Головуючий у 1 інстанції - Попова С.А.

                                                                                                                                       Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2008 року                                                                                                        справа № 22-а-14038/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В :

19.06.2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вищевказаним позовом до УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області.      

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.09.2008 року позов ОСОБА_1. про визнання дій неправомірними щодо відмови позивачу у виплаті недоотриманих сум грошової допомоги як інваліду війни 3 групи до 5 травня за 2008 рік та стягнення суми заборгованості було задоволено. З відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість за зазначеним видом грошової допомоги у сумі 3017 грн. 

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та не врахування вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення", який передбачає фінансування витрат місцевого бюджету по державним програмам за рахунок субвенції, передбаченої державним бюджетом на поточний рік.

Вважає, що сплативши позивачу зазначений вид допомоги у розмірі зазначеному в постановах Кабінету Міністрів України, діяв у межах повноважень та відповідно до діючого законодавства. 

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є інвалідом війни 3 групи та перебуває на обліку у відповідача, при цьому розмір мінімальної пенсії за віком за станом на 05 травня 2008 року складав - 481 грн. 

Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що позивач повинен був отримати від відповідача разову грошову допомогу в 2008 році у розмірі 3367 грн. (481 грн. х 7), але фактично позивач отримав 350 грн., а тому, відповідачем було недоплачено позивачеві суму щорічної разової допомоги як інваліду війни 3 групи до 5 травня в 2008 році - 3017 грн. (3367 грн. - 350 грн.).

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є інвалідом війни 3 групи, знаходиться на обліку в УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

               У квітні 2008 році позивач фактично отримав від відповідача - 350 грн., що було передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року "Про розміри грошової допомоги, яка виплачується у 2008 році згідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, яким були внесені зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у тому числу до ч. 5 ст. 13 цього Закону, яка передбачала щорічно до 5 травня інвалідам війни виплату разової грошової допомоги у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

               Положення пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" рішенням Конституційного Суду України у справі 10-рп від 22.05.2008 року визнано неконституційним.

               Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 17-1 Закону № 3551-12 особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають  право  звернутися  за  нею  та  отримати  її  до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

               Тобто, позивач не отримавши зазначений вид допомоги у повному обсязі, не втратив право на цю допомогу. 

               У червні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до відповідача із заявою щодо сплати зазначеного виду допомоги у передбаченому законом розмірі, на що 09.06.2008 року отримав відмову, що стало підставою для звернення до суду із заявою про внесення доповнень до заявленого адміністративного позову.

Тобто, позивач повинен був отримати від відповідача разову грошову допомогу в 2008 році у розмірі 3367 грн. (481 грн. х 7), але фактично позивач отримав 350 грн., а тому, відповідачем було недоплачено позивачеві суму щорічної разової допомоги як інваліду війни 3 групи до 5 травня в 2008 році - 3017 грн. (3367 грн. - 350 грн.).

Таким чином, дії відповідача щодо сплати ОСОБА_1. щорічної грошової допомоги до 9 травня у 2008 року в розмірі 350 грн., який встановлений вище приведеними нормами законів та постанов, не відповідають вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача розміру зазначеного виду допомоги у 2008 році, згідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".  

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанову ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються, а тому судове рішення підлягає залишенню без змін.  

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 11, 21, 160, 184, 195, 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, частиною 1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.09.2008 року у справі № 2-а-142/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої грошової допомоги інваліду війни за 2008 рік - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

            Головуючий:                                                                      І.В.Геращенко

            Судді:                                                                                    Т.Г.Арабей

                                                                                                   С.А.Малашкевич