Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/846/14 Головуючий у 1 інстанції Ревуцький С.І. Суддя-доповідач Спас О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 вересня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності, виселення

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності, виселення.

В позові зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, яка була придбана нею на прилюдних торгах 05.03.2001р. В квартирі залишився проживати її колишній власник ОСОБА_4 та його син - відповідач ОСОБА_2

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 01.11.2005р. ОСОБА_4 було виселено із вказаної квартири. Рішення було виконане примусово органами ДВС.

У грудні 2007 року ОСОБА_4 разом з відповідачем самовільно знов вселився у вказану квартиру. З цього приводу вона зверталась за повторним виконанням рішення суду, але їй було відмовлено.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_2 із цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про залишення позовних вимог до ОСОБА_4 без розгляду у зв'язку з його смертю. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 вересня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та правовідносини.

Згідно нотаріально посвідченого свідоцтва від 26.03.2001р. ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1 придбана нею на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого Бердянським міським відділом Державної виконавчої служби України Бердянського міського управління юстиції, що раніше належала ОСОБА_4 Право власності ОСОБА_3 зареєстроване належним чином. (а.с.7-9).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01.11.2005р., що набрало законної сили 20.04.2006р., задоволено позов ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві власності шляхом виселення ОСОБА_4 із даної квартири (а.с.10).

Вказане рішення виконано примусово Державною виконавчої служби України Бердянського міського управління юстиції 23.11.2007р. (а.с.17,20).

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.05.2010р. ОСОБА_3 відмовлено в заяві про повторне виконання виселення ОСОБА_4 у зв'язку зі спливом строку виконання рішення суду (а.с.21).

Обставина проживання відповідача у спірній квартирі останнім на заперечується.

Відповідач ОСОБА_2 з 1996р. зареєстрований в іншому житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.52).

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. ст. 15, 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач, як член сім'ї колишнього власника квартири, проживає у вказаній квартирі без відповідних правових підстав, тому підлягає виселенню.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 376, 382 ЦК України).

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Отже, задовольняючи позов про виселення, суд першої інстанції встановив, що відповідач вселився до вказаної квартири зі згоди батька ОСОБА_4, який, у свою чергу, вселився до квартири без правових підстав після того, як у порядку виконання рішення суду був примусово виселений.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне виселення не мають свого підтвердження, оскільки для вирішення питання про виселення відповідача суд першої інстанції належним чином взяв до уваги та керувався такими вищевказаними нормами матеріального права як ст. 391 ЦК України.

Відповідач, заперечуючи проти позову всупереч ст.ст. 10, 60 ЦПК України, які зобов'язують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами жодного доказу на підтвердження правових підстав свого вселення та проживання у спірній квартирі не навів і не надав.

Доводи апеляційної скарги, що проживання відповідача у квартирі, що належить позивачці на праві власності, не становить їй перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном, є неприйнятними.

Такі доводи не відповідають закону.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, оскільки у суді першої інстанції розглядаються інші справи, де він оспорює реєстрацію права власності за ОСОБА_3 не спростовують висновки рішення суду.

Справа вже розглянута судом першої інстанції по суті вимог. Передбачених ст. 201 ЦПК України підстав для зупинення апеляційного провадження не існує.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 вересня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: