Справа № 424/868/13-ц
Провадження № 22ц/782/5107/13
УХВАЛА
іменем України
14 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Авалян Н.М.
суддів - Лісіциної А.І., Назарової М.В.
при секретарі - Аліханян Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 06 листопада 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання укладеним договору довічного утримання та визнання права власності на 1/3 частку домоволодіння, -
ВСТАНОВИЛА :
Позивачка 05 жовтня 2011 року звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що фактично між нею та її тіткою ОСОБА_4 за пропозицією останньої 06 січня 2006 року був укладений договір довічного утримання, оскільки після смерті чоловіка тітка залишилась проживати одна. Позивачка погодилась на пропозицію та надавала ОСОБА_4 допомогу та утримання до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. Нотаріально договір вони не оформили, оскільки для цього не було зайвих грошових коштів. Після смерті тітки позивачка звернулась до нотаріальної контори, де їй було надано нотаріусом роз'яснення про те, що оскільки договір довічного утримання не був посвідчений нотаріально, їй необхідно подати заяву про прийняття спадщини. Після пред'явлення позову позивачка неодноразово уточнювала, змінювала та доповнювала його та остаточно просила визнати укладеним договір довічного утримання, змінити черговість спадкування та визнати за нею право власності на 1/3 частку спадкового майна - домоволодіння.
Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 06 листопада 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на….
Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, доводи позивачки та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає у задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін, скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Відповідно до вимог ст.ст.11,213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам у повному обсязі.
Судом встановлені наступні факти, які підтверджується матеріалами справи та визнаються сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка проживала в м.Ровеньки Луганської області.
Відповідачі є братом та сестрою померлої ОСОБА_4
Ровеньківською державною нотаріальної конторою заведено спадкову справу №126/2011 після смерті ОСОБА_4
15 квітня 2011 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулась позивачка, вказавши, що померла є її тіткою, хоча це не відповідає дійсності, Як пояснила в судовому засідання позивачка, вона є племінницею чоловіка ОСОБА_4, - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
07 жовтня 2011 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_2 від свого імені, а також від імені ОСОБА_3 за довіреністю.
Спадкодавиці ОСОБА_4 на праві власності належав житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідачі не визнають за позивачкою права на спадкування частки вказаного спадкового майна.
Позивачка вважає це несправедливим, оскільки вона доглядала за ОСОБА_4 та допомагала їй.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір довічного утримання не можна вважати укладеним, якщо він не посвідчений нотаріально та не зареєстрований, а також з того, що позивачка не є спадкоємицею ОСОБА_4 ні за законом ні за заповітом, тому не набуває право власності на спадкове майно.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду, оскільки вони цілком відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України у випадках, встановлених законом, правочин підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ст.657 ЦК України, якщо предметом договору є нерухоме майно, такий договір укладається в письмовій формі та підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.745 ЦК України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Одже, за змістом вищезазначених норм договір довічного утримання вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не звернулись до нотаріальної контори для нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору довічного утримання, будь-яку домовленість між ними про довічне утримання не можна вважати укладенням такого договору.
Відповідно до ст.ст.328, 334, 1216 ЦК України право власності на майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, на підставі договору або в порядку спадкування.
Позивачка обґрунтувала позов про визнання права власності на частку домоволодіння двома взаємовиключними обставинами: 1) фактичним укладенням договору довічного утримання, 2) правом на спадкування майна.
Як правильно встановив суд, договір довічного утримання не був укладений, тому право власності на домоволодіння, що належало ОСОБА_4, на підставі такого договору в позивачки не виникло.
Також не виникло право власності у позивачки на майно ОСОБА_4 в порядку спадкування, оскільки для виникнення у позивачки такого права вирішальне значення має чи є вона спадкоємицею за законом або за заповітом, а також наявність правових підстав для зміни черговості одержання права на спадкування.
Законом визначено п'ять черг спадкоємців за законом, а також можливість зміни черговості права на спадкування.
Відповідно до ст.ст.1258, 1261, 1262, 1263, 1264, 1265 ЦК України за відсутності заповіту спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. До спадкоємців за законом відносяться :
першої черги - діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
другої черги - рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
третьої черги - рідні дядько та тітка спадкодавця;
четвертої черги - особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
п'ятої черги - інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, а також утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Частина 2 ст.1259 ЦК України встановлює, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 не залишила заповіту. Спадщину прийняли два спадкоємця другої черги - відповідач та відповідачка (брат і сестра спадкодавиці). Позивачка не відноситься до кола спадкоємців будь-яких черг, тому за законом вона не вправі ставити питання про зміну черговості права на спадкування та не набуває права власності на спадкове майно нарівні із спадкоємцями другої черги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до невірного вирішення справи; за своїм змістом є доводами, викладеними в обґрунтування позову, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення лише тільки з формальних міркувань.
Керуючись ст. ст.307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 06 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя:(підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом
Суддя: