УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1234/13Головуючий суду першої інстанції:Чулуп О.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"16" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-суддіРоманової Л.В.,

суддівРедько Г.В., Моісеєнко Т.І.,

при секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» про розірвання договору оренди землі. Позов мотивовано тим, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку їй належить земельна ділянка площею 21,5 га на території Синицинської сільської ради Кіровського району АР Крим за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 07 червня 2010 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років. Проте умови даного договору в частині виплати орендної плати відповідачем не виконуються, орендна плата за 2012 рік не виплачена, а також з моменту укладення договору не виплачувались суми з урахуванням індексу інфляції, договір не містить року виплати орендної плати; договір оренди містить умови, що суперечать земельному законодавству України, а саме право орендаря в межах строку дії договору вносити права оренди земельної ділянки до статутного фонду господарського товариства.

Заочним рішенням Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із заочним рішенням, позивачка принесла апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, недоведеність фактів, які суд вважав встановленими. Просить заочне рішення скасувати, та ухвалити нове про задоволення позову.

Апелянт вказує, що згідно умов договору, орендар сплачує орендну плату у розмірі 1480 грн. з урахуванням індексу інфляції. Відповідно до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, у вигляді повідомлення орендаря про збільшення орендної плати, розмір орендної плати з січня 2010 року становила 5000 грн., та саме такий розмір орендної плати виплачується орендарем, проте з моменту укладення договору не проводилась та не сплачувались суми з урахуванням індексу інфляції. Суд у своєму рішенні зазначив, що довідкою від 15.04.2013 року відповідачем доведено, що у 2010 та 2011 роках індексація нараховувалась та сплачувалась, проте це не відповідає дійсним обставинам. Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що несплата індексації не є порушенням умов договору, застосував норми Земельного кодексу України, а не спеціального Закону України «Про оренду землі», що є порушенням норм матеріального права. Умови договору щодо права орендаря в межах строку дії договору вносити права оренди земельної ділянки до статутного фонду господарського товариства порушують права власника, оскільки таким правом відповідно до Земельного кодексу України наділено лише власника земельної ділянки. Дану обставину судом не досліджено, так саме як й обґрунтування позовних вимог відсутністю в договорі (п.11) року виплати орендної плати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення апелянта та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки не має, оскільки відсутні суттєві (систематичні) порушення відповідачем своїх обов'язків щодо виплати орендної плати. Інші обставини, заявлені позивачем, не мають правового значення, оскільки не передбачені законом, як підстави для розірвання договору оренди.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено Державним актом (серія ЯЖ № 842294), що позивачці на праві власності належить земельна ділянка площею 21,5 га, що розташована на території Синицинської сільської ради Кіровського району АР Крим, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 07 червня 2010 року між сторонами укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, договір зареєстровано в відділі Держкомзему в Кіровському районі АР Крим, в Державному реєстрі земель здійснений запис від 30.06.2011 р. під № 012160004000278. Договір вступає в силу після його підписання сторонами та державної реєстрації (а.с.6-8).

Згідно пунктів 9-11 договору, орендна плата складає 1480,00 грн. та розрахунок розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Виплата орендної плати здійснюється в строк з 15 вересня по 31 грудня.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивачка не оспорювала факт укладання договору оренди та його дійсність, також не оспорювався розмір орендної плати, який був нею отриманий, починаючи з 2010 р.

Проте позивачка та її представник як в суді першої інстанції, так й в апеляційній скарзі не навели доказів укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 07 червня 2010 року, відповідно до якої збільшувалась орендна плата з січня 2010 року з розміру 1480 грн. до 5000 грн. Посилання позивача на повідомлення орендаря про збільшення орендної плати до 5000 грн., як на додаткову угоду не може бути прийнято до уваги оскільки це суперечить ст. 654 ЦК України, відповідно до якої зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір та підлягає державній реєстрації.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 32 вказаного закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Істотні умови договору оренди землі встановлені ст. 15 Закону України «Про оренду землі». У разі відсутності в договорі оренди землі хоча б однієї з його істотних умов, такий договір визнається недійсним. Проте з вимогами про визнання договору оренди недійсним ОСОБА_6 не зверталась.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За змістом зазначених норм договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 12.12.2012 року у справі № 6-146цс12, що в силу ст.3607 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Як встановлено судом, затримка виплата позивачці орендної плати за договором оренди мала місце в 2012 р., оскільки виплачена була не до 31 грудня 2012 р., як передбачено умовами договору, а в квітні 2013 р. (а.с.33-34).

Особа, якщо вона вважає своє право порушеним, може звернутись до суду із позовом про захист свого права, але у передбачений законом спосіб.

Відповідно до статті до статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доводи апелянта, що відповідач суттєво порушив права позивача невиплатою суми орендної плати в розмірі 5000 грн., з урахуванням індексу інфляції, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вказані доводи не засновані на умовах укладеного договору та вимогах закону.

Інші доводи апеляції не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

При вирішенні цивільних справ суд виходить з поданих сторонами доказів. Згідно з принципом змагальності сторін у цивільному судочинстві кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню, що встановлено статтями 60, 61 ЦПК України.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, судом першої інстанції відповідно до наданих письмових доказів правильно встановлені права та обов'язки сторін, фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, перевіреним доказам надана правова оцінка, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року відхилити.

Рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.