РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/1101/13Головуючий суду першої інстанції:Блей І.Г.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.
"12" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
головуючого-суддіРоманової Л.В.,
суддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,
при секретаріКувшинової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Позов мотивований тим, що він є власником земельної ділянки площею 0, 0800 га за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2012 року. На дану земельну ділянку колишнім власником ОСОБА_9 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА №677135. Відповідачі перешкоджають позивачу користуватися земельною ділянкою. ОСОБА_7 незаконно розташувала на належній позивачу земельній ділянці металевий гараж, а відповідач ОСОБА_8 огородив частку земельної ділянки огорожею. Факт незаконного розташування гаража підтвердила адміністративна комісія, яка притягла ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності. Позивач неодноразово, але безрезультатно звертався до відповідачів із вимогами звільнити належну йому земельну ділянку, у зв'язку з чим просить судового захисту в усуненні перешкод у користуванні власною земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_7 демонтувати металевий гараж, а ОСОБА_8 - демонтувати огорожу.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено, усунено перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,0800 га, кадастровий номер 0111600000:01:011:0314, за адресою АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_7, ОСОБА_8 звільнити земельну ділянку, належну ОСОБА_6 Зокрема, зобов'язано ОСОБА_7 - демонтувати металевий гараж площею 18 кв. м, який розташовано на земельній ділянці позивача та зобов'язано ОСОБА_8 демонтувати огорожу з сітки рабиці, яка огороджує площу у 58 кв.м у південній частині, а також площу у 52 кв.м у східній частині земельної ділянки. Вирішено питання про судові витрати.
На зазначене рішення відповідачі подали апеляційну скаргу, просять скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на невідповідність висновків суду нормам матеріального права, неповного з'ясування обставин справи, вихід за межі позовних вимог.
Апелянти вказують, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, судом не задоволено їх клопотання витребувати проекти землевпорядних робіт по відводу земельної ділянки, витребувати інформацію чи закріплювалася межовими знаками земельна ділянка для позначення її на місцевості при видачі державного акта.
Також апелянти посилаються, на те, що будинку АДРЕСА_1, в районі якого розташована спірна земельна ділянка, на момент виділення колишньому власнику ОСОБА_9 земельної ділянки, не існувало.
Вказують, що на час вирішення вказаної справи не набрала сили постанова Феодосійського міського суду АР Крим від 08.04.2013 р, прийнята за адміністративним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , якою відмовлено у задоволенні їх позову до Феодосійської міської ради, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення сесії Феодосійської міської ради про виділення земельної ділянки ОСОБА_9
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача ОСОБА_8, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2012 року ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0, 0800 га за адресою АДРЕСА_1. Право колишнього власника земельної ділянки ОСОБА_9 підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №677135, виданого 12.12.2005 р. (а.с.4-5, 89).
Відповідачі мешкають АДРЕСА_2, ОСОБА_8 є власником квартири НОМЕР_1, а ОСОБА_7- квартири НОМЕР_2 вказаного будинку (а.с. 173, 176).
Відомостей про те, що відповідачі є власниками земельних ділянок матеріали справи не містять.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача на земельну ділянку належним чином підтверджено, ніким не скасовано, воно охороняється законом, тому розташування на цієї земельної ділянці інших споруд та будівель порушує його право власності на земельну ділянку.
Суд вважав доведеним факт порушення прав позивача та здійснення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою з боку відповідачів в межах заявлених ним вимог, а саме зайняття земельної ділянки відповідачами площею 58 кв.м. у південній частині та 52 кв.м у східній частині спірної земельної ділянки.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може повністю погодитись.
Відповідно до ч.1ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Статтею 378 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Згідно зі ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, разом з тим висновки суду не повною мірою відповідають фактичним обставинам справи.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, що порушено відповідачами, а саме зобов'язати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 демонтувати відповідно : металевий гараж та огорожу (паркан).
З матеріалів справи вбачається, що межові знаки щодо спірної земельної ділянки відсутні. Проте, позивачем була надана землевпорядна документація щодо відведення ОСОБА_9 земельної ділянки, в якої міститься акт встановлення меж землекористування в натурі, відповідно до якого розміри та місце розташування земельної ділянки зазначені на доданому до акту плану меж землекористування; земельна ділянка закріплена типовими межовими знаками, які передані заказчику (а.с.104). По справі була призначена та проведена судова землевпорядна експертиза, під час проведення якої експертом відповідно до координат, зазначених в землевпорядній документації, було визначено місце розташування (місцеположення) земельної ділянки, яка зазначена в державному акті серії ЯА №677135 від 12.12.2005 р., що належить позивачеві (акт експертизи № 65 від 17 травня 2013 року). Місцерозташування земельної ділянки, визначеної експертом, відповідає розташуванню її на генеральному плані м. Феодосія, згідно якому земельна ділянка знаходиться між домоволодіннями АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та господарською будівлею (а.с.192-199).
За такими обставинами не можна погодитись з доводами апелянтів про те, що позовні вимоги ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, оскільки спірна земельна ділянка не визначена межовими знаками. Матеріали справи містять проект землевпорядних робіт по відводу спірної земельної ділянки і визначенню її на місцевості, що спростовує вказані доводи апелянтів (а.с.118-139).
Експертом при проведенні судової землевпорядної експертизи також було встановлено, що на земельній ділянці, належній ОСОБА_6, знаходяться металевий гараж площею 18 кв.м., огорожа з сітки рабиці : в південній частині земельної ділянки, яка огороджує частину земельної ділянки площею 132 кв.м. (площа накладання на спірну земельну ділянку становить 58 кв.м), в східній частині земельної ділянки огорожа з сітки рабиці, яка огороджує земельну ділянку площею 52 кв.м (площа накладення 52 кв.м).
З матеріалів справи вбачається, що металевий гараж належить ОСОБА_7, площа гаражу дорівнює 18 кв.м., гараж огороджений сіткою-рабицею. За проведеною землевпорядною експертизою гараж відповідає розмірам, зазначеним у постановах про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності (6х3м) ( а.с. 58.)
Розглядаючи справу суд першої інстанції не врахував тих обставин, що огорожа з сітки рабиці навколо вказаного металевого гаражу облаштована також ОСОБА_7 і загальна площа земельної ділянки, зайнята нею самовільно, дорівнює 37 кв.м.
В той же час, ОСОБА_8 розташував квітник та огородив його сіткою- рабицєю на земельній ділянці площею 21 кв.м.
Вказані земельні ділянки складають єдине ціле площею 58 кв.м. і розташовані у південній частині земельної ділянки, належної позивачу.
Апелянти належних та допустимих доказів відповідно до положень ст. ст. 58,59 ЦПК України на наявність в них права користування вказаними земельними ділянками не надали. Інші доводи апеляції колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони не є суттєвими для вирішення спору та не спростовують доказів, представлених позивачем.
Однак, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що тільки ОСОБА_8 повинен знести огорожу із сітки-рабиці на площі 58 кв.м., оскільки встановлення огорожі на вказаній земельній ділянці проводила також ОСОБА_7
Згідно зі ст.ст. 10, 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права та обов'язки, в тому числі і рівні права щодо подання доказів.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів вважає, що позивачем всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не доведено, що саме відповідачами огороджена територія площею 52 кв.м. у східній частині належної йому земельної ділянки, яка розташована поблизу будинку АДРЕСА_1.
В засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача пояснювали, що їм не відомо, хто здійснив огородження земельної ділянки площею 52 кв.м.
За такими обставинами у суду першої інстанції не було правових підстав для покладення на ОСОБА_8 обов'язку щодо усунення перешкод у користуванні позивачу земельною ділянкою площею 52 кв.м у східній частині належної йому земельної ділянки, шляхом знесення огорожі вказаної земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги у вказаній частині колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313 - 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 58 кв.м, що розташовано у південній частині належної земельної ділянки, кадастровий номер 0111600000:01:011:0314, за адресою АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_7 усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 37 кв.м, розташованою за адресою АДРЕСА_1, шляхом демонтування металевого гаражу площею 18 кв.м. та сітки рабиці, яка огороджує вказаний металевий гараж.
Зобов'язати ОСОБА_8 усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 21 кв.м., розташованою за адресою АДРЕСА_1, шляхом демонтування огорожі з сітки рабиці, яка огороджує квітник на вказаній площі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загальною площею 52 кв.м, що розташована у східній частині належної йому земельної ділянки відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_6 судові витрати з ОСОБА_7, ОСОБА_8 у розмірі 53, 65 грн. - судового збору та 1958,40 грн. - за проведення експертизи, всього по 2012,05 грн. з кожного.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді :
Л.В.Романова Т.І.Моісеєнко Г.В.Редько