РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/1445/13Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В.,

суддів:Моісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

при секретарі:Богданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 12 жовтня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 був укладений договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 23 950 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банка складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Проте в порушення умов договору свої зобов'язання відповідач належним чином не виконував. Станом на 04.01.2013 заборгованість за кредитним договором складала 93977,13 грн., зокрема: за кредитом 22846,62 грн., за процентами за користування кредитом - 66179,22 грн., а також штрафу (фіксована складова) 500 грн., штрафу (процентна складова) 4451,29 грн. Позивач просив стягнути вказані суми з відповідача та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором у сумі 93977,13 грн. та судові витрати по справі.

На вказане рішення суду ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права. Апелянт порушує питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що строк дії договору відповідав строку дії картки, а саме два роки, відповідно позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, питання про його поновлення не порушував. Суд першої інстанції не прийняв до уваги роз'яснення, що містить постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України щодо застосування строків позовної давності за споживчим кредитуванням. Також апелянт зазначає, що договір не був пролонгований, оскільки будь-яких документів, на які посилається позивач, він не підписував, після закінчення терміну дії картки користуватися нею не міг. Апелянт зазначає, що з Умовами та Правилами надання банківських послуг його не ознайомили. Суд прийняв як допустимі докази копії вказаних документів, не перевіривши їх в оригіналі, на чому наполягав представник відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не проінформував банк про припинення дії договору, який згідно Умов та Правил надання банківських послуг діє протягом 12 місяців з моменту підписання, та автоматично лонгується на такий самий строк після його закінчення. На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що на час звернення до суду з позовом дія договору не припинена.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 уклали договір 12 жовтня 2005 року, який складається з заяви, Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 23 950 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов договору, відповідач належним чином не виконував грошові зобов'язання щодо повернення кредитних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, що за умовами обслуговування (п.3.2) картка використовується як засіб безготівкового розрахунку за товари (послуги), тощо, тобто є видом споживчого кредитування відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» (ст.1 п.23; ст. 11 ч.1). Строк дії картки (п.3.1.1 договору) зазначений на лицевій сторінці картки - місяць, рік (а.с.16). Кінцевим строком дії платіжної картки відповідача зазначено на лицевій сторінці « 09/07», тобто вересень 2007 року (а.с. 40, 87). Даних про те, що відповідач звертався до банку за отриманням нової картки матеріали справи не містять.

Пунктом 9.12 Умов встановлено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії, він автоматично лонгується на такий самий строк.

Отже, даний договір був укладений на 1 рік з можливістю продовження його дії шляхом видачі відповідачеві кредитної картки на суму 23 950 грн. на споживчі цілі з кінцевим строком дії по вересень 2007 року, а обов'язковими умовами продовження договору були не лише відсутність заяв сторін про його припинення, а й продовження строку дії кредитної картки.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що оскільки відповідач не проінформував банк про припинення дії договору, він автоматично лонгується і на день звернення позивача до суду дія договору не була припинена.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За положеннями статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За системним аналізом зазначених норм матеріального права строки та терміни дії договору мають визначатись роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, календарною датою або подією, яка має неминуче настати.

Вказівка на кінцевий термін повернення кредиту, що відповідає строку дії картки, є подією, яка мала неминуче настати.

Таким чином, оскільки до закінчення строку дії договору, яким вважається останній день строку дії карти (09.2007 року) відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення кредиту, у банку виникло право вимоги до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж відповідачем здійснено 05 січня 2009 року (а.с.8), яким перебіг строку позовної давності був перерваний.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню цих правовідносин.

На день звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права - 25 лютого 2013 року, строк позовної давності після його переривання сплив, що є підставою для відмови у позові.

Згідно з пунктом 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Аналогічні роз'яснення містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (п. 31).

Відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог, при вирішенні цивільних справ суд виходить з поданих сторонами доказів. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню, що встановлено статтями 60, 61 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та тесту заяви ОСОБА_7 від 12.10.2005, вона разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банка є договором про надання банком послуг. Разом з тим, до позову на підтвердження позовних вимог позивачем надані в копії Умови та Правила надання банківських послуг. Крім того, зазначені Умови не містять дати їх затвердження, а також даних про те, що саме з цими Умовами було ознайомлено відповідача. Вказані обставини відповідачем заперечувались і в суді першої інстанції і при розгляді справи апеляційним судом.

За правилами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313 - 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.