головуючий суддя І інстанції - Шальєва В.А.
суддя - доповідач - Геращенко І.В.
Донецький апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л А
Іменем України
« 12 » грудня 2008 року справа № 22а-14511/08
83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Можарова З.М. - довір. від 26.07.2007 року б/н
від першого відповідача - не з'явились
від другого відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 09.09.2008 року
у справі № 2а-8240/08
за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
до першого відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ер - Лан”
про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ер - Лан” (другий відповідач) про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, а саме, стягнення з першого відповідача на користь другого відповідача суми коштів в розмірі 2100 грн. та стягнення зазначеної суми з другого відповідача на користь держави на підставі ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2008 року у справі № 2а-8240/08 (суддя Шальєва В.А.) в задоволенні позовної заяви відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга в якій він просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані усі обставини справи, які мають значення для вирішення спору.
Зазначає, що угода, за якою податкова інспекція вимагала стягнути кошти, є нікчемною, оскільки перший відповідач не отримував відповідну ліцензію на право здійснення вантажних перевезень, тобто, укладена угода є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, направлена на порушення загальних принципів господарювання.
З викладеного позивачем зроблений висновок про правомірність застосування наслідків недійсності правочину у спорі, що розглядався.
В запереченнях на апеляційну скаргу перший відповідач вказав на її безпідставність. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Між СПД ОСОБА_1. (перевірзник) та ТОВ “Ер - Лан” (заказник) укладений договір від 28.04.2006 року № НОМЕР_1 на транспорно - експедиційне обслуговування, згідно якого перевізник приймає на себе транспортно - експедиційне обслуговування вантажів заказника за маршрутом, зазначеним у товарно - транспортній накладній.
На виконання умов договору перевізником здійснені перевізки вантажів заказника, про що свідчать дорожні листи, акти приймання - передачі виконаних робіт від 25.05.2006 року, від 23.08.2006 року, від 31.08.2006 року, від 10.11..2006 року, від 30.11.2006 року, від 29.01.2007 року, від 13.01.2007 року, від 03.03.2007 року (а.с. 8, 20 - 29).
Заказник оплатив перевізнику вартість виконаних робіт в повному обсязі в сумі 2100 грн., про що свідчить книга обліку доходів та витрат (а.с. 20).
Податковим органом здійснена виїзна позапланова документальна перевірка СПД - фізичної особи ОСОБА_1. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2004 року по 26.12.2007 року, за результатами якої складений акт від 11.01.2008 року № НОМЕР_2.
Під час перевірки встановлені порушення товариством вимог ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” щодо здійснення вантажних перевезень автомобільним транспортом без отримання відповідної ліцензії.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.
В апеляційних скаргах вказується на порушення адміністративним судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Як вважає заявник скарги, оскільки перший відповідач не отримував ліцензію на право здійснення вантажних перевезень, він не мав права укладати угоду про надання таких послуг, тому така угода завідомо суперечна інтересам держави та суспільства та кошти, отримані за такою угодою, повинні бути повернені на підставі ст. 208 ГК України.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Право ДПІ подавати позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна встановлено п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Виходячи зі змісту пункту 7 частини 1 статті 3 КАС та пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державна податкова інспекція як орган державної влади, який звертаючись із відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції, виступає суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, даний спір є публічно-правовим спором, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме - контролюючого органу, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо подання позову про стягнення коштів за нікчемною угодою.
Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що у спорі, що розглядався, позивач - суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб та з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством, з наступних з підстав.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства , а також моральним засадам суспільства.
Тобто, умовами чинності правочинів є дотримання певних умов, передбачених цивільним законодавством України, а саме:
1. зміст правочину не повинен суперечить цивільному законодавству;
2. правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3. наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта;
4. при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми;
5. правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним;
6. відповідність правочину спеціальним умовам.
Статтею 215 ЦК України передбачене, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, Законом розрізнені нікчемні та оспорювані правочини. Нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом, оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій формі. Іншим видом недійсних правочинів є правочини оспорювані, такі, що суперечать законним інтересам сторони або іншої особи.
З аналізу цієї норми Закону вбачається, що нею не обмежене право на звернення до суду з позовними заявами про визнання недійсними як нікчемних так і оспорюваних правочинів у випадках, встановлених Законом, коли порушені інтереси сторони або іншої особи, в тому числі, інтереси держави та суспільства.
З позовної заяви вбачається, що вона містить вимогу про стягнення з відповідачів коштів, отриманих за нікчемною угодою.
Правовою підставою позову податкова інспекція визначила норми статті 207, 208 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Позивачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суд належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, у спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини відповідачів та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Крім того, згідно ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Тобто, цією нормою встановлено, що правові наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.
В позовній заяві питання про визнання недійсним правочину не ставилось, в матеріалах справи докази визнання у встановленому порядку договору на здійснення транспортно - експедиційних перевезень недійсним відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при повному та всебічному дослідженні матеріалів справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова прийнята при вірному застосуванні норм процесуального та матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. 165, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2008 року у справі № 2а-8240/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2008 року у справі № 2а-8240/08 за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до Суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ер - Лан” про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 12.12.2008 року проголошений повний текст ухвали.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
з оригіналом згідно
головуючий І.В.Геращенко