бурого кольору схожими на кров (а.с. 78, т.1);

- даними судово-медичної експертизи № 261 від 25.11.2010 року про те, що на вилучених в будинку ОСОБА_8 чоловічих шортах виявлена кров людини, яка може мати походження за рахунок крові особи (осіб) з групою крові В(111). Походження крові від потерпілої ОСОБА_2 не виключається (а.с. 139-142, т.3).

- даними протоколу відтворення обстановки і обставин події проведеної з участю ОСОБА_8 30.07.2010 року, в ході якого він добровільно вказав місце скоєння злочину та показав як саме наявною у нього сокирою скоїв умисне вбивство ОСОБА_2, а тіло скинув у воду. Вказав також, що сережки та мобільний телефон потерпілої викинув у річку. Крім цього, показав місце де викинув у річку Гнилий Тікіч знаряддя вбивства - сокиру, а на території підприємства УТОС - місце де спалив свої речі: футболку, шкарпетки, кросівки, пластикові стаканчики, спортивні штани, та одіяло (а.с. 41-57, т.2);

При цьому з доданих до вказаного протоколу матеріалів відеозйомки видно, що ОСОБА_8 в спокійній обстановці, в присутності захисника, судово-медичного експерта та інших учасників слідчої дії детально показав і пояснив свої дії по обставинах скоєння даного злочину в логічній послідовності, добровільно відповідав на поставлені запитання і робив це без будь-якого стороннього впливу на нього. При проведенні вказаної слідчої дії він також дав детальний опис сокири, якою скоїв умисне вбивство ОСОБА_2 Саме таку сокиру і було знайдено працівниками міліції 1.08.2010 року в тому місці, яке він вказав під час проведення даної слідчої дії перебуваючи на автомобільному мосту через річку Гнилий Тікіч в м. Звенигородка.

- даними висновку судово-медичної експертизи № 12/40 від 1.12.2010 року, згідно якого тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_2, могли бути заподіяні за тим механізмом, який ОСОБА_8 вказав при відтворенні обстановки і обставин події 30.07.2010 року (а.с. 68-69, т.3);

- даними протоколу огляду місця події від 1.08.2010 року з фототаблицями про те, що в річці Гнилий Тікіч, з південної сторони від автомобільного мосту, на відстані 20.6 м від його опор, посередині русла з допомогою магнітного підйомника було виявлено і вилучено сокиру з дерев'яною ручкою (а.с. 55-58, т.1).

Відсутність в даному протоколі даних щодо ширини леза та довжини топорища не є підставою для визнання його недопустимим доказом, так як вказана слідча дія проведена законно, належною посадовою особою за участю понятих, а тому ці недоліки не є суттєвими. При цьому суд враховує і те, що до протоколу додано якісні фототаблиці, в тому числі детальні, які виконані з застосуванням масштабної лінійки, що дає цілковиту можливість встановити відсутні в ньому дані щодо фізичних розмірів вилученої сокири;

Суд також не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом і протоколу виїмки від 27.08.2010 року (а.с. 44, т.3) через те, що при його складанні була присутня в якості понятої ОСОБА_29, яка є матір'ю слідчої ОСОБА_50, оскільки вказана слідча дія реально мала місце, проведена належною посадовою особою і її хід і результати в ньому зафіксовані правильно.

- даними протоколу пред'явлення підсудному предметів для впізнання від 2.08.2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_8 серед пред'явлених йому трьох схожих сокир з дерев'яними ручками впізнав сокиру під № 3, яка має довжину 30 см, ширину металевої частини по краю 10 см, довжину 13.5 см та обух довжиною 4 і шириною 3 см. Впізнав дану сокиру по округлій ручці держака та наявних на лезі зазубринах. При цьому пояснив, що саме цією сокирою він наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2 (а.с. 75-76, т.2.

Детальний же опис сокири підсудний зробив в ході відтворення обстановки і обставин події проведеного з його участю 30.07.2010 року вказавши при цьому її основні прикмети (а.с. 41-57, т.2);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 184 від 5.11.2010 року про те, що на вилученій 1.08.2010 року в річці Гнилий Тікіч сокирі виявлено кров людини групи В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО, походження якої від загиблої ОСОБА_2, яка має саме такий склад крові, не виключається (а.с. 99-101, т.3);

- даними висновку судової медико-криміналістичної експертизи № 77 мк від 25.11.2010 року про те, що пошкодження на шкіряному клапті № 1 з голови загиблої ОСОБА_2 виникли від дії твердого тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, по формі наближеній до прямокутної, яка найбільш вірогідно включає в себе ребро (ребра). Пошкодження на шкіряному клапті № 2 виникли від дії твердого тупого предмета з обмеженою ребрами поверхнею, що має форму наближену до прямокутної розмірами 30х30 мм в межах контакту та твердого тупого предмету з тригранним кутом. Можливість виникнення вказаних тілесних ушкоджень внаслідок дії обуха сокири наданої на експертизу не виключається (а.с. 128-129, т.3);

- даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 № 12/11 від 1.12.2010 року, з якого вбачається, що смерть наступила внаслідок черепно-мозкової травми у вигляді руйнування головного мозку, забійних ран на обличчі в кількості трьох, та забійної рани в правій скронево-потиличній ділянці, крововиливів в м'які покрови черепа з внутрішнього боку, численних переломів склепіння та основи черепа, синців на верхній та нижній повіках правого ока та біля зовнішнього кута правого ока, які виникли від дії твердих тупих предметів (предмета) та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Вказані тілесні ушкодження мають прижиттєвий характер та спричинені незадовго до смерті, або під час її настання. Між отриманою загиблою черепно-мозковою травмою та настанням смерті існує прямий причинний зв'язок.

Ушкодження на голові виникли від дії твердого тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею по формі наближеною до прямокутної, яка, найбільш вірогідно, включає в себе ребро (ребра). Локалізація і характер наявних тілесних ушкоджень виключають можливість утворення черепно-мозкової травми при падінні. В крові та м'язах загиблої виявлено етиловий спирт в кількості відповідно 0.64 та 0.6 промілле, що відносно живих осіб відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння. Виходячи з вираженості гнилісних змін можна припустити, що труп перебував у воді близько 1-2 діб. На момент смерті ОСОБА_2 була вагітною. Тривалість вагітності становить 28-30 тижнів (а.с. 17-23, т.3);

Допитаний судом судово-медичний експерт ОСОБА_51, який проводив експертизу № 12/11 пояснив, що в даному висновку він припустився стилістичної помилки, а тому помилково вказав, що смерть ОСОБА_2 могла наступити не раніше ніж за 48 годин до дослідження трупа в морзі. Насправді ж мав на увазі, що її смерть могла настати і раніше вказаного терміну, а тому вважає, що смерть ОСОБА_2 могла наступити ввечері ІНФОРМАЦІЯ_3.

- даними висновку додаткової судово-медичної експертизи № 12/46 від 17.06.2013 року про те, що смерть ОСОБА_2 могла наступити в період з 22 до 23 години ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 121, т.7).

Висновками судово-медичних експертиз № 77 мк від 25.11. 2010 року та № 12/11 від 1.12.2010 року встановлено, що пошкодження, виявлені на голові загиблої ОСОБА_2, могли бути спричинені саме сокирою вилученою з річки Гнилий Тікіч в місці вказаному підсудним під час відтворення обстановки і обставин події з його участю 30.07.2010 року;

- даними висновку молекулярно-генетичної експертизи № 20-1155 від 1.11.2010 року, згідно якого ОСОБА_8 може бути біологічним батьком плоду дитини, якою була вагітна ОСОБА_2 і ймовірність даного факту складає 99,999 % (а.с. 91-94, т.3);

- даними акту амбулаторної судово - психіатричної експертизи № 496 від 29.09.2010 року про те, що ОСОБА_8 ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляв, перебував у стані простого алкогольного сп'яніння, що, зважаючи на задовільний рівень соціального функціонування, свідчить про збереженість у нього на той період часу здатності усвідомлювати власні дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час він також не виявляє ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки і при збереженості емоційно-вольової сфери, інтелекту, пам'яті, критичних і прогностичних функцій - здатен усвідомлювати власні дії та керувати ними, може брати участь у слідчих діях та в судовому засіданні. Застосування будь-яких примусових заходів медичного характеру він не потребує. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_8 не знаходився в стані фізіологічного афекту або в іншому вираженому емоційному стані, котрий міг би суттєво вплинути на його свідомість та поведінку (а.с. 73-80, т.3).

Суд приймає до увагу і ту обставину, що в ході проведення даної експертизи та при спілкуванні з лікарями-експертами ОСОБА_8 також визнавав факт вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_2 та детально описував механізм його скоєння, хоча останні ніякого тиску на нього не чинили, що він сам визнав в судовому засіданні.

Висновок судово-психіатричної експертизи № 496 від 29.09.2010 року є повним, належним чином мотивованим та науково обгрунтованим. Виходячи з цього суд критично оцінює наявний в справі висновок судово-психологічної експертизи № 1-366/11 від 18.12.2012 року, складений експертом Черкаського відділення КНДІСЕ Дем'яненко В.В. (а.с. 135, т.6), в якому останній прийшовши до висновку, що ОСОБА_8 під час проведення з ним слідчих дій знаходився в стані фрустрації та розцінивши ці слідчі дії як психологічний тиск на нього, свій висновок належним чином не обгрунтував і навіть не вказав які ж саме слідчі дії він має на увазі, під час яких ОСОБА_8 перебував в такому стані. Разом з тим, проведення певних слідчих дій з будь-якою особою, за наявності передбачених для цього законом підстав та у відповідності з вимогами закону, не дає підстав розцінювати такі дії працівників правоохоронних органів як психологічний тиск на таку особу.

Посилання підсудного на свою непричетність до скоєння умисного вбивства ОСОБА_2 та ніби то оговорення себе під час досудового слідства внаслідок застосування до нього насилля з боку працівників міліції є безпідставними і не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Так, вказані посилання були предметом відповідної перевірки, яка проводилась за дорученням суду від 4 квітня 2012 року (а.с.169, т.5) прокуратурою Звенигородського району, в ході якої жодних даних про застосування незаконних методів впливу на ОСОБА_8 під час досудового розслідування не встановлено. Тому постановою ст. слідчого Звенигородської райпрокуратури Маркова О.Г. від 20 червня 2012 року в порушенні кримінальної справи відносно працівників Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області, причетних до проведення досудового слідства по даній справі, відмовлено за відсутності складу злочинів передбачених ст.ст. 364 та 365 КК України в їх діях (а.с. 10, т.6). Зазначена постанова підсудним оскаржена не була.

Аналогічні результати були отримані і в ході службового розслідування, проведеного заступником начальника Звенигородського РВ УМВС Чадним С.А., які викладені ним у відповідному висновку від 20.06.2012 року (а.с. 67-68, т.6).

Звертає на себе увагу також та обставина, що скарги про застосування щодо нього насилля працівниками міліції підсудний почав висловлювати не тоді, коли з його слів це мало місце, тобто під час досудового слідства в 2010 році, а лише під час розгляду справи судом, коли реально постало питання про його відповідальність за скоєне.

При цьому сам підсудний з цього приводу давав суперечливі і непослідовні показання. Так, спочатку він стверджував, що оговорив себе внаслідок застосування до нього фізичного насилля з боку працівників Звенигородського РВ, яке виражалось в тому, що вони душили його та підключали до нього електрострум (а.с. 14-15, т.6). В судовому засіданні 26.09.2013 року став стверджувати, що тиск щодо нього був лише моральний і виражався в тому, що йому не надавали можливості зателефонувати рідним. В судовому ж засіданні, яке мало місце 9.10.2013 року визнання своєї вини став пояснювати тим, що під час спілкування з працівником Управління МВС в Черкаській області ОСОБА_47 він просто оговорив себе. При цьому визнав, що ніякого тиску та насилля з боку останнього щодо нього здійснено не було.

Даючи цьому оцінку суд враховує і те, що в ході досудового слідства, в тому числі коли ОСОБА_8 повністю визнавав свою вину в навмисному вбивстві ОСОБА_2, всі слідчі дії з ним, в тому числі допити, відтворення обстановки і обставин події проводились з участю захисника. Крім цього, як вбачається з відеозаписів проведених з участю підсудного слідчих дій, саме він своїми поясненнями та доповненнями до них уточнював та поправляв слідчих при з'ясуванні ними обставин скоєння злочину під час проведення слідчих дій. Тому його посилання в суді на те, що визнавальні показання він давав під тиском працівників міліції, непослідовність і нещирість його позиції, безмотивна відмова відповідати на поставлені йому запитання суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за скоєне, та як спосіб реалізації свого права на захист.

Враховуючи наведене висновок слідчого Звенигородської районної прокуратури про безпідставність тверджень підсудного щодо застосування до нього насилля з боку працівників міліції суд вважає обгрунтованим.

Такий висновок об'єктивно підтверджується і даними судово-медичної експертизи № 24 від 30.07.2010 року про те, що на момент її проведення у ОСОБА_8 ніяких тілесних ушкоджень не виявлено і жодних скарг щодо застосування до нього фізичного насилля він експерту не висловлював (а.с. 27, т.3).

Суд вважає, що показання, які підсудний давав в ході відтворення обстановки і обставин події 30.07.2010 року є достовірними, оскільки вони об'єктивно підтверджуються зібраними в справі об'єктивними доказами, зокрема, даними як щодо часу та місця скоєння злочину, так і щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, що об'єктивно підтверджується висновками проведених судово-медичних експертиз.

Час скоєння злочину, вказаний підсудним в ході проведення відтворення обстановки і обставин поді - близько 23 години 25 липня 2010 року також підтверджується рядом доказів, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_14, яка чула жіночі крики саме в тому місці, де пізніше і було знайдено труп ОСОБА_2, та, крім цього, ще й бачила там силует чоловіка з ліхтариком, наявність якого у нього того вечора також підтверджував в своїх визнавальних показаннях підсудний.

Те, що ОСОБА_2 була вбита саме в цей час підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_13, яка пояснила, що близько 23 години ІНФОРМАЦІЯ_3 вона двічі підряд телефонувала ОСОБА_2 на мобільний, але на перший дзвінок остання їй взагалі не відповіла, а другий її дзвінок був кимось скинутий з телефону ОСОБА_2. Зазначене свідчить про те, що остання відповісти на телефонні дзвінки ОСОБА_13 в цей час вже не могла через скоєний відносно неї злочин.

На підтвердження саме цього часу скоєння злочину та знищення мобільного телефону загиблої тим способом, про який підсудний пояснював в своїх визнавальних показаннях (кинув його в річку), свідчать і дані довідки оператора мобільного зв'язку «МТС Україна» від 9.07.2013 року, де вказано, що відомості щодо використання абонентом НОМЕР_4, ІМЕЙ НОМЕР_5 (телефон ОСОБА_2) зазначеного мобільного терміналу з 26 липня 2010 року в мережі ПрАТ «МТС Україна» відсутні (а.с. 130, т. 7).

Таким чином визнавальні показання підсудного, дані ним під час відтворення обстановки і обставин події 30.07.2010 року, повністю узгоджуються з наявними в справі доказами та в своїй сукупності складають чітку, логічну і послідовну картину скоєного злочину обумовленого конкретним мотивом, яким керувався підсудний, а саме - позбавитись від вагітної від нього жінки, яка, в зв'язку з наближенням часу народження дитини, стала все наполегливіше наполягати на тому, щоб він залишив сім'ю і проживав з нею та погрожувати розголошенням їх стосунків у разі якщо він не виконає її вимог.

Щодо вагітності ОСОБА_2, то суд вважає, що підсудний достовірно знав про цю обставину під час скоєння злочину. Зазначене підтверджується як його власними показаннями під час досудового слідства, коли він стверджував, що загибла, використовуючи свою вагітність як інструмент шантажу, саме цим і спровокувала його на скоєння її вбивства, так і показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_24 про те, що вони чули розмови між підсудним і загиблою про вагітність останньої, а також показаннями свідка ОСОБА_19 про те, що під час огляду трупа ОСОБА_2 в приміщенні моргу Звенигородської райлікарні остання мала очевидні ознаки вагітності. Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа № 12/11 від 1.12.2010 року термін вагітності ОСОБА_2 на момент її смерті становив 28-30 тижнів.

Таким чином виходячи з сукупності всіх зібраних в справі доказів суд вважає, що вина підсудного в скоєнні умисного вбивства ОСОБА_2, яка завідомо для нього перебувала в стані вагітності, доведена повністю.

