ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4454/13-а

12 лютого 2014 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудима Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Кузнецовської об'єднаної податкової інспекції Рівненської області

про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом Володимирецького відділення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними дій щодо нарахування заборгованості, недоїмки зі сплати єдиного внеску та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-51 від 20.11.2013 року.

В судовому засіданні 12.02.2013 року, враховуючи клопотання Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області від 30.01.2014 року (а.с.42-44) та керуючись ст.52 КАС України, суд допустив заміну первинного відповідача Володимирецьке відділення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на належного - Кузнецовську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Рівненській області (далі - Кузнецовська ОДПІ).

Позивач у судове засідання не прибув. В обґрунтування позову зазначив, що є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Одночасно, має статус фізичної особи-підприємця і перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Повідомив, що 20.11.2013 року Володимирецьким відділенням Кузнецовської ОДПІ прийнято вимогу за №Ф-51 про сплату позивачем недоїмки в сумі 607,38 грн. Стверджує, що дана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Таким чином, позивач вважає себе звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому стверджує, що дії відповідача щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску з листопада 2013 року протиправні, у зв'язку з чим просив скасувати вимогу №Ф-51 від 20.11.2013 року. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, подав клопотання про розгляду справи без його участі (а.с.43), проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву (а.с.42-44), позов не визнав. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пояснив, що пенсійний вік в Україні визначається виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення". Вказав на те, що позивачу пенсію було призначено на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлюється ряд пільг для осіб постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, надається зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії. У зв'язку з чим, вважає, що на позивача положення ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не розповсюджується, оскільки позивачу пенсія призначена із зниженням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначив, що фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України (зокрема Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. Пояснив, що відповідно до даних особової картки позивача по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на початок 2013 року рахувалося сальдо по переплаті в сумі 586,65 грн., станом на 21.10.2013 року позивачу нараховано по терміну сплати 1194,03 грн. за ІІІ квартал 2013 року, внаслідок чого станом на 01.11.2013 року за позивачем рахувалася недоїмка в сумі 607,38 грн. У зв'язку з цим відповідачем була винесена оспорювана вимога. За таких обставин, в задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечила. Про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 КАС України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 12.02.2008 року ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та з 2012 року і по даний час є платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 від 25.05.2012 року (а.с.12).

Матеріали справи, а саме: копія пенсійного посвідчення НОМЕР_2 (а.с.10), копія посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (а.с.10) та довідка УПФУ в Володимирському районі №403/06 від 06.02.2014 року (а.с.47) свідчать, що з 07.09.2012 року ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

20.11.2013 року Володимирецьким відділенням Кузнецовської ОДПІ позивачу виставлено вимогу №Ф-51 про сплату недоїмки в розмірі 607,38 грн. (а.с.9).

Згідно з розрахунком єдиного внеску (а.с.48), наданого УПФУ в Володимирецькому районі 10.02.2014 року на вимогу ухвали суду від 20.01.2014 року, та облікової картки відповідача (а.с.45), заборгованість ОСОБА_2 по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 607,38 грн. виникла за період липень-вересень 2013 року (3 квартал 2013 року).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року № 3609-VI, який набрав чинності 06.08.2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною 4 такого змісту: особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст.1 Закону №1058-IV, пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Поряд з цим, абзацом 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тому пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, що остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що законодавство встановлює пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Отже, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними, тоді як такий вид пенсії, як пенсія за віком є єдиним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсіонер за віком - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший, ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

Судом встановлено, що позивачу пенсія за віком була призначена на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, тобто із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Матеріали справи, а саме: копія пенсійного посвідчення НОМЕР_2 та довідка УПФУ в Володимирецькому районі №403/06 від 06.02.2014 року, свідчать, що ОСОБА_2 набула статусу пенсіонера за віком з 07.09.2012 року (довічно).

Позивач у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не числиться.

Суд звертає увагу на те, що приписами частини 4 статті 4 Закону №2464-VI визначена сукупність необхідних умов за одночасної наявності яких особа звільняється від сплати єдиного внеску, а саме:

особа обрала спрощену систему оподаткування;

є пенсіонером за віком або інвалідом;

отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Аналіз приписів даної норми Закону не дає суду підстав вважати, що звільняються від сплати єдиного внеску лише ті особи, яким надано пенсію за віком виключно на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням того, що позивач є платником єдиного внеску, пенсіонером, отримує пенсію за віком та добровільної згоди на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не надавав, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 має право на користування пільгами, передбаченими ч.4 ст.4 Закону України № 2464-VI.

Таким чином, доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування після 07.09.2012 року і що на неї не поширюються вимоги ч.4 ст.4 Закону №2464 - необґрунтовані.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що правових підстав в Кузнецовської ОДПІ для нарахування ОСОБА_2 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 607,38 грн. не було, а дії відповідача щодо такого нарахування є протиправними.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з даними особової картки позивача по єдиному внеску 21.10.2013 року відповідачем нараховано ОСОБА_2 єдиний внесок в сумі 1194,03 грн. за ІІІ квартал 2013 року. Проте, оскільки станом на початок 2013 року у позивача існувала переплата по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 586,65 грн., то 20.11.2013 року Кузнецовською ОДПІ було прийнято вимогу про сплату недоїмки в сумі 607,38 грн. (1194,03 грн. - 586,65 грн.).

В силу вимог статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені фактичні обставини справи дають суду підстави для висновку, що відповідач при нарахуванні позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 607,38 грн. діяв не на підставі та не в межах повноважень, визначених чинним законодавством, а тому дії Кузнецовської ОДПІ щодо нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску є протиправними.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, суд вважає вимогу Володимирецького відділення Кузнецовської ОДПІ за №Ф-51 від 20.11.2013 року такою, що не відповідає вказаним критеріям правомірності, тобто є прийнятою без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, протиправною, а тому такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятої ним вимоги про сплату недоїмки №Ф-51 від 20.11.2013 року.

Отже, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За таких обставин, на користь позивача слід присудити понесені ним витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 240,87 грн.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 607,38 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Володимирецького відділення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про сплату недоїмки №Ф-51 від 20.11.2013 року на суму 607 (шістсот сім) грн.38 коп.

Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 240,87 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гудима Н.С.