УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/69/14Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"03" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В.,

суддів:Моісеєнко Т.І., Ломанової Л.О.,

при секретарі:Богданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті нестачі за апеляційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про солідарне відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 84 566,15 грн., завданої в результаті недостачі.

Позов мотивовано тим, що відповідачі - ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк». Зокрема, ОСОБА_7 працювала з 01.12.2005, останнім часом старшим касиром в касі перерахунку Кримського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк»; ОСОБА_8 - з 30.08.2010 касиром каси перерахунку Кримського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк»; ОСОБА_9 - з 02.07.2012 до 23.11.2012 р. працювала касиром каси перерахунку Кримського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк». З відповідачами були укладені договори про повну матеріальну відповідальність.

В результаті проведеної ревізії в терміналах Феодосійського «куста» інкасації Кримського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 22.08.2012 по 13.09.2012 в 21-му терміналі самообслуговування була виявлена недостача грошових коштів на загальну суму 84 321,00 грн., яка виникла після інкасації під час перерахунку коштів та внесення звітів старшим касиром ОСОБА_7, касиром ОСОБА_8 та касиром ОСОБА_9

Проведеною службою безпеки Банку перевіркою було встановлено, що під час інкасації терміналів самообслуговування датчики в терміналі працювали справно, фактів відкриття фальшпанелі і сейфу терміналу не зафіксовано, інших збоїв не виявлено. Позивач, враховуючі відсутність доступу інкасаторів до грошей, які передавались у закритих касетах із BASS - терміналів, вважає, що до виникнення недостачі могли призвести лише дії касирів, які порушили вимоги Інструкції щодо перерахунку коштів з вказаних касет, ведення журналу обміну передачі коштів від одного касира до іншого, що потягло за собою створення помилкової інформації у звітах касирів про наявність грошових коштів у касетах BASS - терміналів, що було проінкасовано.

Позивач зазначав, що оскільки внаслідок порушення відповідачами трудових обов'язків вони повинні нести повну матеріальну відповідальність за завдану шкоду Банку, тому просив задовольнити позов та покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, на користь позивача стягнуто з ОСОБА_7 суму 37655 грн.; з ОСОБА_8 - 44462 грн., всього 82117 грн. Розподілені судові витрати, які стягнуті з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь позивача. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Феодосійського міського суду АРК від 21 листопада 2013 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог, заявлених ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті недостачі.

На рішення суду першої інстанції від 25 жовтня 2013 року відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подані апеляційні скарги, в яких посилаючись на необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянти вважають рішення суду таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Також посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, апелянти просили скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, апелянт ОСОБА_7, не оскаржуючи факту перебування в трудових правовідносинах з ПАТ КБ «ПриватБанк», в апеляційній скарзі зазначає, що договір про повну індивідуальну відповідальність був укладений 01.12.2005, коли вона перебувала на посаді касира - операціоніста, інший договір як зі старшим касиром вона не укладала. Суд першої інстанції прийняв як допустимий доказ - роздруківку електронної версії договору про повну матеріальну відповідальність від 18.01.2010, який нібито підписано її електронним підписом, тоді як на посаду старшого касира каси перерахунку її було переведено пізніше. До того ж суд не звернув уваги, що даний договір не відповідає вимогам ст. 1351 КЗпП України. Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визначаючи суму до стягнення не в порядку солідарної відповідальності, як заявлені позовні вимоги, та в рішенні суду не зазначено в рахунок чого стягнуто грошові кошти - недостачі чи заборгованості. Апелянт вважає, що при розгляді справи представник позивача не довів яким чином здійснювався залік недостач лишками. Крім того, були встановлені порушення нормативних документів банку, на що суд не звернув уваги. Зокрема, в касі перерахунку коштів працювало 5 осіб, але позов заявлений лише до трьох; перевірка проводилась та встановлено факт недостачі у відсутності відповідачів, та згідно акту ревізії каси, що проводилась напередодні тимчасової непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами апелянта, недостачі не було.

Апелянт ОСОБА_8, також не оскаржуючи факту перебування в трудових правовідносинах з ПАТ КБ «ПриватБанк» на час виявлення недостач, в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував механізм призначення каси перерахунку та функціональні обов'язки касирів. Договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність не укладався, при цьому визначити матеріальну відповідальність окремо по кожному касиру апелянт вважає неможливим. Також зазначає, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з нею укладено 30.08.2010 р., коли вона була прийнята касиром другої категорії, будь-якого іншого договору про матеріальну відповідальність з нею не укладалось. До того ж, даний договір не відповідає формі типового договору, чому суд першої інстанції не дав правової оцінки. Суд при ухваленні рішення не звернув уваги, що Банк не надав Положення ПАТ КБ «ПриватБанк», яке б підтверджувало повноваження директора Кримського РУ укладати договір про матеріальну відповідальність з працівниками.

Також апелянт вважає, що представники позивача не довели нормативно-правову можливість користування електронним підписом, зокрема при укладанні договору про матеріальну відповідальність. При цьому її електронним підписом користувалась й старший касир ОСОБА_7 Також апелянт зазначає, що суду не надано доказів, якими визначені її повноваження для роботи в тих терміналах, де була виявлена нестача. Апелянт посилається на те, що вона не була ознайомлена з локальними актами банку щодо організації роботи каси, була позбавлена права участі в інвентаризації, а визначаючи суму недостачі, що з неї стягнуто, суд припустився арифметичної помилки. Крім того, вважає, що судом не враховані роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 р., де зазначено, що для стягнення з працівника шкоди, необхідна наявність прямої дійсної шкоди та її розмір, тоді як пряму дійсну шкоду позивачем належними та допустимими доказами не доведено.

Згідно свідоцтва про шлюб від 12.10.2013 р. апелянт ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_8, що підтверджується копією паспорту, виданого 15.11.2013 р. (а.с.168 т.3).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_8, представника ОСОБА_7, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми нестач з відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги банку щодо цих відповідачів є обґрунтованими та такими, що відповідають положенням трудового законодавства. При цьому була дотримана процедура виявлення недостачі, проведення службової перевірки обставин та причин виникнення недостачі, визначення її розміру, складання актів недостачі за кожний день окремо по терміналах самообслуговування, де була виявлена недостача, відібрання пояснень від касирів, повідомлення відповідачів та надання для ознайомлення актів недостачі. Оскільки матеріалами справи підтверджений факт заподіяння відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шкоди Банку внаслідок порушення ними трудових обов'язків, відповідачі мають нести матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди за положеннями ст.134 КЗпП України.

Висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що підтверджуються встановленими обставинами у справі та відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Судом правильно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_7. в Головному Феодосійському відділенні Кримського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» працювала з 01.12.2005 касиром-операціоністом. При прийомі на роботу з нею було укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 20 т.1).

Наказом № 2117-к від 01.12.2006 р. ОСОБА_7 переведена на посаду старшого касира-експерта Головного Феодосійського відділення Кримського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.242 т.2); 18.01.2010 р. з ОСОБА_7 як зі старшим кассиром укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 96-99 т.3), підписаний електронним підписом.

Наказом по Банку №Э.SI-ПП-2010-1359 від 16 листопада 2010 р. ОСОБА_7 була переведена на посаду старшого кассиру каси перерахунку Головного Феодосійського відділення Кримського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.245 т.2). З 10.09.2012 р. ОСОБА_7 у зв'язку із вагітністю та пологами отримала листок непрацездатності (а.с.118 т.2).

ОСОБА_8 - з 30.08.2010 за трудовим договором працювала касиром 2 категорії каси перерахунку Кримського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 10-14 т.1), з нею укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.21 т.1).

ОСОБА_9 - з 02.07.2012 до 23.11.2012 р. працювала касиром - операціоністом каси перерахунку Кримського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.15-19 т.1), з нею було укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.22 т.1).

Положенням про філію Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.1-5 т.3) передбачено, що директор філії у встановленому трудовим законодавством порядку укладає та розриває трудові договори, вирішує інші питання, що випливають із трудових відносин (п.5.3.4.).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта ОСОБА_8 щодо відсутності повноважень директора Кримського РУ на укладання з працівниками договорів про матеріальну відповідальність.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши всі обставини по справі, врахував також, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність передбачено «Перечнем должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договора о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в поцессе производства» (рос. мовою), затвердженим Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по труду та соціальним питанням № 447/24 від 28.12.77, яке продовжує діяти в Україні до теперішнього часу, згідно до якого з цією категорією працівників (старші контролери-касири і контролери-касири; старші касири і касири; інші робітники, що виконують обов'язки касирів), укладення договору про повну матеріальну відповідальність є обов'язковим.

Відповідно до ст.1351 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянтів щодо невідповідності договорів про повну матеріальну відповідальність положенням ст. 1351 КЗпП України та вимогам чинного трудового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № СП-2008-1085 затверджена Облікова політика операцій по пластиковим карткам ПриватБанку та Банків-партнерів, яка містить порядок роботи щодо здійснення касових операцій (а.с.40-51 т.1), бухгалтерських проводок за програмним комплексом Cash-Manager (ПК «Промінь»).

В розділі «Звірка періодів» виводиться список інкасаційних періодів по BASS-терміналам, в яких вказуються суми пере - або недовідшкодування. В разі виявлення недостачі складається акт. Недостача відображається на транзитному рахунку№ 2920, на цьому же рахунку відображається надлишок готівки, на строк не більш 30 днів. Якщо протягом 30 днів не відбудеться відшкодування недостачі, питання передається для перевірки в Службу безпеки Банку (а.с.144-145 т.2).

На підставі наказу № СП-2011-856 від 18.08.2011 «Про затвердження стандартів для кас перерахунку» в кассах перерахунку затверджено нову версію блоку «Контролер» ПК «Промінь», яка включає в себе робочі зміни з 8-00 до 20-00 і з 20-00 до 8-00 год.; можливість передачі не перерахованих сумок контролеру іншої зміни, відкриття та закриття зміни, візування касового залишку, звірку касового залишку та оборотів по даним ПК «Промінь» і балансу (а.с.28-36 т.1). Зазначені дані відображаються на рахунку № 2920 (транзитний). Цим же наказом затверджено «Положення про організацію роботи каси перерахунку» (а.с.122-160 т.2).

Відповідно до п.11 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні №174 від 01.06.2011, Банк (філія, відділення) допускає до роботи з готівкою та цінностями працівників, які склали залік щодо знання вимог цієї Інструкції, нормативно-правового акта щодо визначення ознак справжності і платіжності банкнот (монет) національної та іноземної валюти та внутрішніх положень про організацію роботи щодо здійснення касових операцій (змін до них) у межах тих питань, що належать до їх функціональних обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянти - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пройшли дистанційне навчання щодо вивчення Наказів та нормативних документів банку, після чого склали заліки (а.с.109-114 т.2).

Судом встановлено, що кожен касир, починаючи роботу в банку отримує логін та власний пароль, який заборонено передавати іншим особам. В своїй роботі касири користуються електронним підписом (а.с.41 т.1).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта ОСОБА_8 про відсутність доказів щодо ознайомлена її з локальними актами банку щодо організації роботи каси, відсутність визначення її повноважень для роботи в терміналах є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено при розгляді справи судом, в період з 22.08.2012 по 13.09.2012, коли були виявлені недостачі, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 працювали разом, при цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вдень, а ОСОБА_9 в нічну зміну. Колективної (бригадної) матеріальної відповідальності між Банком та працівниками не установлювалось, що не суперечить положенням ст.ст. 1351 -1352 КЗпП та вимогам Постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2003р. № 337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України», яка діяла на момент зайняття апелянтами посади касирів, а також Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України №174 від 01.06.2011.

При цьому, ОСОБА_7 в своїй роботі як старший касир каси перерахунку виконувала керівні функції і віддавала усні розпорядження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо виконання ними своїх обов'язків, в т.ч. ОСОБА_9 - в нічну зміну не перераховувати грошові кошти (готівку), що надійшли з BASS - терміналів, а лише розкладувати банкноти за номіналом. Також відповідачі не користувалися обладнанням для автоматизованого оброблення банкнот, яке забезпечує в автоматичному режимі перераховування банкнот та їх ідентифікацію (купюрорахункова машина), якою обладнано касу перерахунку.

З пояснень апелянтів в суді апеляційної інстанції свідчить, що касирами при передачі грошових коштів не вівся обліковий журнал касира (книга 155), чим було порушено порядок обліку готівки в касі перерахунку. Посилання апелянтів, що їм для цього не вистачало робочого часу, колегія суду вважає неспроможними та такими, що не звільняє від відповідальності за порушення трудових обов'язків.

До того ж, з пояснень апелянта ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції також свідчить, що ОСОБА_7, будучи з 10.09.2012 р. непрацездатною у зв'язку із вагітністю та пологами, продовжувала з'являтися до каси перерахунку та користуватися власними засобами доступу до каси перерахунку.

Виходячи із наведеного колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апелянта ОСОБА_8, що її електронним підписом користувалась старший касир ОСОБА_7, оскільки вказане користування, в порушення Інструкції, здійснювалось з дозволу самого апелянта.

З матеріалів справи встановлено, що підтверджено належними доказами, те, що під час роботи ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 22.08.2012 по 13.09.2012 в операційній касі перерахунку Феодосійського відділення Кримського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» при зведенні каси касиром та складанні актів при внесенні звітів касиром ОСОБА_7 було виявлено недостачі:

За період 21-22.08.2012 р.:

Термінал ТS 100811 на суму 2220 грн. (клієнтських вкладень на 221553,00 грн., за звітом вказано лише 219333,00 грн.);

Термінал ТS 100580 на суму 2512 грн. (клієнтських вкладень 116983,00 грн., за звітом вказано лише 114471,00 грн.);

За період 22-23.08.2012 р.:

Термінал ТS 101043 на суму 1110 грн. (клієнтських вкладень на 141407 грн., за звітом вказано 140297 грн.);

Термінал ТS 201567 на суму 1000 грн. (клієнтських вкладень на 95364 грн., за звітом вказано 94364 грн.);

Термінал ТS 100574 на суму 2005 грн. (клієнтських вкладень на 89905 грн., за звітом вказано 87900 грн.);

За період 27-28.08.2012 р.:

Термінал ТS 101089 на суму 3150 грн. (клієнтських вкладень на 86474 грн., за звітом вказано 83324 грн.);

Термінал ТS 100580 на суму 1500 грн. (клієнтських вкладень на 88123 грн., за звітом вказано 86623 грн.);

За період 29-30.08.2012 р.:

Термінал ТS 100574 на суму 2560 грн. (клієнтських вкладень на 96731 грн., за звітом вказано 94171 грн.);

Термінал ТS 202689 на суму 2815 грн. (клієнтських вкладень на 137492 грн., за звітом вказано суму 134677 грн.);

Термінал ТS 101089 на суму 1950 грн. (клієнтських вкладень на 36185 грн., за звітом вказано суму 34235 грн.);

За період 03-04.09.2012 р.:

Термінал ТS 101035 на суму 5484 грн. (клієнтських вкладень на 72135 грн., за звітом вказано суму 66651 грн.);

Термінал ТS 101811 на суму 3200 грн. (клієнтських вкладень на 150933 грн., за звітом вказано суму 147733 грн.);

Термінал ТS 100828 на суму 3600 грн. (клієнтських вкладень на 63897 грн., за звітом вказано суму 60297 грн.);

Термінал ТS 100580 на суму 4549 грн. (клієнтських вкладень на 118110 грн., за звітом вказано суму 113561 грн.), а всього на суму 37655 грн.

Згідно актів при внесенні звітів кассиром ОСОБА_8 було виявлено недостачі:

За період 04-05.09.2012 р.:

Термінал ТS 201636 на суму 6640 грн. (клієнтських вкладень на 119089 грн., за звітом вказано суму 112449 грн.);

За період 06-07.09.2012 р.:

Термінал ТS 201635 на суму 1151 грн. (клієнтських вкладень на 65545 грн., за звітом вказано суму 64394 грн.);

Термінал ТS 101031 на суму 3160 грн. (клієнтських вкладень на 44829 грн., за звітом вказано суму 41669 грн.);

Термінал ТS 100811 на суму 12700 грн. (клієнтських вкладень на 158704 грн., за звітом вказано суму 146004 грн.);

Термінал ТS 201636 на суму 12471 грн. (клієнтських вкладень на 146375 грн., за звітом вказано суму 133904 грн.);

За період 12-13.09.2012 р.:

Термінал ТS 100580 на суму 8340 грн. (клієнтських вкладень на 125119 грн., за звітом вказано суму 116779 грн.), а всього на суму 44462 грн.

Як свідчить з матеріалів справи, відповідні акти були надані для ознайомлення та підписані відповідачем ОСОБА_8; ОСОБА_7 була ознайомлена, але від підписання актів відмовилась, про що складено акт від 13 березня 2013 р. (а.с.76 т.1).

Згідно з висновком проведеного з 25.09.2012 р. службою безпеки Банку службового розслідування за виявленими фактами недостач при проведенні службового розслідування, що свідчить з службової записки від 02.10.2012 р., не встановлено несправностей та збоїв в роботі у зазначених терміналах, що могло призвести до недостачі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Колегія суддів відхиляє, як неспроможні доводи апеляції ОСОБА_7 щодо встановлення позивачем факту недостачі у відсутності відповідачів, не здійснення заліку недостач лишками, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема поясненнями апелянтів, працівників банку (а.с.103-108), актами недостач, службовою запискою та матеріалами службового розслідування служби безпеки Банку.

Не заслуговують також на увагу посилання апелянта на порушення Банком нормативних документів, оскільки це суперечить матеріалам справи та встановленим судом обставинам.

Крім того, доводи апеляційної скарги стосовно виходу за межі позовних вимог при ухваленні рішення судом першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час ухвалення рішення суд вирішує питання, встановлені ч.1 ст.214 ЦПК України, зокрема яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючі, що судом безперечно встановлено відсутність договору між Банком і працівниками щодо колективної (бригадної) матеріальної відповідальності та наявність укладеного окремо з кожним працівником договору про повну матеріальну відповідальність, судом правильно застосовано положення ст.134 КЗпП.

Також колегія суддів вважає, що доводи апелянта ОСОБА_8 щодо відсутності доказів про її трудові обов'язки, про винне порушення обов'язків за трудовим договором, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою і дійсною шкодою, яка наступила, не заслуговують на увагу, оскільки вказані доводи суперечать встановленим обставинам.

Інші доводи апеляцій не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору та відповідно до встановлених обставин правильно визначено характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють, у зв'язку з чим суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Ломанова Л.О.