УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1217/13Головуючий суду першої інстанції:Петрова Ю.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"23" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-суддіРоманової Л.В.,

суддів:Редько Г.В., Самойлової О.В.,

при секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду АРК від 24 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим про відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн. Позов мотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосії від 25 квітня 2013 року його позов до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим частково задоволено та зобов'язано відповідача видати дублікат трудової книжки, відшкодувати моральну шкоду в сумі 200 грн. Вказане рішення набрало законної сили і його копія була направлена позивачем на адресу відповідача, проте рішення суду не виконано. Оскільки 28 травня 2013 року позивачеві необхідно було надати до управління Пенсійного фонду України трудову книжку, а виконати ці вимоги позивач не зміг з вини відповідача, що затримало призначення йому пенсії, позивач був вимушений докладати додаткових зусиль та грошових коштів для організації свого життя. Недбалим ставленням відповідача до свого обов'язку щодо виконання рішення суду завдали йому моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 2000 грн., яку просив стягнути на його користь.

Рішенням Совєтського районного суду АРК від 24 липня 2013 року ОСОБА_6 у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено, вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, у якій посилається, що суд не повно з'ясував обставини справи, не дав правову оцінку бездіяльності відповідача, а висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про визнання дій відповідача бездіяльністю, стягнення моральної шкоди у розмірі у більшому ніж у позові розмірі, а саме 5000 грн., а також просить стягнути на користь позивача судові витрати, пов'язані з апеляційним оскарженням рішення у розмірі 62,35 грн.

Апелянт зазначає, що на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 25 квітня 2013 року відповідача - Міністерство освіти і науки, молоді та спорту АР Крим - зобов'язано видати дублікат трудової книжки, відшкодувати моральну шкоду та судові витрати. ОСОБА_6 була направлена копія рішення на адресу відповідача, проте більш ніж шість місяців рішення суду не виконувалось, відтак відповідачем допускалась бездіяльність. Позивач не може передати трудову книжку в управління Пенсійного фонду України для призначення пенсії, що приводить до його моральних страждань та переживань.

У запереченнях на апеляційну скаргу Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Совєтського районного суду АРК від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на даний час між позивачем та відповідачем фактично йде спір з приводу бездіяльності відповідача щодо виконання судового рішення в добровільному порядку, однак позовні вимоги заявлені позивачем з посиланням на ст.2371 КЗпП, для застосування положень якої підстави відсутні. Разом з тим, позивач не позбавлений права на звернення за захистом порушених прав, що могло мати місце під час примусового виконання рішення суду відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини та підтверджені матеріалами справи, що рішенням Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 25 квітня 2013 року скасовано рішення Совєтського районного суду АР Крим від 19 березня 2013 року, постановлене у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим про зобов'язання видати дублікат трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, ухвалене по справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Зобов'язано Міністерство освіти і науки, молоді та спорту АР Крим видати ОСОБА_6 дублікат трудової книжки згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58, стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди 200 грн. та судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. Зазначене рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили 25 квітня 2013 року - з моменту його проголошення, після цього не змінено та не скасовано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спірні трудові відносини між сторонами були вирішені судовим рішенням Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 25 квітня 2013 року, яке підлягало виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Копія рішення Апеляційного суду АР Крим надійшла на адресу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим 13 травня 2013 року, що визнає відповідач (а.с.6, 9, 11), надалі між сторонами велась переписка з приводу виконання рішення суду в добровільному порядку. 12.06.2013 р. боржником направлено листа на адресу ОСОБА_6 з повідомленням, що рішення суду виконуватиметься в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (а.с.5).

Також з матеріалів справи вбачається, що 17 липня 2013 року стягувач ОСОБА_6 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа. Постановою державного виконавця від 22 липня 2013 р. було відкрито виконавче провадження за заявою ОСОБА_6

Постановою від 09 серпня 2013 року про закінчення виконавчого провадження в частині зобов'язання видати дублікат трудової книжки виконавче провадження з примусового виконання закінчено, оскільки рішення боржником виконано (а.с.76). Постанова державного виконавця не оскаржувалась сторонами. Видачу дублікату трудової книжки підтвердив апелянт в ході апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції при вирішенні спору порушені норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставини справи, не дана правова оцінка бездіяльності відповідача та висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 2371 КЗпП України.

Стаття 2371 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом зазначеного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин, яке регулюється ст. 2371 КЗпП України, в цьому спорі не може підлягати застосуванню, оскільки правовідносини в даному разі не є трудовими.

Відповідальність боржника за невиконання рішення встановлюється Законом України «Про виконавче провадження», але з такими вимогами позивач до суду не звертався. В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач не уточнював свої вимоги, як і не змінював підстави заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а вимоги, які не були заявлені в суді першої інстанції, проте заявлені в апеляційній скарзі, відповідно до положень статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційним судом не розглядаються, оскільки рішення суду першої інстанції з приводу додаткових вимог не постановлене. Оплату судового збору позивачем було відстрочено ухвалою суду першої інстанції до ухвалення рішення по справі, тому суд першої інстанції правильно стягнув з позивача судовий збір у дохід держави, оскільки у задоволенні позову позивачеві було відмовлено.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, враховуючи, що обставини справи встановлені відповідно до наданих письмових доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд, з'ясувавши в достатньо повному об'ємі фактичні обставини справи, права та обов'язки сторін, надав перевіреним доказам правову оцінку та постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду АРК від 24 липня 2013 року відхилити.

Рішення Совєтського районного суду АРК від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Судді:

Романова Л.В. Самойлова О.В. Редько Г.В.