Стосовно ж заволодіння підсудним речами ОСОБА_2, то суд вважає, що хоча після скоєння її умисного вбивства він і заволодів належними їй мобільним телефоном, ключами від квартири та золотими сережками, які витягнув з її вух, проте, приймає до уваги те, що зробив він це не з корисливого мотиву, а з метою приховати даний злочин та, імітуючи пограбування потерпілої, ускладнити його розкриття, позбавити працівників правоохоронних органів, в разі виявлення трупа, можливості швидко ідентифікувати його, та з метою знищення доказів своєї причетності до його скоєння.

Про такі наміри підсудного свідчить те, що відразу ж після скоєного вбивства, як мобільний телефон ОСОБА_2, в якому були зафіксовані його дзвінки, так і золоті сережки, які він раніше подарував загиблій, він викинув в річку. Те ж саме підсудний зробив і з знаряддям скоєння даного злочину - сокирою, яку також, з метою приховати її як речовий доказ, викинув у річку і яка в ході досудового слідства була знайдена і вилучена працівниками міліції.

Про цілеспрямовані осмислені дії підсудного, скеровані на ліквідацію і приховування слідів злочину, свідчить і та обставина, що коли після скоєння умисного вбивства ОСОБА_2 він, покинувши місце скоєння злочину, але згадавши про забуту там пачку з цигарками - знову повернувся туди і з допомогою електричного ліхтарика знайшов і забрав її, оскільки вважав, що на ній можуть бути виявлені його відбитки пальців.

Тому виходячи з наведеного суд вважає, що рішення прокурора про виключення з обвинувачення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, є обґрунтованим, а оскільки потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погодились з ним і підтримали обвинувачення в цій частині, то суд приходить до висновку щодо необхідності виправдання підсудного за ч. 1 ст. 185 КК України за відсутністю складу вказаного злочину в його діях.

Оскільки протокол додаткового огляду місця події від 28 липня 2010 року (а.с. 37-47, т.1) складено слідчим Звенигородського РВ УМВС Шпильовим Є.С., який не був включений до складу слідчої групи для розслідування даного злочину, згідно наказу затвердженого постановою начальника відділу розслідування злочинів скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи СУ ГУМВС України в Черкаській області від 27 липня 2010 року (а.с. 25-26, т.1), а тому не мав повноважень на його складання, то суд вважає даний протокол недопустимим доказом, а тому не враховує його при оцінці доказів.

Суд не враховує як доказ і протокол огляду предметів від 30.07.2010 року (а.с. 58, т. 2), оскільки зазначена в ньому сокира, як знаряддя злочину, була виявлена і вилучена з річки Гнилий Тікіч лише 1.08.2010 року. Тому вважає, що даний протокол фактично було складено вже після її вилучення, а не 30.07.2010 року як це вказала слідча. Те, що сокира була виявлена і вилучена 1.08.2010 року та факт складання цього протоколу вже після вказаної дати підтвердила в судовому засіданні і допитана в якості свідка колишня слідча ОСОБА_50, яка пояснила, що дату 30.07.2010 року в зазначеному протоколі вказала помилково.

Безпідставними є посилання підсудного на те, що ряд слідчих дій по з'ясуванню обставин умисного вбивства ОСОБА_2 не може бути взято до уваги оскільки вони були проведені в рамках розслідування кримінальної справи № 0701000184, відтак, не уповноваженими на це особами. При цьому суд виходить з того, що вказаний номер кримінальної справи в деяких процесуальних документах був зазначений помилково, ця помилка є суто технічною і вона виправлена постановою слідчого від 27.11.2010 року в якій визначено правильний номер даної справи - № 3801000128 (а.с. 1, т.4). Тому ця обставина не є підставою для визнання незаконними проведених під № 0701000184 слідчих дій та отримані при цьому результати недопустимими доказами.

Дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності.

Призначаючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який є особливо тяжким, та особу ОСОБА_8, який за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

В якості обтяжуючої покарання обставини суд враховує скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Наявна в справі явка з повинною від 29.07.2010 року не може бути врахована як пом'якшуюча покарання обставина, оскільки вона була написана підсудним в приміщенні Звенигородського райвідділу міліції вже після його запрошення туди працівниками вказаного підрозділу МВС (а.с. 1, т.2).

В якості пом'якшуючих покарання обставин суд враховує наявність на утриманні підсудного двох малолітніх дітей, а також неправильну поведінку самої загиблої, яка, знаючи про те, що підсудний має дружину і двоє дітей, тривалий час підтримувала з ним інтимні стосунки, а завагітнівши від нього - намагалась зруйнувати його сім'ю вимагаючи щоб він залишив свою дружину та став жити з нею, погрожуючи, що інакше вона розповість про їх стосунки та про свою вагітність не лише дружині, а і його дітям, що і стало безпосередньою причиною даного злочину.

Виходячи з наведеного суд не вбачає підстав для призначення підсудному покарання у вигляді довічного позбавлення волі, а тому вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 щодо відшкодування 1500000 грн. моральної шкоди (а.с. 142-143, т.7) підлягає до часткового задоволення. Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають до задоволення частково. При цьому враховує, що вона, як мати загиблої, перенесла значні душевні страждання та нервові потрясіння в зв'язку зі смертю дочки, проте вимога щодо грошової компенсації в сумі 1500000 грн. вважає завищеною, а тому виходячи з засад розумності і справедливості приходить до висновку про можливість відшкодування їй в цій частині 100000 грн.

З цих же підстав підлягає до часткового задоволення і цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 заявлений ним на суму 1000000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.126, т.8). При цьому суд враховує, що він, як син загиблої, в зв'язку зі смертю матері також переніс значні душевні страждання та потрясіння, але вважає, що розмір грошової компенсації на її відшкодування має також становити 100000 грн.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 щодо відшкодування 56737 грн. 65 коп. матеріальної шкоди, якої вона зазнала внаслідок поховання своєї дочки та в якості оплати за надану їй правову допомогу не можуть бути вирішені судом, оскільки надані потерпілою світлокопії документів, що підтверджують понесені нею витрати, належним чином не посвідчені. Деякі з них містять суперечливі дані, зокрема копія угоди № 014 від 21.03.2011 року (а.с. 161, т. 7) укладеної між потерпілою ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_52, згідно якої сума гонорару становить 8000 грн. Проте, згідно доданої до вказаної угоди квитанції сума гонорару отриманого адвокатом вказана по різному: цифрою 8000 грн., а прописом - 5000 грн. В світлокопії квитанції до прибуткового касового ордеру № 40 (а.с. 148, т. 7) про сплату 6000 грн. взагалі відсутні дані про отримувача цих коштів. Підсудний же позовні вимоги потерпілих заперечує, вважаючи їх безпідставними.

Виходячи з цього суд вважає за можливе в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без розгляду, залишивши за нею право на звернення до суду з позовом щодо стягнення вказаних витрат в порядку цивільного судочинства.

Не підлягають до задоволення і вимоги потерпілої ОСОБА_1 щодо відшкодування 1490 грн., тобто вартості золотих сережок, мобільного телефону та ключів від квартири, які належали її загиблій дочці, оскільки вказані речі належали ОСОБА_2 і ОСОБА_1 їх законним власником не була.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання - 15 років позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

Строк покарання рахувати з 29 липня 2010 року.

За ч. 1 ст. 185 КК України ОСОБА_8 виправдати за відсутністю складу злочину.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з засудженого ОСОБА_8 на користь кожного з них по 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 на суму 56737 грн. 65 коп. в частині відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду, залишивши за нею право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

В задоволенні решти позовних вимог потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Черкаській області на рахунок 35223003000037, код 25574009 банк одержувача УДК в Черкаській області МФО 854018 774.00 грн., а на користь Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на рахунок 31255272210705 банк одержувача ГУДКУ у Київській області МФО 821018 - 5168.00 грн. судових витрат за проведення судових експертиз.

Речові докази вказані на а.с. 62-63, т. 2, які зберігаються при справі - знищити, окрім золотих прикрас: обручки та ланцюжка з хрестиком, які залишити у власності потерпілої ОСОБА_1, звільнивши її від зобов'язань по їх зберіганню (а.с. 177, т.2).

.

Апеляція на вирок може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через міськрайсуд протягом 15 днів з моменту його проголошення, а засудженим - з моменту отримання копії вироку в той же строк.

Головуючий: О. І. Гибало

Судді