РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/1655/13Головуючий суду першої інстанції:Тощева О.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"16" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В.,

суддів:Моісеєнко Т.І., Кустової І.В.,

при секретарі:Кувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства Совєтської селищної ради «Житлсервіс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території, за апеляційною скаргою Комунального підприємства Совєтської селищної ради «Житлсервіс» на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 29 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2013 року КП Совєтської селищної ради «Житлсервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Позов мотивовано тим, що відповідач зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1. Даний будинок знаходиться на балансі КП Совєтської селищної ради «Житлсервіс». З березня 2004 року до 01 червня 2013 року відповідач користується послугами по утриманню будинку та прибудинкової території, до яких відноситься: прибирання сходових клітин, вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів, освітлення сходових кліток, прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення, дератизація та дезінфекція, підготовка житлового фонду та експлуатація в зимовий період, поточний ремонт конструктивних елементів інженерних систем і технічних пристроїв будинків, інші прямі витрати. Разом з тим, відповідач несвоєчасно оплачував отримані послуги, які надавав позивач, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 2559,12 грн. Ухвалою суду від 10 жовтня 2013 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як співвласників квартири. Уточнивши позовні вимоги КП «Житлсервіс» просило стягнути з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з кожного у рівних частках заборгованість у розмірі 2559,12 грн., відшкодувати судові витрати по справі.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 29 жовтня 2013 р. позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 139,05 грн.; пропорційно до задоволених вимог з відповідачів стягнуто судові витрати - з кожного по 6,86 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Також відмовлено у задоволенні вимог до ОСОБА_8.

Не погодившись із зазначеним рішенням КП «Житлсервіс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просять скасувати рішення суду та прийняти нове - про часткове задоволення позову в межах строку позовної давності, з 2010 по 2013 р. та стягнути з відповідачів суму 622,92 грн., яка є заборгованістю за платежами з проведення поточного ремонту будинку, покласти на відповідачів судові витрати у вигляді судового збору, поштових та банківських витрат.

Апелянт у своїй скарзі посилається, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам представленими позивачем в частині проведення поточного ремонту будинку, в якому проживають відповідачі. Перелік послуг, що надаються позивачем є типовим, за тарифами, що затверджені відповідно до встановленого законом порядку. Також суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_8, який є співвласником квартири, а тому зобов'язаний нести витрати по утриманню будинку та прибудинкової території.

В письмових запереченнях відповідач ОСОБА_6 зазначає, що рішення суду відповідає діючому законодавству та постанові КМУ від 20 травня 2009 року № 529, тому просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін (а.с.127).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.07.1994 р. відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2, що належить їм на праві спільної сумісної власності (а.с.66). Розпорядженням виконкому Совєтської селищної ради № 36-р від 24.07.1991 р. будинку НОМЕР_4, в якому знаходиться квартира відповідачів, привласнений НОМЕР_3 (а.с.128). Будинок АДРЕСА_1 з березня 2004 р. знаходиться на балансі КП «Житлсервіс» (а.с.129-131). За копією особового рахунку та за відомостями відділу міграційної служби відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані проживаючими за вказаною адресою (а.с.25, 48, 80).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_8 зареєстрований за іншою адресою (а.с.79) та в квартирі АДРЕСА_1 не проживає тривалий час. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території з відповідачами не укладений, але відповідачі послуги отримували та продовж всього спірного періоду оплачували, розмір оплати визначали на власний розсуд.

З висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами фактично укладені договірні відносини з надання послуг колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та положенням закону.

Задовольняючи позов КП «Житлсервіс» частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності, на застосуванні наслідків якого заявили відповідачі, тому для розрахунку заборгованості судом було прийнято період в межах трьох років до часу звернення з позовом, тобто з липня 2010 до 01 червня 2013 р. Також судом було прийнято до уваги доводи відповідачів, які проводили розрахунки з позивачем, визначаючи розмір оплати на власний розсуд, одночасно керуючись приписами постанови КМУ від 12 липня 2005 р. № 560. Відмовляючи у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_8, суд посилався на те, що оскільки останній не проживає та не зареєстрований в квартирі, співвласником якої він є, вимоги до нього позивачем заявлені безпідставно.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 рішення суду не оскаржували та суму, що стягнута на користь позивача не оспорюють. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачі пояснили, що саме вони мають нести витрати по утриманню будинку, оскільки їхній син ОСОБА_8 тривалий час не проживає в цій квартирі та відповідно послуг не отримує.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, висновки суду першої інстанції стосовно пропуску строку позовної давності, що не оскаржуються апелянтом, судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Позивач при зверненні з позовом просив стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги за період з березня 2004 року по 01 червня 2013 року в рівних частках по 853,04 грн., всього 2559,12 грн. В апеляційній скарзі позивач просить про часткове задоволення позову в межах строку позовної давності - з липня 2010 по травень 2013 р. у розмірі 622,92 грн., що є сумою, яку виключив суд першої інстанції із заборгованості, допущеної відповідачами.

З висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню за період з 01.07.2010 р. до 01.06.2013 р., колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Згідно п.2 ч.1 ст.7, ч.3 ст.20, ч.2 ст.21 закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач та виконавець зобов'язані укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який підготовляється виконавцем на основі типового договору. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги, в тому числі на послуги з утримання будинку та прибудинкової території встановлюються органами місцевого самоврядування.

Формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснюється відповідно до Типового переліку послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 529.

Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Держкомітету України з питань ЖКГ від 10 серпня 2004 року № 150 (із змінами).

Як вбачається з матеріалів справи, органом місцевого самоврядування тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території затверджувались відповідно до встановленого законом порядку та в межах повноважень (а.с. 28-34).

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків і прибудинкових територій визначено Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76.

У разі невиконання Правил користування приміщеннями житлових будинків заінтересована сторона вправі звернутися до суду за захистом своїх прав, незалежно від того чи існує між ними письмовий договір про надання комунальних послуг.

З наданих суду позивачем доказів (довідки-розрахунки) вбачається, що відповідачі оплачували комунальні послуги періодично та різними сумами, що призвело до утворення заборгованості.

Посилання відповідачів на ті обставини, що в будинку не проводиться поточний ремонт спростовуються доказами, поданими позивачем суду першої інстанції на підтвердження заявлених вимог. Разом з тим, відповідачі не представили доказів на підтвердження своїх заперечень, що в даному разі є обов'язком відповідачів в силу ст.ст. 10,60 ЦПК України.

Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору, споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Матеріали справи не містять доказів складання та підписання актів-претензій споживачів. Так саме відсутні докази тих обставин, що відповідачі, будучі не задоволені комплексом робіт поточного ремонту, як споживачі цих послуг звертались з письмовими заявами до позивача або до суду за захистом прав споживачів. Про відсутність таких доказів підтвердили відповідачі в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги позивача.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу, оскільки розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростований будь-якими доказами, а постанова КМУ від 12 липня 2005 р. № 560, на яку посилались відповідачі, втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 529, отже в будь-якому разі не може бути прийнята до застосування відносно періоду стягнення з 01.07.2010 р. до 01.06.2013 р.

Виходячи з заявлених вимог позивача в суді першої інстанції, відсутності заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, а також враховуючи позицію апелянта щодо розміру заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково - у розмірі 761 грн. 97 коп., яка складається з неоспорюваної відповідачами суми 139,05 грн. та суми 622,92 грн., яку просив стягнути апелянт за період з 01.07.2010 р. до 01.06.2013 р.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено матеріали справи, не надано належної оцінки доказам, які були надані сторонами, неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в частині, що стосується визначення суми заборгованості в межах строку позовної давності є обґрунтованими та можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі є власниками квартири без визначення часток, тобто квартира є їх спільною сумісною власністю ( а.с.66). Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погоджуються з тим, що саме вони є споживачами послуг та не вважають необхідним для їх оплати залучати сина, який проживає за іншою адресою та несе витрати за місцем реєстрації.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованості по оплаті послуг з ухваленням нового рішення, а також вважає можливим залишити без змін рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.79 ЦПК України) тому судовий збір, розмір якого є мінімальним 229, 40 грн. стягується з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частках. Інші суми як судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 303, 307 ч.1 п.2, 309, 313 - 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Совєтської селищної ради «Житлсервіс» задовольнити частково.

Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 29 жовтня 2013 р. в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2010 р. до 01.06.2013 р. у розмірі 139 грн. 05 коп. - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства Совєтської селищної ради «Житлсервіс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Балтийськ, Калинінградської обл., ІНПП НОМЕР_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Темиртау, Карагандинської обл., ІНПП НОМЕР_2, на користь Комунального підприємства Совєтської селищної ради «Житлсервіс» (код ЄДРПОУ 32672627) заборгованість по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2010 р. до 01.06.2013 р. у розмірі 761 грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Комунального підприємства Совєтської селищної ради «Житлсервіс» судовий збір у розмірі по 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. з кожного.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог КП Совєтської селищної ради «Житлсервіс» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Кустова І.В.