РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

________________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/1272/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"23" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого-суддіРоманової Л.В.,

суддів:Редько Г.В., Самойлової О.В.,

при секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення пені за договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 20 червня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості та пені за договором поставки будівельних матеріалів з відстроченням платежу. Позов мотивований тим, що 15 жовтня 2012 року сторони уклали вказаний договір, за умовами якого кінцевою датою грошових зобов'язань було 31 грудня 2012 року. Відповідач своєчасно не виконав умови договору щодо проведення оплати за поставлені будівельні матеріали. Зазначеним договором передбачена відповідальність у разі несвоєчасної оплати, зокрема нарахування пені в розмірі п'яти відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.2.4). Позивач за уточненими позовними вимогами після погашення основної суми заборгованості в ході розгляду справи, просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 31680,50 грн., розрахований за період з 1 січня 2013 року по день погашення заборгованості - 13 травня 2013 року.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 20 червня 2013 р. позов ОСОБА_6 задоволений повністю, стягнуто з відповідача суму пені у розмірі 31680,50 грн., та судові витрати у вигляді судового збору 316,81 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, не доведеність обставин, які суд вважав встановленими, просить ухвалити нове рішення про зменшений розмір пені, яка підлягає стягненню, а саме в розмірі 10671,50 грн.

Апелянт вказує, що судом невірно встановлено дату - 13 травня 2013 року - остаточного розрахунку за договором, тоді як за розрахунком відповідача ця дата є 13 лютого 2013 року, враховуючи попередні платежі. Зокрема, станом на 28.01.2013 року заборгованість складала 5010 грн. Відповідно до розписки, складеної підлеглим позивача на ім'я ОСОБА_8, відповідач передав 13 лютого 2013 р. у виконання умов договору суму в розмірі 5500 грн., тоді як у розрахунку зазначено та враховано лише 500 грн. Вказаний доказ не був прийнятий судом першої інстанції, а тому не був врахований.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з часу спливу кінцевого терміну внесення платежів за поставку будівельних матеріалів - 31.12.2012 р. відповідач мав заборгованість у розмірі 11010 грн., яку погашав частинами та останній платіж до повного розрахунку здійснив лише 13.05.2013 р., тому є достатні підстави, передбачені умовами договору для стягнення пені.

З вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується та знаходить його обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами ст. 614 ч.1 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 611 ч.1 п.3 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання може настати такий правовий наслідок, як сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм сплата неустойки є одним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Укладаючи договір, відповідач погодився із його умовами, не оскаржував та не визнавав у встановленому законом порядку договір або окремі його положення недійсними.

Для стягнення суми пені за положеннями ст. 258 ЦК України встановлюється спеціальна позовна давність - 1 рік.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 жовтня 2012 року сторони уклали договір поставки будівельних матеріалів з відстрочкою платежу до 31.12.2012 р. (а.с.3). В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Умовами договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі п'яти відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.2.4).

Проте, погодитись з розміром пені, яка підлягає стягненню, колегія суддів не може, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку пені - 12.01.2013 р. відповідачем була сплачена сума 4000 грн., але пеня - п'ять відсотків на розмір заборгованості нарахована без її зменшення на сплачену суму, а саме на 11010 грн., тоді як вірним є сума заборгованості 7010 грн. та відповідно від неї 5% - 350,50 грн. (а.с.62). Аналогічним є розрахунок пені станом на 28.01.2013 р., де не врахована сплачена відповідачем сума 2000 грн., а пеня нарахована на 7010 грн., тоді як правильним повинно бути 5010 грн. та відповідно від неї 5% - 250,50 грн. (а.с.62).

Отже, доводи апелянта в частині розрахунку пені станом на 12.01.2013 р. та 28.01.2013 р. колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, на що суд першої інстанції не звернув увагу та прийняв розрахунок пені, представлений позивачем, без достатньої перевірки та зробив висновок щодо визначення розміру пені, який не в повній мірі відповідає обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляції щодо наявності такого доказу як розписка про передачу підлеглому позивача на ім'я ОСОБА_8 суми 5500 грн. 13 лютого 2013 р. з огляду на таке.

Апелянт в суді першої інстанції та апеляційному розгляді справи не надав належних та допустимих доказів оплати позивачеві 13 лютого 2013 року на виконання умов договору суми у розмірі 5500 грн., які мають відповідати положенням ст. ст. 58, 59 ЦПК України, фактично заявив про ці докази на стадії апеляційного провадження. Позивач не визнав зазначені обставини виплати йому 13 лютого 2013 року суми у розмірі 5500 грн. на виконання умов договору, при цьому частково - 500 грн. визнавав як в суді першої інстанції так і в ході апеляційного розгляду справи. Також вказана сума (500 грн.) зазначена в розрахунку пені як сплачена 13 лютого 2013 року.

Згідно зі ст.ст. 10, 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права та обов'язки, в тому числі і рівні права щодо подання доказів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Оскільки апелянтом не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження передачі позивачеві саме цієї суми (5500 грн.), що могло бути касовим чеком, прибутковим ордером, тощо, колегія суддів не приймає доказ відповідача з посиланням на запис на зошитному листі, зроблений самим відповідачем при передачі підлеглому позивача грошових коштів, оскільки вказаний документ за правилами статті 59 ЦПК України є недопустимим доказом по справі.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо стягнення суми пені не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляції не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Таким чином, враховуючи необхідність перерахування пені станом на 12.01.2013 р. та 28.01.2013 р., яка повинна бути зменшена на 200 та 100 грн. відповідно, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції, згідно пункту 3 частини 1 ст. 309 ЦПК України, у зв'язку із зменшенням суми пені, яка підлягає стягненню, до 31380 грн. 50 коп. та судового збору відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313 - 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 20 червня 2013 року змінити, зменшити суму пені, яка підлягає стягненню.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суму пені у розмірі 31380 (тридцять одна тисяча триста вісімдесят) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 313, 81 грн., всього 31694 (тридцять одна тисяча шістсот дев'яносто чотири) грн. 31 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Судді:

Романова Л.В. Самойлова О.В. Редько Г.В.