УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1103/13Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова < І. >.В.
"20" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого-суддіРоманової Л.В.,
суддівРедько Г.В., Моісеєнко Т.І.,
при секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Стронг», компанії «STRONG Investment Holdings Inc.», треті особи - Коктебельська селищна рада м. Феодосія, Реєстраційна служба Феодосійського МУЮ, про визнання права власності на частку нерухомого майна, визначення часток у спільній частковій власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2013 року ОСОБА_7, що діє в інтересах позивача ОСОБА_6, звернулася до суду з позовом до ТОВ «Стронг», компанії «STRONG Investment Holdings Inc.» про визнання права власності на частку нерухомого майна, визначення часток у спільній частковій власності. Позов мотивовано тим, що між ТОВ «Стронг» та компанією «STRONG Investment Holdings Inc.» 12.08.2002 року було укладено договір № 12/8-02 про сумісну діяльність. Протягом 2004-2010 року до вказаного договору було укладено декілька додаткових угод, відповідно до яких збільшувався загальний капітал та проводився розподіл відсотків учасників. 14.04.2010 року в простій письмовій формі було укладено трьохсторонній договір про врегулювання фінансових відносин між учасниками договору про спільну діяльність № 12/8-02 від 12.08.2002 року, а саме компанією «STRONG Investment Holdings Inc.», ТОВ «Стронг» та ОСОБА_6 Відповідно до умов договору від 14.04.2010 року ОСОБА_6 взяв на себе зобов'язання по погашенню суми заборгованості по кредиту, отриманому ТОВ «Стронг». Умовами договору передбачено, що у разі погашення кредитної заборгованості в сумі 1 450 000 доларів США по кредитному договору № 161-СВD від 14.04.2010 року, за яким ОСОБА_6 виступив поручителем, та який було укладено для фінансування будівництва та придбання обладнання для готелю «Галєон» за адресою: АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, 7 «б», учасники спільної діяльності ухвалюють рішення про прийняття ОСОБА_6 учасником зазначеного договору № 12/8-02 від 12.08.2002 року. Відповідно до платіжного доручення від 08.07.2011 року ОСОБА_6 були виконані зобов'язання з повернення кредиту. 02.10.2012 року було укладено додаткову угоду № 6, відповідно до якої ОСОБА_6 став учасником договору про спільну діяльність № 12/8-02, інвестиційний капітал збільшений до 33 781 890 грн., а частки розподілені між трьома учасниками: компанією «STRONG Investment Holdings Inc.» - 60,50 %, ТОВ «Стронг» - 3 %, ОСОБА_6 - 36,50 %. Позивач вважав, що у результаті спільної діяльності учасників договору здійснено будівництво та обладнання майнового комплексу та оскільки частка позивача у загальному інвестиційному капіталі визначена як 36,50 %, а відповідачі ухилилися від державної реєстрації права спільної часткової власності на майновий комплекс, ОСОБА_6 має право на визнання за ним права власності на відповідну частку у майновому комплексі, зокрема на 73/200 частки.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі.
На зазначене рішення представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_6 є учасником договору про спільну діяльність № 12/8-02 від 12.08.2002 року, інвестиційний капітал якого складає 33 781 890 грн., оскільки прийняв на себе зобов'язання ТОВ «Стронг» щодо погашення кредитної заборгованості в сумі 1 450 000 доларів США по кредитному договору № 161-СВD від 14.04.2010 року, який було укладено для фінансування будівництва та придбання обладнання для готелю «Галєон» за адресою: АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, 7 «б». Вказаний кредитний договір був укладений для рефінансування в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором - № 271 від 10.09.2004 р., яку не виплатило ТОВ «Стронг». Зазначені обставини підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме бухгалтерською довідкою. Крім того, право власності ОСОБА_6 на частку у нерухомому майні визнано відповідачами. За останньою додатковою угодою до договору про спільну діяльність № 12/8-02 від 12.08.2002 року, частка позивача у інвестиційному капіталі складає 36,50 %, або 73/200 частини, на яку позивач вважає має право вимагати визнання права часткової власності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що договір про сумісну діяльність від 12.08.2002 року № 12/8-02 уклали дві юридичні особи : компанія «STRONG Investment Holdings Inc.» та ТОВ «Стронг», які зобов'язались шляхом об'єднання зусиль інвестувати та організувати будівництво, обладнання та експлуатацію майнового комплексу під пансіонат (далі - майновий комплекс) за адресою: АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, 7 «б», для подальшого сумісного використання з метою отримання прибутку.
Надалі у ТОВ «Стронг» за кредитним договором № 271 від 10.09.2004 року, укладеним з ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») виникла заборгованість у зв'язку із невиконанням грошових зобов'язань. Для рефінансування кредитного договору № 271 від 10.09.2004 р. був укладений кредитний договор № 161-СВD від 14.04.2010 р., поручителем якого виступив ОСОБА_6, як фізична особа. 14.04.2010 року між учасниками договору про спільну діяльність № 12/8-02 від 12.08.2002 року - компанією «STRONG Investment Holdings Inc.», ТОВ «Стронг» та ОСОБА_6 було укладено договір про врегулювання фінансових відносин. Відповідно до пункту 1.1 даного договору, у разі виконання ОСОБА_6 зобов'язань по погашенню кредитної заборгованості ТОВ «Стронг» в сумі 1 450 000 доларів США, він вступає в договір про сумісну діяльність № 12/8-02 від 12.08.2002 року як учасник, з розміром внеску, що дорівнює сумі погашеної кредитної заборгованості та внесених ним платежів.
З матеріалів справи вбачається, що майновий комплекс, розташований за адресою: АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель вул. Десантників, 7 «б», зареєстрований на праві спільної сумісної власності за компанією «STRONG Investment Holdings Inc.», ТОВ «Стронг», що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.06.2010 р. (а.с.23).
Зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості ТОВ «Стронг» по кредитному договору № 161-СВD від 14.04.2010 р. в сумі 1 450 000 доларів США були виконані ОСОБА_6 08.07.2011 р., що підтверджене платіжним дорученням (а.с. 99).
За письмовою відповіддю реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим від 05.07.2013 р. здійснити державну реєстрацію права власності на частку спірного об'єкту за ОСОБА_6 не має можливості, оскільки право власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.06.2010 р. зареєстровано за ТОВ «Стронг» та компанією «STRONG Investment Holdings Inc.» (а.с. 107-108).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із того, що цивільним законодавством не передбачено виникнення права спільної часткової власності для учасників спільної діяльності, яким майно належить на праві спільної сумісної власності, навіть якщо вони отримали від іншої особи майно та не скористались своїм правом розпорядитися своєю власністю і передати його частину іншій особі.
Висновок суду першої інстанції, викладений у судовому рішенні у справі, яка переглядається, колегія суддів вважає законним і обґрунтованим, зробленим на підставі досліджених судом доказів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи позивач заявляє свої права як фізична особа, яка не була учасником договору про спільну діяльність на час його укладання, а також на час отримання учасниками договору свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.06.2010 р.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виконання ОСОБА_6 зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості за кредитним договором № 161-СВD від 14.04.2010 р. було здійснено, як поручителем за договором поруки щодо грошових зобов'язань ТОВ «Стронг» перед банком, є лише виконанням обов'язків поручителя, а не як учасника спільної діяльності, зазначене не означає можливості переходу права власності на нерухоме майно, і не може бути підставою для припинення права спільної сумісної власності учасників договору про спільну діяльність.
Із матеріалів справи вбачається, що договір про спільну діяльність між ТОВ «Стронг» та компанією «STRONG Investment Holdings Inc.» був укладений для досягнення певної мети, а саме для інвестування та організації будівництва, обладнання та експлуатації майнового комплексу під пансіонат для подальшого сумісного використання з метою отримання прибутку.
Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Згідно із ч.1 ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України, на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно і житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту звершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає, з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визначаються речовими правами.
Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути позбавлений права власності, а також право власності є непорушним.
Як вбачається з матеріалів справи, учасники спільної діяльності скористались своїм правом та після завершення будівництва та проведення реконструкції отримали 29.06.2010 р. свідоцтво про право спільної сумісної власності на завершений будівництвом об'єкт на підставі рішення Коктебельської селищної ради від 25.06.2010 р.
Позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення Коктебельської селищної ради, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності компанії «STRONG Investment Holdings Inc.» та ТОВ «Стронг», так саме як й скасування вказаного свідоцтва від 29.06.2010 р. позивачем не заявлялись, навіть при невиконанні умов укладеного в простій письмовій формі трьохстороннього договору про врегулювання фінансових відносин.
Посилання апелянта на невиконання умов трьохстороннього договору від 14.04.2010 р. про врегулювання фінансових відносин між учасниками договору про спільну діяльність № 12/8-02 від 12.08.2002 р. не можуть бути прийняті до уваги оскільки вказаний договір не узгоджується з положеннями ст. 1130 ЦК України щодо мети спільної діяльності.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у позові тоді як відповідачі не заперечують проти заявлених вимог, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Особа, якщо вона вважає своє право порушеним, може звернутись до суду із позовом про захист свого права, але у передбачений законом спосіб.
Як встановлено судом, спірне майно належить компанії «STRONG Investment Holdings Inc.» та ТОВ «Стронг» на праві спільної сумісної власності, що не суперечить ст. ст. 355, 368 ЦК України. Виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності має бути зроблено співвласниками, що передбачено ст. 370 ЦК України. Проте, з матеріалів справи вбачається, що співвласники з позовом про виділ в натурі частини майна, що є у спільній сумісній власності, не звертались. ОСОБА_6, як стороння особа для учасників спільної сумісної власності, не наділений правом звернення до суду з позовом про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Оскільки з перевірених судом першої інстанції доказів не встановлено порушення чи невизнання прав позивача, що потребує судового захисту, колегія суддів погоджується з висновками суду, який постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача щодо визнання права власності на частку нерухомого майна, яке перебуває у спільній сумісній власності є безпідставними, при цьому власники вказаного майна права позивача не порушували.
Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Судді:
Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.