Справа № 1-120/08р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 грудня 2008 року Томашпільський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого Семко Г.В.
за участю секретаря Клімочко С.В.
прокурора Мазура І.А.
та адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашполі справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта вища, одруженого, працюючого Вербівським сільським головою, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 191 ч.2 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2, займаючи посаду сільського голови с. Вербова Томашпільського району, являючись державним службовцем 7 рангу, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно , з метою незаконного отримання премій та матеріальної допомоги на покращання соціально-побутових умов, діючи всупереч вимогам п.4 абзацу другого підпункту "г" постанови Кабінету Міністрів України № 1295 від 24.10.1996 року, протягом жовтня - грудня 2005 року , без винесення на розгляд сесії сільської ради питання про виплату вказаних премій і матеріальної допомоги, як передбачено вказаною постановою КМУ, видав розпорядження № 20 від 17.10.2005р, №23, №24, №25 від 18.11.2005 р. та №28 від 16.12.2005 про преміювання державних службовців сільської ради та наданню допомоги до якої незаконно включив себе, на підставі чого йому було нараховано бюджетних коштів в сумі 2248,85 грн., з яких ОСОБА_2 незаконно заволодів в сумі 1785,04 грн., які йому були виплачені.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину визнав, розкаявся у вчиненому та суду пояснив , що він працює на посаді Вербівського сільського голови з 2002 року по даний час. В 2005 році видав письмові розпорядження про преміювання працівників державної служби Вербівської сільської ради в тому числі і відносно себе. Він знав що може своїм розпорядженням преміювати підлеглих. А те, що потрібно проводити сесію сільської ради для одержання йому премії, він не знав.
Крім визнання вини підсуднім, його вина підтверджується доказами по справі, а саме: -показами свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що вона працювала на посаді секретаря Вербівської сільської ради з 1993 року по березень 2006 року. В 2002 році на посаду голови Вербівської сільської ради було обрано ОСОБА_2 На сесію сільської ради протягом 2005 року питання про преміювання сільського голови та надання йому матеріальної допомоги не виносилось і таке рішення депутатами не приймалось. Премії за жовтень-грудень 2005 року ОСОБА_2 отримав на підставі винесених ним розпоряджень, по яких надав премію службовцям сільської ради в тому числі і собі. Відповідно до законодавства премії і допомоги сільському голові надаються тільки за рішенням сесії сільської ради. -показами свідка ОСОБА_4, яка пояснила , що вона працює на посаді головного бухгалтера Вербівської сільської ради з 1969 року по даний час. В 2002 році на посаду голови Вербівської сільської ради було обрано ОСОБА_2.
В 2005 році вона відповідно до розпоряджень сільського голови ОСОБА_2. нарахувала премії працівникам сільської ради, а також матеріальні допомоги . Вказані премії були нараховані і сільському голові ОСОБА_2 на підставі цих же розпоряджень виданих ним . Про те що, дозвіл на виплату премій і матеріальних допомог повинен надаватися за рішенням сесії сільської ради вона не знала.
Таким чином в жовтні - грудні 2005 року ОСОБА_2 отримав на руки премію в розмірі 25% від посадового окладу та премію за економію фонду зарплати в загальній сумі 1279,35 грн. та матеріальну допомогу на покращання соцільно-побутових умов в розмірі 515,67 грн.
-показами свідка ОСОБА_5 який пояснив, що премії та надбавки видаються відносно постанов КМУ. Для того щоб сільський голова преміював себе, потрібно це питання виносити на сесію сільської ради. Районною радою неодноразово давалися роз'яснення по даному питанню. Про той факт , що ОСОБА_2 нарахував собі премію без проведення сесії мені не відомо.
Крім показів свідків вина ОСОБА_2. підтверджується постановою КМУ № 1295 від 24.10.1996 р. п.4 абзацу 2 підпункту «г». Заслухавши пояснення підсудного, свідків, дослідивши матеріали справи і давши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності , вважає , що вина ОСОБА_2. в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України доведена, його дії правильно кваліфіковано як розтрата чужого майна службовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу підсудного, який вину визнав повністю, обставини справи, характеризується позитивно, має на утриманні дружину інваліда 1 групи , суд приходить до висновку , що йому повинно бути призначене покарання з застосуванням ст. 69 КК України, в вигляді штрафу.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд-
З А С У Д И В:
Визнати винним ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд. Вирок може бути оскаржено на протязі п”ятнадцяти діб до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд.
Суддя