Справа № 430/319/14-ц

Провадження №6/430/10/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого-судді Карташевої Т.А.,

при секретарі Бабарикіній А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Станично-Луганського району Луганської області подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції Слєсарєвої Ю.С. щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції Слєсарєва Ю.С. звернулася з поданням щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, в обґрунтування якого зазначила наступне.

На виконанні у відділі державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції занаходиться виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх видів заробітку, згідно виконавчого листа №2-407-2011 від 19.07.2011 року, виданого Свердловським міським судом Луганської області. Боржник аліменти не сплачує, хоча про зобов'язання надавати квитанції до ВДВС попереджений. По теперішній час документи, які підтверджують сплату аліментів, державному виконавцю не надані. Державним виконавцем зроблені запити до обліково-реєстраційних установ (БТІ, ВДАІ, Держкомзему, ДПІ, УПФУ, ОАБ, РЦЗ) щодо наявності зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна. У зв'язку з тим, що боржник ухиляється від сплати аліментів, утворилася заборгованість, а у разі виїзду боржника за кордон, виконання рішення стане неможливим, тобто виїзд боржника за межі України ускладнює виконання рішенні.

У судове засідання старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції Слєсарєва Ю.С. не з*явилася. Неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання.

Дослідивши матеріали подання, суд ввжає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ч. 3 п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в*їзду в Україну громадян України» передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Закон визначає право державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України лише у разі ухилення боржника від виконання зобов*язань, покладених на нього рішенням, тобто навмисного чи іншого свідомого невиконання обов*язків з боку боржника.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, до подання в обґрунтування своєї позиції державним виконавцем додані копія виконавчого листа, копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2011 р. старшим держаним виконавцем Слєсарєвою Ю.С. з виконання виконавчого листа №2-407-2011, виданого Свердловським міським судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з яким ОСОБА_3 був ознайомлений 12.10.2011 року; пояснення ОСОБА_3. З пояснення ОСОБА_3 вбачається, що він не вносить платіж повністю, оскільки не працевлаштований, але має земельний пай, який знаходиться в оренді у ПП ОСОБА_5 ОСОБА_3 викликався до державного виконавця 06.11.2013 року, про що свідчить копія виклику державного виконавця.

Інших доказів, які свідчать про вчинення ОСОБА_3 будь-яких діянь, спрямованих на невиконання ним обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, державним виконавцем не надано.

Саме самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Які саме обов'язки, передбачені ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» не виконуються боржником, в поданні не зазначено.

Крім того, у ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» міститься перелік дій, які має право здійснювати державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження. З отриманого судом подання незрозуміло, чи були в повній мірі державним виконавцем застосовані зазначені в ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» дії, які вказують на те, що забезпечити виконання рішення неможливо в іншій спосіб, окрім обмеження права виїзду громадянина ОСОБА_3 за межі України. Також ст.90 Закону України «Про виконавче провадження» визначена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього закону, проте з подання і доданих до нього доказів не вбачається, чи скористався державний виконавець положеннями закону з метою забезпечення виконання рішення.

З поданням про обмеження виїзду за межі України державний виконавець звернувся до суду 11.02.2014 р., виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-407-2011 відкрите 19.07.2011 р., які ж саме виконавчі дії (з посиланням на відповідні докази) були проведені державним виконавцем в період з 19.07.2011 р. до часу звернення з поданням до суду, не зазначено. Посилання державного виконавця в поданні на те, що в ході виконання виконавчого документу зроблені запити до обліково-реєстраційних установ щодо наявності зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, суд до уваги не приймає, оскільки вони не доведені державним виконавцем.

Не заслуговують на увагу і посилання державного виконавця на те, що виїзд боржника за межі України ускладнює виконання рішення суду, оскільки доказів, що свідчать про намір ОСОБА_3 виїхати за межі України, не було надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції Слєсарєвої Ю.С. щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 слід відмовити

Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції Слєсарєвої Ю.С. щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Лугнської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п*яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п*яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий Т.А. Карташева