АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/182/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 48 Орел С. І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Василенко Л. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Василенко Л. І.

суддів Бородійчук В. Г. , Демченко В. А.

при секретаріБражнюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів,-

в с т а н о в и л а :

15 жовтня 2013 р. ОСОБА_7 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на дитину.

Позивачка зазначила, що з 06.01.2007 р. перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Вони мають дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на її утриманні з травня 2013 р.

Оскільки між сторонами склалися неприязні стосунки, вони з донькою проживають окремо від відповідача, який в свою чергу в добровільному порядку допомоги на утримання доньки не надає.

Враховуючи зазначене, просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.12.2013 р. позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 500 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 15.10.2013 р.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 229,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду змінити в частині розміру стягуваних аліментів, зменшивши його до 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

При цьому в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом при ухваленні рішення не враховано його матеріальне становище, те, що він має тимчасовий (сезонний) заробіток, а тому в даний час не працює, має на повному утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Крім того зазначив, що відповідно до ч.2 ст. 181 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Оскільки мінімальний розмір аліментів відповідно до ст. 182 СК України станом на 01.01.2013 р. на одну дитину становив 363 грн. тому, з огляду на його матеріальне становище та з метою не порушення інтересів іншої неповнолітньої дитини, що знаходиться на його утриманні, вважає за доцільне призначити йому до сплати аліменти в розмірі 400 грн.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають до відхилення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з матеріального становища відповідача, зокрема, мінливості його доходів, перебуванні на його утриманні іншої неповнолітньої дитини, а тому прийшов до висновку, що фіксований розмір аліментів в сумі 500 грн. є достатнім.

При вирішенні спору судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що сторони з 06.01.2007 р. перебувають з в зареєстрованому шлюбі та мають дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на утриманні позивачки з травня 2013 р.

Заробіток відповідача має тимчасовий характер, крім того на його утриманні перебуває неповнолітній син від попереднього шлюбу.

Як пояснила ОСОБА_7 на її утриманні, також перебуває ще одна дитина.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

Враховуючи матеріальне становище сторін, наявність у сторін інших дітей, матеріальне становище дитини на утримання якої стягуються аліменти, наведені вимоги закону суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача, стягнувши аліменти на утримання дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 500 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Оскаржуючи ухвалене у справі рішення ОСОБА_6 в якості підстави вказує на те, що судом першої інстанції не враховано те, що на його повному матеріальному утриманні знаходиться неповнолітній син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, оскільки мати дитини проживає окремо та від утримання сина ухиляється.

Проте, як в суд першої інстанції так і в суд апеляційної інстанції, в підтвердження ним не надано жодного належного доказу щодо того, що син проживає саме з ним та знаходить на його повному утриманні, окрім довідки, що син навчається в дитячій музичній школі та виписки епікріз Золотоніської ЦРЛ. Разом з тим неповнолітній ОСОБА_10 має матір, яка також зобов'язана його утримувати. Будь-яких доказів щодо ухилення від утримання дитини його матір'ю апелянтом, в підтвердження вимог апеляційної скарги, не надано.

Враховуючи те, що посилання апелянта в апеляційній скарзі, на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :