Справа № 127/26760/13-ц Провадження № 22-ц/772/633/2014Головуючий в суді першої інстанції:Федчишен С. А.

Категорія: 37 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Вінницької міської ради, треті особи: управління Держземагенства у Вінницькому районі, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановила:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_4 Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в

АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0, 0400 га, яка розташована за вказаною адресою. У встановлений законом шестимісячний строк він звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори Скутельник І.А. від 23 серпня 2013 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно у зв'язку з тим, що відповідно до «Переліку назв, вулиць, проспектів, бульварів, провулків, проїздів, площ м. Вінниці», затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 26 квітня 2013 року № 1262 земельним ділянкам та будинкам, які знаходяться в садовому товаристві «Ромашка» присвоєні вулиці та проїзди. До реєстру про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесена інформація відповідно до вищевказаних актів і тому інформація про таке садове товариство як «Ромашка» у ньому відсутня, що не дає можливості перевірити заборони та арешти на вищевказане нерухоме майно.

Крім цього, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки спадкодавцем мав бути виготовлений державний акт на земельну ділянку, який повинен був бути зареєстрований у Державному земельному кадастрі, однак відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру внесені не були, державний акт не виготовлявся.

Посилаючись на те, що у встановленому законом порядку він не може оформити право на спадщину за законом після смерті дружини, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на індивідуальний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який був розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0, 0400 га, яка була розташована за вказаною адресою.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 січня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. При цьому уточнив, що земельна ділянка, площею

0, 400 га, згідно договору купівлі-продажу, знаходилась в садовому товаристві «Ромашка», масив «Пирогово-2» у віданні Агрономічної сільської ради Вінницького району і надана для садівництва. На дану земельну ділянку він не може оформити право на спадщину, оскільки спадкодавець не виготовила державний акт.

Представник Вінницької міської ради Лірник І.І. в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутність. При вирішенні спору покладався на думку суду.

Представник управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області Павловські О.Л. не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки цих висновків суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Установлено, що 25 травня 1968 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб. Після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище: ОСОБА_4 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с.5).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0, 0400 га, яка розташована в садовому товаристві «Ромашка», масив «Пирогово-2» у віданні Агрономічної сільської ради Вінницького району і надана для садівництва.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини (а.с.38).

ОСОБА_9 - син спадкодавця, своєю заявою від 30 липня 2013 року повідомив, що спадкове майно, яке залишилось після смерті його матері ОСОБА_4 не прийняв, на нього не претендує, до суду за продовженням строку прийняття спадщини звертатися не буде (а.с.39).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 лютого 2001 року, ОСОБА_4 купила у ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 0, 0400 га, яка знаходиться в садовому товаристві «Ромашка» масив «Пирогово-2» у віданні Агрономічної сільської ради Вінницького району і надана для садівництва (а.с.6).

Державний акт на право приватної власності на землю видано ОСОБА_3 04 січня 1999 року (а.с.7). Після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_4 державний акт на своє ім'я не виготовила.

Згідно свідоцтва № 274 від 20 грудня 2004 року ОСОБА_4 являється власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1.

Постановою державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори Скутельник І.А. від 23 серпня 2013 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно у зв'язку з тим, що відповідно до «Переліку назв, вулиць, проспектів, бульварів, провулків, проїздів, площ м. Вінниці», затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 26 квітня 2013 року № 1262 земельним ділянкам та будинкам, які знаходяться в садовому товаристві «Ромашка» присвоєні вулиці та проїзди. До реєстру про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесена інформація відповідно до вищевказаних актів і тому інформація про таке садове товариство як «Ромашка» у ньому відсутня, що не дає можливості перевірити заборони та арешти на вищевказане нерухоме майно.

Крім цього, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки спадкодавцем мав бути виготовлений державний акт на земельну ділянку, який повинен був бути зареєстрований у Державному земельному кадастрі, однак відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру внесені не були, державний акт не виготовлявся (а.с.3).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно

до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення виконкому Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 07 грудня 2004 року № 233, ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке зареєстровано на праві приватної власності за спадкоємицею (а.с.8).

Однак, через зміну найменування вулиць, зміни юридичної територіальності та розширення меж міста Вінниці, державна реєстрація нерухомого майна була втрачена чи не внесена до електронних реєстрів, і це, унеможливлює оформити право на спадщину позивачем.

За змістом ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власнісність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України).

Як уже встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі цивільно-правової угоди ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку розміром 0, 0400 га, яка знаходиться в садовому товаристві «Ромашка» масив «Пирогово-2» у віданні Агрономічної сільської ради Вінницького району і надана для садівництва (а.с.6).

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2009 року № 439, нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.

Разом з тим, при укладанні цивільно-правової угоди у 2001 році, ці норми не діяли, а до 2003 року державні акти не проходили державну реєстрацію на електронних носіях, тому спірна земельна ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Крім цього, на момент укладення цивільно-правової угоди, спірна земельна ділянка відносилась до Агрономічної сільської ради Вінницького району, однак на виконання Постанови Верховної Ради України від 19 червня 2003 року «Про зміну меж міста Вінниці Вінницької області» включено у межу міста Вінниці Вінницької області землі Агрономічної сільської ради Вінницького району. У зв'язку з цим земельним ділянкам та будинкам, які знаходяться в садовому товаристві «Ромашка» присвоєні вулиці та проїзди.

Оскільки позивач у встановлений законом строк звернувся у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з чим він позбавлений можливості оформити право на спадщину у встановленому законом порядку, то його вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, і це, на думку колегії суддів, є обов'язковими підставами для скасування рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 січня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниці, право власності на індивідуальний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який був розташований в

АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниці, право власності на земельну ділянку, площею 0, 0400 га, яка знаходилась в садовому товаристві «Ромашка», масив «Пирогово-2» у віданні Агрономічної сільської ради Вінницького району і надана для садівництва.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.І. Чорний

З оригіналом вірно: