Справа № 407/4581/13-а
2-а/407/10/14
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Лобарчук О.О.,
при секретарі: Ряполовій Д.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про визнання неправомірними дії УПСЗН щодо відмови в перерахунку і виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про визнання неправомірними дії УПСЗН щодо відмови в перерахунку і виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В обгрунтування позову посилається на те, що 18 серпня 2011 року вона народила доньку ОСОБА_3. Згідно Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» у неї виникло право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення трьох років в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, але вважає, що розмір цієї допомоги нараховується та виплачується значно менший і не відповідає закону.
06 червня 2013 року позивачка звернулася до УПСЗН з заявою про перерахунок допомоги, але отримала відповідь про відмову у перерахунку отримуваної нею допомоги.
В зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом. Просить поновити строки звернення до суду, визнати неправомірними дії УПСЗН щодо відмови в перерахунку і виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, судові витрати стягнути з відповідача.
Відповідачем надані заперечення, в яких зазначено, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що їй у період з 18 серпня 2011 року не сплачується у повному обсязі допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і вимагає зобов`язати управління праці та соціального захисту населення здійснити перерахунок та виплату зазначеної допомоги виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Позивач також просить визнати неправомірними дії управління щодо відмови їй в перерахуванні допомоги.
Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради заперечує проти виконання вимог позивача з наступних причин:
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно з дня призначення до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідно до п. 18 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1751, непрацюючій особі, якою є позивачка, зазначена допомога призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами. Позивач перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 08.06.2011р. по 11.10.2011р. За призначенням допомоги по догляду за дитиною звернулася 12.10.2011р. Зазначена допомога позивачці призначена з 12.10.2011р. по 18.08.2014р. Оскільки позивачка в період з 18.08.2011р. по 11.10.2011р. взагалі не мала права на призначення допомоги, її вимоги перерахувати зазначену допомогу з 18.08.2011р. вважаємо неправомірними.
Крім того Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» взагалі не передбачений перерахунок розміру призначеної допомоги.
Умови проведення перерахунку призначеної допомоги визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751. Пунктами 22, 57 зазначеного Порядку передбачена можливість перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у двох випадках: у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму - без звернення особи; та за заявою особи, якій надається допомога з урахуванням доходів сім`ї, - з місяця подання відповідної заяви.
Позивачка звернулася до управління із заявою про перерахунок допомоги у червні 2013 року. З червня їй перерахований розмір допомоги та призначена допомога у розмірі, що перевищує мінімальний та відповідає середньомісячному сукупному доходу її сім`ї. Отже ствердження позивачки про відмову управління в проведенні перерахунку допомоги не відповідає дійсності, оскільки такий перерахунок був проведений, але в межах чинного законодавства.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється не тільки статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", як зазначає позивачка, а й пунктом 3 розділу восьмого "Прикінцеві положення " зазначеного Закону. Згідно зі статтею 94 Конституції України, закон починає діяти через десять днів після його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом. Згідно з загальними правовими нормами, "Прикінцеві положення" закону визначають механізм, яким закон вводиться в дію. У п. 3 розділу 8 "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми" зазначається механізм , яким вводиться в дію стаття 15 зазначеного Закону.
У статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми " в редакції Закону № 2334-14 від 22.03.2001р. зазначається, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Але у пункті 3 розділу 8 "Прикінцеві положення" цього ж Закону зі змінами, що були внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р., визначено, що розмір допомоги сім"ям з дітьми, передбачений статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
До 2008 року Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" поширював свою дію на осіб, не застрахованих в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застраховані особи отримували зазначену допомогу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
П.п. 23, 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Законів України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Відповідно до внесених змін, з 2008 року Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" поширює свою дію також і на застрахованих в системі соціального страхування осіб. П.3 розділу 8 "Прикінцеві положення" цього Закону починає діяти у такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн".
У Законі України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" виключені статті 40-44, які надавали право застрахованим особам отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з цим Законом, а також визначали розмір цієї допомоги.
Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року визнав неконституційними положення п.25 розділу ІІ Закону України "Про Державний Бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів" в частині виключення ст.ст. 40-44 із Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Отже, з 22.05.2008р. застраховані особи знову придбали право на отримання допомоги згідно з цим Законом у розмірі, встановленому правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму. Але позивачка на час призначення допомоги по догляду за дитиною не була застрахованою особою і тому її посилання на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. є безпідставними.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ ІІ зазначеного Закону діє по 31 грудня 2008р. Тому з 1 січня 2009 року відновила свою дію попередня редакція Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми", де відповідно до пункту 3 розділу 8 "Прикінцеві положення", розмір допомоги визначається щорічно Верховною Радою, але не може бути нижчим 50% прожиткового мінімуму.
Відповідно до положень ст.45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до законів України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і виплачується в розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Саме Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1751 на виконання Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», визначає умови призначення і виплати допомоги по догляду за дитиною особам, не застрахованим в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 22 зазначеного Порядку, з 1 січня 2010 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Саме в такому розмірі отримує допомогу по догляду за дитиною позивачка.
У своїй позовній заяві позивачка зазначає також, що відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості або в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таке посилання позивачки на положення Конституції України вважаємо безпідставним, оскільки догляд за дитиною не є втратою працездатності. Крім того допомога по догляду за дитиною не може бути основним джерелом існування.
Вважають за доцільне також зазначити, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Зокрема у Рішенні від 19.06.2001 року № 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи Конституційний Суд зазначив, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку.
У рішеннях від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005, від 20 червня 2007 року № 5-рп/2007 Конституційний Суд сформулював правові позиції стосовно такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність. У своєму Рішенні від 17 березня 2005р. № 1-рп/2005 у справі про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності Конституційний Суд чітко зазначив, що держава зобов`язана відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду від 26.12.2011р. № 1-42/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Конституційний Суд зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну допомогу сім `ям з дітьми, покриття витрат на виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Частиною 2 ст.95 Конституції України встановлено, що виключно Законом України про Державний бюджет на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Діяльність управління праці та соціального захисту населення у частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів за соціальними програмами регулюється саме законом про державний бюджет України на відповідний рік та Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ст.ст. 23,51 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному Бюджетним Кодексом. Будь-які забов`язання, взяті фізичними та юридичними особами без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов`язаннями і є бюджетним правопорушенням.
Згідно зі ст.116 Бюджетного кодексу України, невиконання бюджету - це бюджетне правопорушення. Нецільове використання бюджетних коштів та інші порушення бюджетного законодавства тягнуть за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом України. Це передбачено статтями 119, 121 Бюджетного кодексу України.
Взяття зобов`язань щодо проведення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму можливо лише у разі внесення відповідних змін до Закону України "Про Державний бюджет України", які мають передбачити збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюватимуться ці видатки.
Слід зазначити також, що згідно зі статтями 99,100 Кодексу Адміністративного Судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Всі вимоги позивача вважають неправомірними і просять суд відмовити позивачці у її позовних вимогах.(а.с.23-25)
В судове засідання позивачка не з'явилася. Проте в позовній заяві просила розглядати справу у її відсутність, на задоволенні своїх вимог наполягає (а.с.5).
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала надані заперечення та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухав представника відповідача, дослідив письмові матеріали справи, встановив наступне.
Позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, виданого 26 серпня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції у Луганській області (а.с.7).
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує допомогу як незастрахована особа по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідачем їй призначена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (а.с. 8-10).
06.06.2013 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 18 серпня 2011 року.(а.с.11-12)
Відповіддю від 26.06.2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с13).
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.
Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону № 2811-ХІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані іншими Законами, не встановлювалось на 2011,2012,2013 роки інший, ніж у Законах №2811-ХII та №2240-III розмір допомоги, а дії Законів про бюджет діяли, відповідно, лише у 2009 та 2010 роках, спірні правовідносини з 01.01.2011р. регулюються Законами №2811-ХII та №2240-III, а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001р. в тій частині, в якій воно суперечить названим законам, застосовуватися не може. Отже, з 01.01.2011р. у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами №2811-ХII та 2240-III.
Така правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.08.2011 року по справі № К/9991/33496/12 та в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року.
Оскільки спір виник щодо виплати допомоги на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, особі, яка не застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2811-ХII), відповідно до статті 15 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
З огляду на це , суд вважає, що позивачкою вимоги заявлені обґрунтовано та задовольняє їх в частині щодо визнання неправомірними дії УПСЗН щодо відмови в перерахунку і виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Однак, згідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Оскільки позивачка звернулася до суду з позовом 06.09.2013 року, то вона має право на перерахунок та виплату їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням шестимісячного строку за період з 06.03.2013 року по день винесення постанови - 12.02.2014 року.
Ухвалою суду від 05 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 18.08.2011 року по 06.03.2013 року залишені без розгляду. (а.с.56)
Повний зміст постанови викладено 17 лютого 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-Ш , суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про визнання неправомірними дії УПСЗН щодо відмови в перерахунку і виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку і виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області здійснити нарахування ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 06.03.2013 року по 12.02.2014 року та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 нараховану Управлінням допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 06.03.2013 року по 12.02.2014 року за рахунок коштів відповідної субвенції Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат.
Стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 34 грн. 41 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Суддя Антрацитівского
міськрайонного суду О. О. Лобарчук