Справа № 22ц-304/2008 рік. Головуючий по 1 інстанції
Категорія 32 Клочко О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2008 року м.Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В.., Скіця М.І.
при секретарі:: Наконечна М.М.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання втративши право користування жилим приміщенням, -
встановила:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що в 1988 році відповідачу та її на склад сім'ї дві особи надано кім. АДРЕСА_1, де вони і проживали до 2001 року, В 2001 році ОСОБА_4 розірвав з нею шлюб, а потім звільнився з роботи та переїхав на інше постійне місце проживання в м. Київ, залишившись зареєстрованим в м. Черкаси за попередньою адресою. Просила суд виселити ОСОБА_4 із кв. АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В 2003 році ОСОБА_3 викупила дану квартиру у власника, ЗАТ «Юрія», тому змінила свої позовні вимоги, так як предмет позову, квартира, є її приватною власністю. З 2001 року ОСОБА_4 без поважних причин не проживає в квартирі АДРЕСА_1, а тому відповідно до вимог ст.. 71 ЖК України просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Придніпровського районного суду від 13 грудня 2007 року скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права і постановити нове рішення, яким повністю задоволити її позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на неповному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в 2001 - 2002 роках ОСОБА_4 періодично з'являвся в квартирі АДРЕСА_1 в вихідні дні або вільні від роботи дні, а тому він не втратив право на користування даною жилою площею.
Однак даний висновок суду зроблено без дослідження всіх фактичних обставин справи, що привело до неправильного застосування норм матеріального права та постановления неправильного рішення. 01 грудня 2003 року ОСОБА_3 викупила в ЗАТ «Юрія» кв. АДРЕСА_1. Згідно уточнених позовних вимог ОСОБА_3 вона, уже як власник квартири, поставила питання про визнання ОСОБА_4 втративши права на користування квартирою, так як він не проживає в ній без поважних причин з грудня 2001 року по листопад 2007 року.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 після 2003 року в кв. АДРЕСА_1 не проживає, так як там проживають квартиранти. Замки в вхідних дверях квартири не мінялися, перешкод для користування даною квартирою ОСОБА_4 не створювались. Особистих речей ОСОБА_4 в даній квартирі немає. Договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_3, ОСОБА_4 не оспорив, також він не ставить питання про усунення перешкод в користуванні даною квартирою.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. ОСОБА_4 з 2003 року без поважних причин не проживає в квартирі більше одного року, а тому він втратив право на користування даною жилою площею.
Так як суд першої інстанції зробив невідповідність висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, то рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 308, пп.3 та 4 ст. 309, 316 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, колегія суддів судової палати, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2007 року, -задоволити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2007 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволити. Визнати ОСОБА_4 втративши право на користування квартирою АДРЕСА_1.
Ухвалу Придніпровського районного суду від 31 січня 2007 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кв. АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, скасувати.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня його проголошення.