Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження №22ц/778/737/14 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Каракуші К.В.
Глазкової О.Г.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Просто-страхування», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (далі- ПАТ «Просто-страхування»), ОСОБА_4
У позові зазначалось, що 15.08.2012 року позивач, керуючи автомобілем марки «Форд Коннект» д.н. НОМЕР_1, рухався по вул. Рельєфній в напрямку вул. Каховської у м. Запоріжжі. У лівій смузі рухався автомобіль «Тойота» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 В цей же час ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Хюндай» д.н. НОМЕР_3, рухався зі сторони м. Дніпропетровськ у напрямку кільце «Каховське». При виїзді на вул. Рельєфна, ОСОБА_4 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1, виїхав на кільце, чим створив аварійну обстановку, у зв'язку з чим водій ОСОБА_5 був вимушений різко гальмувати та змінювати напрямок руху свого автомобіля, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем позивача. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Форд Коннект», що належить позивачу.
Посилаючись на те, що в адміністративному провадженні встановлено вину ОСОБА_4 у цьому ДТП, проте ПАТ «Просто-страхування» відмовила позивачу у визнанні випадку страховим та проведення виплати, позивач просив суд стягнути з ПАТ «Просто-страхування» суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 8011,70 грн.; стягнути з ОСОБА_4 суму франшизи 510 грн. та суму завданої моральної шкоди 5450 грн.; стягнути з ПАТ «Просто-страхування» суму завданої моральної шкоди в розмірі 2550 грн. та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2013 року позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Просто-страхування» на користь ОСОБА_3 8011,70 грн. суму завданої матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 510 грн. суму франшизи та 5450 грн. суму моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ «Просто-страхування» на користь ОСОБА_3 2550 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з відповідачів судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Просто-страхування» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що у ОСОБА_4 не настала цивільно-правова відповідність за завдання шкоди позивачу ОСОБА_3
В частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4, а саме стягнення франшизи та моральної шкоди, рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду що з'явились, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.08.2012 року позивач ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Форд Коннект» д.н. НОМЕР_1, рухався по вул. Рельєфній в напрямку вул. Каховської у м. Запоріжжі. У лівій смузі рухався автомобіль «Тойота» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5
В цей же час ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Хюндай» д.н. НОМЕР_3, рухався зі сторони м. Дніпропетровськ у напрямку кільце «Каховське».
При виїзді на вул. Рельєфна, ОСОБА_4 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1, виїхав на кільце, чим створив аварійну обстановку, у зв'язку з чим водій ОСОБА_5 був вимушений різко гальмувати та змінювати напрямок руху свого автомобіля, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем позивача.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2012 року ОСОБА_4 визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі ч.4 ст.122 КУпАП України за те, що він не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 ПДР України «Надати дорогу», внаслідок чого змусив водія автомобілю «Тойота» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 гальмувати та змінювати напрямок руху, який рухався праворуч від нього та став учасником ДТП, чим створив аварійну обстановку (а.с.33).
Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 30 серпня 2012 року провадження у відношенні ОСОБА_5 було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, оскільки у зв'язку з винними діями водія ОСОБА_4 по створенню аварійної ситуації, ОСОБА_5 був вимушений гальмувати та змінювати напрямок руху свого автомобіля, внаслідок чого останній скоїв зіткнення з автомобілем позивача ОСОБА_3(а.с.32).
Частиною 4 статті 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у відповідача ОСОБА_4 настала цивільна - правова відповідальність за пошкодження автомобіля, що належить позивачу ОСОБА_3
Посилання апелянта на відсутність документа, що підтверджує настання у ОСОБА_4 цивільно-правової відповідальності спростовуються вищенаведеними постановами судів у адміністративних справах відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оскільки доводять, що саме створення ОСОБА_4 аварійної ситуації стало причиною зіткнення автомобілів, що належать ОСОБА_5 та позивачу ОСОБА_3 Тобто судами в порядку адміністративних проваджень встановлено винність дій водія ОСОБА_4, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між винними діями водія ОСОБА_4 та пошкодженням автомобіля позивача.
Із полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1528193 вбачається, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 було застраховано у ПАТ «Просто-страхування». Вказаним полісом страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000грн., а розмір франшизи - 510 грн. (а.с. 71).
Згідно з положенням пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З матеріалів справи убачається, що автотоварознавчим дослідженням від 19 вересня 2012 року, складеним товариством з обмеженою відповідальністю "Автогазпромсервіс»", визначено матеріальну шкоду у розмірі 8171,7 грн., що зазнав позивач ОСОБА_3, як власник пошкодженого автомобіля «Форд Коннект» д.н. НОМЕР_1 (а.с.9-26). Вартість цього звіту складає 350грн.(а.с.31).
Суд першої інстанції правильно визначив розмір матеріальної шкоди 8521,7грн. (8171,7 грн. + 350грн.) та вирахував франшизу і обґрунтовано присудив до стягнення з ПАТ «Просто-страхування» на користь позивача ОСОБА_3 8011,7грн. (8521,7грн. - 510 грн.).
Твердження апелянта про те, що вказане автотоварознавче дослідження не розкриває суми матеріальної шкоди через відсутність дефектувальної відомості, калькуляції є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами звіту, що наявні у справі (а.с.9-23).
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вірно встановив правовідносини сторін, з'ясував обставини, що мають значення для справи, проте, з порушенням норм матеріального права дійшов до висновку про стягнення з ПАТ «Просто-страхування» на користь позивача моральної шкоди.
Згідно до приписів 22.3 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була чинна на час виникнення правовідносин) потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Частиною другою ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Оскільки заявлені вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди полягають у душевних стражданнях, яких ОСОБА_3 зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна, а саме автомобіля «Форд Коннект» д.н. НОМЕР_1, то відповідальним за таку шкоду у відповідності до приписів 22.3 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ч.2 ст.23 ст. 23 ЦК України є ОСОБА_4, як особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а не ПАТ «Просто-страхування».
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення моральної шкоди з ПАТ «Просто-страхування» на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2550грн. і доводи апеляційної скарги в цій частині є прийнятними, тому рішення суду в цій частині в порядку ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.
В решті рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2013 року по цій справі в частині задоволення вимог про стягнення моральної шкоди з ПАТ «Просто-страхування» скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Просто-страхування» про стягнення моральної шкоди відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: